Опера "Тарас Бульба"

Оперу на сюжет героїчної повісті М.Гоголя Лисенко задумав ще у 1874 р., під час перебування у Петербурзі, проте до здійснення цього задуму підійшов лише шість років згодом. Наступні десять років були присвячені копіткій і зваженій праці над оперою - адже подібної історико-героїчної драми ще не було в українській музиці. Лише у 1890 р. автор завершив твір, проте до постановки на оперній сцені за життя композитора справа не дійшла. Прем'єра відбулась лише півстоліття після виникнення задуму твору, 4 жовтня 1924 р. у Харківському оперному театрі. У тридцятих роках нашого сторіччя нову оркестрову редакцію опери здійснили відомі композитори: учень Лисенка, Левко Ревуцький та Борис Лятошинський. Вже у цьому вигляді, в новій редакції, вона ставилась майже на всіх оперних сценах України протягом наступних років.

Постійний лібретист композитора, Михайло Старицький дещо змінив сюжет повісті Гоголя. З неї взято основні сюжетні лінії, проте вони співпадають лише до сцени смерті Андрія, а вже подальший перебіг подій -осада Дубна, перемога козаків - дописаний Старицьким; так само він впроваджує новий символічний образ: сліпого співця-кобзаря, що співає про трагічну долю України.

В опері п'ять дій, кожна з яких являє собою монументальне музично-драматичне полотно, контрастує за образами і настроями. Вже сам музичний вступ до опери - увертюра - вражає героїчними, мужніми образами, узагальнено передає стрімкий і трагічний розвиток подій. Редагуючи твір Лисенка, Ревуцький додав на закінчення увертюри знамениту українську козацьку пісню "Засвіт встали козаченьки", авторство котрої приписують легендарній Марусі Чурай.

Перша дія побудована на гострих контрастах образів і подій: сліпий кобзар оплакує на київській площі трагедію свого народу в епічній думі "Ой не чорна то хмара над Вкраїною стала". Польські вояки розганяють народ, котрий захищає свого кобзаря. Композитор яскраво зіставляє тут широке наспівне дихання української пісенності і гострі ритми польських танців, насамперед, мазурки. Стримано і шляхетно звучить задумливе аріозо головного героя, Тараса "Коли подужаний літами". Тим часом молодший син Тараса Андрій, захоплений вродою дочки дубненського воєводи Марильці, звертається подумки до своєї коханої у чутливій романсовій манері – і тут же доносяться з костелу звуки католицького церковного наспіву. Одразу на початку опери немовби зав'язуються у тугий вузол всі найважливіші події подальшого розгортання, передбачаються майбутні конфлікти. Тим часом дія переноситься у покої гордовитої панянки, дочки дубненського воєводи, Марильці, де знову ж протиставляється її "мазуркове", гордовите і ледь капризне аріозо "Я родилась у палатах" з хором українських дівчат-невільниць "Ой і хилить, хилить буйний вітер калиноньку". Несподівана поява молодого козака та велика любовна сцена Андрія і Марильці, в якій юнак визнає свою палку любов до красуні, панянка ж насміхається над ним, завершує дію.

Друга дія відбувається на хуторі Тараса, де його дружина Настя очікує довгожданних синів та сумовито згадує безповоротно минулі літа, за які так і не довелось зазнати щастя. В образі Насті композитор створює виразний ліричний портрет української жінки, її перше аріозо "Душа тремтить" сповнене і ніжності, і глибокого суму. Повернення Тараса з синами у рідну домівку ознаменоване сценою свята, що дало можливість автору розгорнути широке полотно-сюїту українських народних танців та пісень. Безтурботний радісний настрій зустрічі раптово змінюється рішучою постановою Тараса, не гаючи часу від'їхати з синами на Січ, щоби здобувати славу. Розпачливою арією-голосінням Насті "Хто одніме в мене діти" (Нотний приклад № 13), в якій ясно проступають риси українського заупокійного фольклору, завершується друга дія.

Центром героїчної лінії опери є третя дія, що розгортається довкола виборів Кошового. Композитор перевтілює тут дуже багатий пласт української козацької пісенності, хоча майже не цитує його буквально, створюючи напрочуд достовірну і переконливу картину "запорізького братства". Вже початковий хор "Гей, не дивуйте, добрії люди" прекрасно вводить у сувору атмосферу дії. Сама сцена виборів Кошового побудована дуже дана напружено, у перекличках хорових груп композитор зумів відтворити і різні характери козаків, що підтримують своїх ставленників вигуками "На бік! На бік! На бік кошового!", їх запал, дотепність, відвагу. На загальному тлі виділяється героїчна пісня Тараса "Гей, літа орел" (Нотний приклад № 14) написана на єдиний включений у оперу автентичний текст Шевченка з і "Гайдамаки", що передбачає своїм мужнім характером подальші драматичні сцени на Січі. Урочистий настрій виборів кошового раптово переривається приходом гінця, що приносить трагічну звістку про важкі втрати козаків. Заключний хор "Рушаймо всі" має на меті стрімко і динамічно завершити монументальну сцену. Сам Лисенко вважав, що "бучна, велична рада повинна грандіозне враження на слухачів зробити".

Четверта дія розгортається у нічному таборі під Дубно. Андрій згадує минуле у аріозо "Бачу Київ" і мріє про зустріч з коханою Марильцею. Його мрії перериваються приходом татарки - служниці Марильці. Сцена зради Андрія, його рішення перейти на бік поляків передається у таємничих загрозливих оркестрових барвах. Сцена у покоях Марильці, великий любовний дует, вражає достовірністю почуттів. Спочатку холодна і гордовита Марильця змінюється під впливом палкого освідчення Андрія і переймає поступово у своїй партії наспівні мотиви українських пісень, ніби сама захоплюється вродливим і закоханим козаком.

Остання п'ята дія досить стисла за розмірами, а разом з тим найбільш динамічна з усіх: вона несе трагічну розв'язку подій і водночас утверджує героїчний образ українського козацтва. Сцена покарання Андрія завершується трагічним аріозо Остапа: "Що ти вчинив?", де типові для драматичних партій вигуки, риторичні запитання пом'якшуються лірикою української пісенності. Над усіма цими подіями переважає монументальне і мужнє аріозо Тараса "Що у світі є святіше понад наше товариство" (Нотний приклад № 15), що в притаманному для цього персонажа епічно-героїчному .характері оспівує вільнолюбивий дух Запорізької Січі. В середньому епізоді аріозо - "Деруть і шарпають усюди" звучать початкові інтонації увертюри, що перекидає змістовну арку, немовби обрамлює весь твір і створює цілісність музичного розвитку всієї опери. Остання сцена є масовою, оркестрово-хоровою, козакам вдається захопити обложене Дубно, отже, в ній досягається вершина драматизму і на.цій найвищій емоційній ноті завершується героїко-історична драма Лисенка.