І9 Ендолімфатичний канал; 3 - кругле вікно; 4 — коваделко; 5 - молоточок; 6 - барабанна перетинка; 7 - слухо­вий нерв; 8 — євстахієва труба; 9 — - зовнішній слуховий прохід; 2 -

Нерв завитки.

Гострота зору в ссавців тісно пов’язана зі способом життя. У звірів, що населяють

відкриті біотопи і ведуть денний спосіб життя, більша частина інформації сприймається за допомогою зорового аналізатора. Очі у них розташовані по боках голови, що забезпечує широке поле монокулярного зору. У мавп і частини хижаків очі розташовані фронтально. Це збільшує поле бінокулярного зору, а, отже, і його гостроту, хоча загальний огляд при цьому скорочується. Більшість ссавців бачать навколишнє середовище у чорно-білому зображенні. Лише у вищих приматів добре виражений ко­льоровий зір.

Органами дотику в ссавців є чутливі волоски - вібриси, що розкидані по всьому тілу, але особливо розвинені вони на морді.

Органи травлення (рис. 251) розпочинаються ротовим отвором, оточеним губами (характерні лише для ссавців), що служать для захоплення їжі. Порожнина між губами, щока­ми і щелепами - присінок у хом’яків, бурундуків, мавп та де­яких інших звірів, розширюючись, утворює защічні мішки, що служать для тимчасового розміщення і перенесення їжі. М’яси­стих губ немає в однопрохідних і китоподібних. У ротовій порожнині розташовані язик, на поверхні якого знаходяться смакові сосочки, і зуби, що розміщені в альвеолах. Зуб склада­ється з коронки, шийки і кореня. Основну масу зуба становить дентин; у ділянці коронки він покритий емаллю, шийки - це­ментом. За допомогою кореня зуб кріпиться до щелепи. Усере­дині зуб має порожнину - кореневий канал, заповнений зубною м’якоттю, або пульпою. У ссавців зуби розміщені в альвеолах щелеп. Зуби ссавців диференційовані на різці (іпсізюі), ікла (сапіпі), передкутні (ргаетоіагез) і справжньокутні (тоїагез). Різці служать для відкушування чи обгризання їжі, кутні - для розжовування. Іклами звірі умертвляють здобич, розривають її. Кількість зубів, їх форма залежать від характеру живлення (рис. 252). Так, у гризунів найкраще розвинені різці та кутн

і1 - підщелепна слинна залоза; 2 - стравохід; 3 - шлунок; 4 - печінка; 4' - жовчний міхур; 5 - підшлункова залоза; 6 - сліпа кишка; 7 - червоподіб­ний відросток; 8 - анальний отвір; 9 - лівий шлуночок серця; 10 - правий шлуночок; 11 - ліве передсердя; 12 — праве передсердя; 13 - дуга аорти; 14 — ліва підключична артерія; 15 - ліва підключична вена; 16 - ліва ярем­на вена; 17 - товсті кишки; 18 - задня порожниста вена; 19 - спинна аорта; 20 - ліва легеня; 21 - ліва нирка; 22 - ліва надниркова залоза; 23 - правий сечовід; 24 - сечовий міхур; 25 - лівий яєчник; 26 - лівий яйцепровід; 27 - селезінка; 28 - щитовидна залоза; 29 - трахея; ЗО - жовчна протока.

зуби (ікла у них відсутні); у хижаків - ікла та справжньокутні. У слонів зберігається лише пара різців на верхній щелепі (бивні) і по одному великому справжньокутньому зубу з обох боків верхньої і нижньої щелепи. Загальна кількість зубів у слона -

6. у вовка - 42, у кішки - ЗО і т.д. Особливості зубної системи кожного звіра виражають за допомогою «зубної формули», у якій показують кількість зубів різних типів у половині верхньої і нижньої щелеп. Типи зубів позначають початковими літерами їх латинських назв. Наприклад, зубна формула деяких звірів має такий вигляд: кабана - і 3/3, с 1/1, рш 4/4, т 3/3 = 11/11 х х 2 = 44 зуби; вовка - і 3/3, с 1/1, рт 4/4, т 2/3 = 10/11 х 2 = = 42 зуби; кролика - і 2/1, с 0/0, (рт + т) 6/5 = 8/6 х 2 = 28 зубів. (Кількість зубів у верхній та нижній щелепі, позначену у формулі, подвоюють). У молодому віці у ссавців функціонують молочні зуби; пізніше вони замінюються постійними. У мураш­коїдів, вусатих китів зуби відсутні. У ротову порожнину відкри­ваються протоки слинних залоз, секрет яких змочує їжу; фермент птіалін, що є в слині, розщеплює крохмаль на цукор. По стра­воходу їжа надходить у шлунок, здебільшого однокамерний: розширений його відділ називається кардіальним, звужений - пілоричним. Стінки шлунка виділяють шлунковий сік, який містить соляну кислоту, пепсин (розкладають білки), ліпазу (розкладає жири). У жуйних копитних шлунок складається із чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки і сичуга. Перші три відділи не мають травних залоз; їх населяють мікроорганізми- симбіонти, під дією яких відбувається процес бродіння рослинної їжі. Вони можуть жити лише у нейтральному або слаболужно- му середовищі. У рубець потрапляє слабо пережована, змочена слиною їжа; тут вона бубнявіє, розм’якшується і частково зброджується. У такому вигляді їжа надходить у сітку, звідки відригується знову в рот, пережовується і сильно змочується

Рис. 252. Зубна система різних ссавців: а - комахоїдного (землерийки); б - хижого (собаки); в - непарнокопи- тного (коня); г - зайцеподібного (кролика).

слиною, яка має слабу лужну реакцію. По жолобку стравоходу пережована їжа потрапляє в книжку, де продовжується процес бродіння і механічного перетирання їжі. Обробка їжі шлунко­вим соком відбувається лише в сичузі, в кислому середовищі.

Кишки ссавців поділені на тонку, товсту і пряму. На межі між тонким і товстим відділами відходить сліпа кишка, яка особливо добре розвинена у рослиноїдних ссавців. Залози стінок тонкої кишки виділяють травні ферменти; у її передній відділ (дванадцятипалу кишку) відкриваються протоки печінки і підшлункової залози. Тому саме у тонких кишках відбувається основне перетравлення і всмоктування їжі. У товстій і особливо сліпій кишках за участю симбіонтів (бактерій, грибів і найпростіших) груба їжа зброджується і розкладається насам­перед рослинна клітковина. У прямій кишці всмоктується вода

і формуються калові маси. Перетравлюючи частину організмів- симбіонтів, що живуть в органах травлення, рослиноїдні звірі, забезпечують себе білковою їжею.

Диференціація зубів і травного тракту, наявність різно­манітних травних залоз значно інтенсифікували процес травлення і засвоєння їжі у звірів.

Органами виділення ссавців, як і плазунів, є тазові нирки. Вони мають вигляд бобовидних тіл, що лежать по обидва боки від хребта. На поздовжньому розрізі нирки можна побачи­ти, що складається вона із двох шарів: зовнішнього, коркового, та серцевинного, мозкового. Вилучення із крові надлишків води і продуктів розпаду відбувається в боуменових капсулах, усередину яких проникають клубочки капілярів. Із боуменових капсул продукти виділення виводяться за допомогою звитих канальців, розміщених у корковому шарі, у порожнину нирки - ниркову миску, а звідти по сечопроводах у сечовий міхур і назовні. Основ­ним продуктом азотистого обміну в ссавців є сечовина, що добре розчиняється у воді (у плазунів і птахів - сечова кислота). Нирки ссавців відрізняються рядом прогресивних ознак: кількість кровоносних клубочків у нирках збільшилася; ниркові канальці стали довшими, тому поверхня їх дотику із кровоносними суди­нами також значно збільшилася. Це забезпечує краще видалення з організму продуктів дисиміляції.

О р г ани дихання ссавців (рис. 253) також значно ускладнилися. У трахею повітря потрапляє крізь гортань, утворену хрящами (щитоподібним, перснеподібним, двома черпалоподібними), між якими розташовані голосові зв’язки, що приводяться у рух особливими м’язами. При вібрації ци

ха - схема будови легеневих міхурців (на лівому - сітка капілярних судин, на правому - розрізаний міхурець без судин): 1 - бронх; 2 - артерія; З - вена; б - гортань кролика (зліва - вигляд спереду, справа - вигляд ззаду): 1 - надгортанник; 2 - щитоподібний хрящ; 3 - пер­снеподібний хрящ; 4 - трахея; 6 - черпколодібний хрящ.

зв’язок утворюються звуки, які служать для передачі інформації. Трахея переходить у бронхи, що в легенях галузяться на велику кількість бронхіол. Останні закінчуються численними легеневи­ми міхурцями - альвеолами, обплетеними густою сіткою капілярів. Наприклад, у легенях коня налічують до 5 млрд. альвеол загальною площею 500 кв. м. Така велика дихальна поверхня сприяє значній інтенсифікації газообміну, що підвищує загальну життєдіяльність. Вдих і видих здійснюються внаслідок зміни об’єму грудної клітки, що досягається зміною положення ребер, а також рухом діафрагми.

Кровоносна система ссавців досконала (рис. 254). Серце чотирикамерне. Від лівого шлуночка відходить одна дуга аорти, яка повертає вліво (ліва дуга аорти). Вона продовжується у спинну аорту, що тягнеться вздовж хребта. Від дуги аорти відходить коротка безіменна артерія, яка ділиться на праву підключичну і сонні (праву і ліву) артерїі. Ліва підключична артерія відходить самостійними стовбуром від дуги аорти. Підключичні артерії несуть кров до кінцівок, а сонні, кожна з яких ділиться на зовнішню і внутрішню, - до голови. Від спин­ної аорти відходять артерії до внутрішніх органів і мускула

-тури. Отже, у ссавців, як і в птахів, до органів надходить артеріальна кров. Венозна кров від переднього відділу тіла збирається у передні порожнисті вени, від задньо­го і середнього - у задню порожнисту вену. Наявна ворітна система печінки. Мале коло кровообігу подібне до такого у птахів. Ерит­роцити крові без’ядерні, дуже малі; в 1 мм³ крові їх буває до 8,4 млн. Завдяки цьому загальна поверхня еритроцитів дуже велика, що значно збільшує їхню кисне­ву ємність.

Інтенсивний обмін речо­вин і система терморегуляції забезпечують порівняно висо­ку (до +39°С) і сталу тем­пературу тіла у ссавців. У терморегуляції важливу роль відіграють волосяний покрив та потові залози (при ви­паровуванні поту з поверхні тіла організм охолоджується).

Ссавці - роздільно­статеві організми. У самців наявні сім’яники (парні), розташовані або в порожнині тіла (у кито­подібних, деяких комахоїд­них, хоботних і ін.), або ж у мошонці (у більшості; у зайців, їжаків, кроликів вони опускаються в мошон­ку лише в період розмно­ження). До сім’яників прилягають придатки, від яких відходять сім’япроводи,

Рис. 254. Схема будови кровоносної системи ссавців:

1 - внутрішня сонна артерія; 2 - зовніш­ня сонна артерія; З - підключична арте­рія; 4 - дуга аорти; 5 - легенева артерія; 6 - ліве передсердя; 7 - праве передсер­дя; 8 - лівий шлуночок; 9 - правий шлу­ночок; 10 — спинна аорта; 11 - нутряна артерія; 12 - ниркова артерія; 13 - клу­бова артерія; 14 - яремна вена; 15 — під­ключична вена; 16 - ліва непарна вена; 17 - права непарна вена; 18 - задня по­рожниста вена; 19 - печінкова вена; 20 - ворітна вена печінки; 21 — печінка;

22 - нирка; 23 - клубова вена.що відкриваються у сечовидільний канал. Перед цим вони утворюють розширення - сім’яні пухирці, секрет яких бере участь в утворенні сперми. Статевий член у багатьох ссавців (хижих, ластоногих, гризунів та ін.) має всередині невелику кісточку. Біля його основи лежить передміхурова залоза, секрет якої утворює рідке середовище сперми.

У самок парні яєчники завжди знаходяться у порожнині тіла. Парні яйцеводи відкриваються у порожнину тіла біля яєчників широкими воронками, вистеленими миготливим епітелієм. Вони вловлюють яйце, що виходить з яєчника. Верхній тонкий зви­вистий відділ яйцевода має назву фаллопієвої труби, а нижній розширений, з мускульними стінками - матки. У плацентарних ссавців нижні ділянки яйцеводів зливаються у непарну піхву. Лише у сумчастих піхва парна. Матка буває різних типів: подвійною - якщо матка кожного яйцевода відкривається у піхву самостійним отвором (у багатьох гризунів, слонів); двороздільною

• матки зростаються нижніми кінцями і відкриваються у піхву одним отвором (у деяких гризунів, хижаків, свиней); дворогою

• матки зростаються більш ніж наполовину (у комахоїдних, хижаків, копитних, китоподібних); простою - обидві матки зливаються в одну, куди й відкриваються права і ліва фаллопієві труби (у частини рукокрилих, приматів).

Запліднення у ссавців внутрішнє. Для більшості ссавців ха­рактерне живородіння. Плацентарні ссавці мають плаценту - орган тимчасового зв’язку плоду з тілом матері. У плаценті роз­різняють 2 частини: дитячу і материнську. Материнська - це ділянка слизової оболонки матки, що має пухку поверхню. Ди­тяча частина плаценти утворена ворсинками хоріону (зовніш­ньої зародкової оболонки плода), які проникають у стінки мат­ки. Через плаценту зародок одержує кисень, а також поживні речовини із крові матері, виділяючи в неї вуглекислий газ та продукти розпаду. Плацента виконує і бар’єрну функцію, акти­вно регулюючи надходження різних речовин у зародок. Після народження малята вигодовуються молоком матері, що продукується молочними залозами. Розвиток малят в утробі матері та їх вигодовування молоком після народження забезпе­чують краще, порівняно з іншими тваринами, виживання моло­дняка. Тому кількість малят у приплоді невелика.

Поведінка ссавців

В основі поведінки звірів лежать механізми, властиві усім тваринам: прості безумовні рефлекси, складні інстинкти та умовні рефлекси, набуті в результаті індивідуального досвіду. Однак завдяки прогресивному розвитку головного мозку, унаслідок чого значно збільшилася кількість нервових клітин (у вищих приматів буває від 5 до 10 млрд. нейронів), поведінка звірів значно ускла­днилася. їм притаманна оперативна пам’ять, на основі якої оцінюється ситуація і вибирається оптимальний варіант діяльності. Деякі ссавці (примати) можуть використовувати різні предмети як найпростіші знаряддя (інсайт). У них мають місце прояви розумової діяльності. Важливе значення для ссавців має навчання у процесі спілкування, засноване на здатності до на­слідування. Молодь навчається прийомам захисту та нападу в іграх, які властиві тільки ссавцям. Особливо складна поведінка ссавців з гуртовою структурою популяцій (стадо, зграя та ін.). Між окремими особинами групи встановлюється система рангів, де домінуюче становище займає вожак; виділяються суб­домінанти! підлеглі (рис. 255). Домінант втрачає ранг унаслідок хвороби, помилки чи появи сильнішого претендента. У кожно­го виду ссавців є певні засоби спілкування, сигналізації — зву­ки, візуальні сигнали, запахи та ін. Так, дельфіни відтворюють понад 100 звукових (у тому числі й ультразвукових) сигналів, які широко використовуються ними у спілкуванні. У звірів ва­жливе значення мають візуальні сигнали - жести, пози, міміка, за допомогою яких вони передають стан тривоги, страху, погрози, покори та ін.

В експерименті молодих шимпанзе навчали мови жестів; ці тварини засвоїли понад 200 слів-жестів, якими вони користувалися при спілкуванні з людиною.

СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД ССАВЦІВ

Клас Ссавці, або Звірі (Маттаїіа), розділяють на 2 підкласи: 1. Першозвірі - (РгоІоіЬегіа) і 2. Справжні звірі (ТЬегіа). До підкласу РгоІоіЬегіа належить 1 ряд - Однопрохідні (Мопоігетаіа). Підклас Справжні звірі об’єднує 2 інфракласи: