Роль та значення плазунів. Охорона плазунів

Плазуни, маючи значно більше георгафічне поширення, різноманітніше живлення і загальну активність, ніж земновод­ні, посідають у біоценозах помітніше місце. В окремих біоценозах пустель, морських островів та узбереж вони відіграють провідну роль. Проте, оскільки плазуни здебільшого нечисленні, їх роль у кругообігу речовин у цілому невелика. Ящірки і змії, поїдаю-чи комах-шкідників, слимаків, гризунів, приносять значну користь сільському та лісовому господарству. Користь ця, на жаль, людиною належно не оцінюється, і в багатьох випадках плазуни безжалісно винищуються.

М’ясо деяких ящірок (ігуанів, варанів), змій і черепах ви­користовується в їжу. Особливо смачне м’ясо зеленої, або супо­вої, черепахи, з якої готують всесвітньо відомий черепаховий суп. У їжу вживаються і яйця черепах. Гігантські сухопутні черепахи були майже повністю винищені вже у ХУІІІ-ХІХ ст. Різко скоротилася також чисельність морських черепах. Тому в ряді країн створюються заповідники, ферми, де їх охороняють і розводять.

Отрута багатьох змій має лікувальні властивості; фарма­кологічна промисловість виготовляє з неї різноманітні препарати, що використовуються для лікування ряду хвороб (гемофілії

,ревматизму, епілепсії та ін.). Для одержання отрути змій вило­влюють і утримують у спеціальних зміїних розплідниках - серпентаріях. Проте у неволі змії живуть недовго і здебільшого не розмножуються, тому їх необхідно систематично відловлювати у природі. Завдяки методам, розробленим ученими, вдалося збільшити тривалість життя змій у неволі (гадюк - до 3 років, кобр - до 6, інших видів - до 1,5-2 років) і домогтися їх розмноження.

Шкіра крокодилів, змій, варанів, а також роговий панцир черепах використовуються у промисловості (для виготовлення взуття, різноманітних галантерейних виробів).

Окультурення ландшафтів є причиною зниження чисельності багатьох плазунів. Так, зменшення площі цілинних земель сприяло тому, що сірий варан, сцинковий гекон, степова гадю­ка стали рідкісними. Перебільшений страх і забобони часто є причиною безглуздого знищення змій. Адже на людину змії не нападають, ніколи її не переслідують і тільки, захищаючись, кусають, що трапляється дуже рідко. Отже, у місцях, де водять­ся змії, людина має бути уважною й обережною. Завдяки засто­суванню сироваток у всьому світі різко зменшилася смертність від укусів змій. У нашій країні заборонено знищувати отруйних змій, за винятком тих екземплярів, які проникають у населені пункти та двокілометрову зону навколо них. Відлов змій дозво­ляється лише за ліцензіями, що видаються органами охорони природи.

У результаті надмірного промислу у світовому масштабі різко скоротилася чисельність крокодилів, черепах. Зокрема, усі види крокодилів тепер стали рідкісними й охороняються; у деяких країнах (на Кубі, у США) створено ферми для штучного розведення крокодилів.

До Червоної книги України занесено 8 видів плазунів: кримський гекон, полози леопардовий, лісовий, чотирисмугий, жовточеревий; жовтопуз безногий, гадюка степова східна, мідянка.

Запитання і завдання: 1. Виділіть істотні ознаки класу Плазуни. 2. Які ознаки адаптації з’явились у плазунів у зв’язку з переходом до наземного способу життя? 3. Які екологічні фактори ма­ють вирішальне значення у житті плазунів? 4. Яке значення мають плазуни? 5. За підручниками ознайомтесь, яких плазунів вивчають учні в школі. Опишіть їх та підберіть ілюстративний матеріал

.У світовій фауні відомо близько 9000 видів птахів, з них в Україні

• близько 360. Поширені птахи по всій земній кулі від Північного полюса до Антарктиди включно.

Англійський вчений Томас Гекслі назвав птахів рептиліями, які піднялися в небо.

Безсумнівно, предками птахів були давні рептілії. За сучас­ними даними (Є.Н. Курочкін, 2000) від плазунів відокремились дві гілки, які еволюціонували до птахів. Першу з них започат­кували тріасові текодонти, або псевдозухїі. Вони нагадували ящірок і вели наземний спосіб життя; під час бігу опиралися лише на задні кінцівки. Через протоавіса еволюціонували до справжніх віялохвостих птахів, які були вже досить поширени­ми в палеоцені та еоцені (початок кайнозойської ери).

У протоавіса окремі елементи скелета (череп, кістки плечо­вого пояса, таз, передні і задні кінцівки) були значно легшими, ніж в інших плазунів, і схожі за будовою на майбутню пташину конструкцію. Відносні розміри очей і мозку в нього були біль­шими, ніж в інших рептилій.

Друга гілка бере початок від малих м’ясоїдних динозаврів - тероподів, які еволюціонували до археоптерикса (К. Педіан, Л. Чіаппе, 1995, 1997), а він - до енанціорнісових птахів, зна­чно поширених у крейдяному періоді, в кінці якого вони виме­рли разом з динозаврами.

У відкладах юрського періоду (145 млн. років тому) знайде­но відбитки скелета й оперення археоптерикса (АгсНаеоріегух ІііНо§гарНіса) (рис. 218). Тіло археоптерикса було вкрите пір’ям; передні кінцівки перетворилися на крила (проте на них ще були

4. пальці з кігтями); ключиці зрослися у вигляді дужки, лопат­ка була саблеподібною (як у птахів). Археоптерикс мав ряд ознак, характерних і для рептилій: довгий хвіст з великою кількістю (до 20) хребців; у роті - зуби, що сиділи в альвеолах; грудина без кіля, кістки не пневматичні; наявні черевні ребра.

У відкладах юрського періоду на території Китаю нещодав­но знайдено скелет конфуціусорніса, який на крилах мав паль­ці, але у нього уже був розвинений справжній дзьоб, вкритий роговою оболонкою.

У 1977 р. в горах Монгольського Алтаю групою вчених ра- дянсько-монгольської палеонтологічної експедиції були знайдені відбитки решток тварини, яку пізніше після старанного вивчен­ня назвали амбіортус дементьєва і виділили в окремий ряд класу птахів (існував близько 120 млн. років тому). Розмірам

и

Рис. 218. Археоптерикс: а — відбиток на сланці; б - відтворений зовнішній вигляд.

амбіортус був як галка; на крилах мав кігті. Проте у нього уже було крильце - декілька коротких міцних пір’їн, що сиділи на першому пальці крила. Ця ознака свідчить, що амбіортус мав досить розвинені літальні властивості.

На початку кайнозойської ери Землю уже заселяли далекі родичі зозуль, дятлів, журавлів; в олігоцені з’явилися орли, гусеподібні та інші віялохвості птахи.

Багато ознак, спільних із рептиліями, є в будові і сучасних птахів. Поряд із цим у процесі еволюції у птахів відбувся ряд істотних морфологічних перетворень практично всіх систем ор­ганів, що забезпечило значну інтенсифікацію фізіологічних про­цесів, підвищення рівня життєдіяльності і здатність до польоту.

Розвиток орнітології тісно пов’язаний з іменами вітчизняних учених К.Ф. Кеслера, П.П. Сушкіна, М.О. Мензбіра, Г.П. Деме- нтьєва, Л.С. Портенка, Ф.Й. Страутмана, О.Б. Кістяківського, М.А. Воїственського, І.В. Марисової, П.Й. Павлова, С.Л. Са­марського, В.П. Жежерина, В.С. Талпоша та ін

.