Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
0646845_3F11B_kovalchuk_g_v_zoologiya_z_osnovam...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
164.14 Mб
Скачать

Рис. 208. Головний мозок ящірки:

а - вигляд зверху; б - вигляд знизу; в - вигляд збоку; І - передній мозок; 2 - середній мозок; 3 - мозочок; 4 - довгастий мозок; 5 - лійка; 5' - гіпофіз; 6 - хіазма; 7 - нюхова доля; 8 - епіфіз; ІІ-ХІІ -

Черепні нерви.

  1. - Присінок; 2 - дихальний відділ; 3 - нюхо­вий відділ; 4 - носоглотковий хід; 5 - якобсо- нів орган.

с лабко. У проміжному мозку добре розвинені епіфіз і тім’яний орган. Мо­зочок більший, ніж у земноводних, краще розвинена його кора.

З органів чуття у більшості плазунів добре розвинені очі. Вони прикриті верхньою і нижньою повіками; у більшості є ми­гальна перетинка. Слізні залози захищають око від висихання, зволожують поверхню очного яблука. Плазуни, що ведуть ден­ний спосіб життя, мають кольоровий зір. Зір відіграє вирішальну роль у просторовій орієнтації та життєдіяльності плазунів.

Орган слуху рептилій подібний до такого в амфібій. Плазу­ни сприймають звуки в діапазоні від 20 до 6000 Гц.

В органах нюху плазунів спостерігається диференціація середньої частини нюхового ходу на нижній (дихальний) і верхній (власне нюховий) відділи. Нюховий відділ має складчасті стінки, які збільшують його поверхню. Наявний якобсонів орган - важ­ливий хімічний аналізатор (рис. 209). Нюх у плазунів розвинений краще, ніж у земноводних.

У деяких змій є терморецептори, які здатні сприймати зміни температури в тисячні долі градуса, і навіть термолокатори, за допомогою яких визначається джерело, що випромінює тепло. Органи смаку в більшості видів розвинені слабо.

Органи травлення плазунів мають дещо складнішу будову, ніж земноводних (рис. 210). У ротовій порожнині розташовані зуби. Вони здебільшого однотипні, дрібні, приростають до кісток щелеп і служать для схоплювання здо­бичі. На дні ротової порожнини знаходиться рухливий муску­листий язик, здатний висуватися далеко з рота. У ящірок та змій він роздвоєний на кінці і є важливим органом дотику. Стравохід і шлунок розвинені добре. Кишки довгі, особливо у рослиноїдних видів. На межі між тонкою і товстою кишкою є зачаткова сліпа кишка. Протоки печінки і підшлункової залози відкриваються у початковий відділ тонкої кишки - дванадця­типалу кишку. Закінчуються кишки клоакою, у яку впадають сечоводи та статеві протоки.

Органи виділення представлені тазовими нирками

  • метанефрос (мезонефрос функціонує в ембріонів, потім

Рис. 210. Внутрішня будова ящірки:

  1. - стравохід; 1' - шлунок; 2 - тонка кншка; З - клоака; 4 - печінка; 5 - жовчннй міхур; 6 - підшлункова залоза; 7 - жовчний канал; 8 - його впадання в дванадцятипалу кишку; 9 - трахея; 10 - ліва легеня;

  2. - селезінка; 12 - лівий сім’яник; 13 - придаток сім’яника; 14 - сім’япровід; 15 - ліва ннрка; 16 - рудимент мюллерового каналу; 17 - впадіння сім’япроводів у клоаку; 18 - надниркова залоза; 19 - сечовий

міхур; 20 - його впадіння в клоаку.1 - головна вена; 2 - сонна артерія; 3 - ярем­на вена; 4 - сонна протока; 5 - ліва дуга аор­ти; 6 ■- легенева артерія; 7 - легеня; 8 - ниж­ня порожниста вена; 9 - спинна аорта; 10 - міжхребетна артерія; 11 - печінка; 12 - киш­кова артерія; 13 - ворітна вена печінки; 14 - тонкі кишки; 15 — нижня порожниста вена;

  1. - черевна вена; 17 - брижова артерія; 18 - зовнішня брижова артерія; 19 - ниркова вена;

  1. — ліва тазова вена; 21 — ліва тазова арте­рія; 22 - нирка; 23 - артерія задньої кінців­ки; 24 - вена задньої кінцівки; 25 - хвостова артерія; 26 - хвостова вена.

а трофується), які, на відміну від ту­лубних нирок анамній, повністю втратили зв’язок із порожниною тіла; продукти обміну речовин над­ходять до видільних канальців лише з кровоносних судин. Завдяки цьо­му при виділенні продуктів ди­симіляції організм втрачає менше вологи (не виводиться порожнинна рідина). Кінцевим продуктом мета­болізму є переважно слабкорозчин- на у воді сечова кислота, яка виво­диться у вигляді дрібних кристалів. Лише у водних черепах у сечі переважає сечовина. При екскреції сечової кислоти (порів­няно із екскрецією сечовини) економія води у 200 разів більша, що дуже важливо для мешканців наземного середовища.

Виділення сечовини і сечової кислоти, а також реабсорбція води і солей натрію назад у кров відбувається у ниркових кана- льцях, при виході із яких концентрація продуктів метаболізму у 20 разів більша, ніж у крові. Концентрована сеча стікає з нирок по сечоводах у клоаку, а звідти - у сечовий міхур (у кро­кодилів і змій він недорозвинений).

Органами дихання є легені, внутрішню поверхню яких збільшує складна сітка перегородок, унаслідок чого легені набувають губчастої структури. Добре розвинені дихальні шля­хи - гортань, трахея та бронхи. Вентиляція легенів забезпечу­ється роботою грудної клітки за допомогою міжреберної та черевної мускулатури.

Істотні .прогресивні зміни спостерігаються і в кровонос­ній системі (рис. 211). Хоч серце плазунів і трикамерне,але в шлуночку з’являється неповна перегородка, яка при сис­толі повністю розділяє його. Артеріальний конус редукований, і від шлуночка відходить 3 судини: від правої частини — легенева артерія, що ділиться на дві і несе венозну кров до легенів; від лівої - права дуга аорти, від якої відокремлюються сонні та підключичні артерії, що несуть артеріальну кров до голови та передніх кінцівок; від середини шлуночка, де кров змішана, — ліва дуга аорти. Обігнувши серце, ліва і права дуги зливають­ся, утворюючи спинну аорту. Отже, до органів іде змішана кров, тому плазуни, як і земноводні, холоднокровні тварини. Венозна система у плазунів подібна до такої в амфібій.

Статеві органи (сім’яники у самців і яєчники у самок) лежать у порожнині тіла по боках хребта. У самців сі­м’япроводи (вольфові канали) відкриваються у сечоводи при їх впадінні у клоаку. Яйцепроводи (мюллерові канали) відкрива­ються лійкою біля яєчників. Запліднення у плазунів внутрішнє і відбувається у верхньому відділі яйцеировода. У його білково­му відділі навколо яйця утворюється білкова оболонка (у змій і ящірок недорозвинена); у матці формуються зовнішні оболонки яйця (волокниста і шкаралупова). Для плазунів як амніот характерна поява яйцевих та зародкових оболонок. Яйце значно більших розмірів, ніж у земноводних, з добре розвиненим жов­тком (запас пластичних та енергетичних речовин для зародка), а в черепах і крокодилів - і білком (запас води). На поверхні яйця виділяється оболонка, що захищає його від висихання та різних негативних впливів. У ящірок і змій вона волокниста, пергаментоподібна, у черепах і крокодилів - тверда, вапнякова. Розвиток прямий; личинкової стадії немає. Серед зародкових оболонок у плазунів, як і в усіх амніот, важливе значення ма­ють амніон та алантоїс (рис. 212). Амніон у вигляді кільцевої складки обростає навколо зародка, утворюючи амніотичну порожнину. У ній міститься амніотична рідина, яка за своїм складом близька до морської води; вона захищає зародок від висихання та механічних пошкоджень, створюючи для того сприятливе середовище. Алантоїс щільно приля'гає’до ооолонок яйця. Крізь нього відбувається газообмін між зародком і навко­лишнім середовищем. Повітря надходить до алантоїса крізь пори, які є в шкаралуповій оболонці яйця. Алантоїс, крім цього, приймає продукти розпаду речовин, виконуючи функцію сечо­вого міхура зародка.

Рис. 212. Послідовні стадії розвитку зародкових оболонок у амніот (а); розвиток ящірки (б):

а: 1 - ектодерма; 2 - ентодерма; 3 - мезодерма; 4 - порожнина кишок; 5 — позазародкова порожнина тіла; 6 - амніон; 7 - амніотична порож­нина, заповнена амніотичною рідиною; 8 - сероза; 9 - алантоїс; 10 - жовтковий мішок; б: 1 - амніон; 2 - алантоїс; 3 - жовток; 4 - сероза.

Завдяки збільшенню запасу поживних речовин у яйці, появі яйцевих та зародкових оболонок став можливим розвиток плазунів, як і інших амніот, поза водним середовищем і без личинкової стадії.