Роль і значення земноводних. Їх охорона

У помірних широтах земноводні нечисленні, тому їх роль у біоценозах невелика. Лише у небагатьох біотопах окремі види зустрічаються у великих кількостях. Так, у наших південних озерах і річках налічують до 1200 і більше озерних жаб на 1 га площі. При великій чисельності їх роль зростає. Вони поїдають велику кількість дрібних безхребетних, частково - молодь риб. Ними, у свою чергу, живляться хребетні.

Усі земноводні корисні для людини. Живлячись безхребетни­ми, вони помітно знижують чисельність комах-шкідників, кро­вососів, переносників захворювань людини і тварин. Серед хвос­татих земноводних України найкориснішим є тритон звичайний, чисельність якого досить значна. У його харчовому раціоні пере­важають комарі (90%). Видовий склад кормів червоночеревої джерелянки свідчить про велику її користь для рибного госпо­дарства. Вона поїдає ворогів риб: личинок бабок, водяних клопів, плавунців. Жаби ставкові також знищують велику кількість цих комах. Наземні жаби, ропухи поїдають шкідників сільського та лісового господарства. Вони активно знищують комах із непри­ємним запахом і смаком, яких не їдять птахи. Користь від цих земноводних збільшується у зв’язку з тим, що жйвляться вони вночі, коли комахоїдні птахи неактивні.

Певне значення мають амфібії як кормова база риб, птахів, хутрових звірів.

У ряді регіонів - у Франції, Італії, Південно-Східній Азії, Америці - окремих земноводних (саламандр, жаб) використову­ють у їжу. У США є ферми, де розводять жабу-бика; у продаж надходять лише задні кінцівки, а тушки переробляються на корм худобі. На світовому ринку один кілограм жаб коштує вдвічі дорожче, ніж один кілограм осетрових риб.

В Україні свого часу теж проводився промисел зелених жаб на експорт головним чином у лиманах та плавнях Дунаю (вило­влювали до 300 т на рік). Чисельність жаб у цих водоймах шви­дко скоротилася, і промисел було припинено. Розглядається питання про їх розведення у спеціальних господарствах.

Жаби, тритони, аксолотлі є об’єктами медико-біологічних досліджень. З цією метою з довкілля вилучається величезна кількість земноводних. Так, учених зацікавила надзвичайно добре виражена здатність до регенерації у тритонів: у них відновлюються не лише кінцівки, хвіст, шкіряний покрив, а й легені, спинний мозок, швидко зростається кишечник. У лабо­раторних умовах створено живих химер: оперативним шляхом з’єднано двох тритонів різних видів. У цих тварин не існує про­блеми несумісності тканин і відторгнення пересаджених органів.

Жабам як жертвам науки споруджено пам’ятники в Парижі і Токіо.

На основі вивчення будови і функціонування зорового аналізатора жаби біоніки створили прилад ретинатрон, який на аеродромах разом із радіолокаторами дає змогу добре розрізняти рухомі об’єкти (літаки), стежити за ними.

Земноводні можуть завдавати і деякої шкоди: переносити небезпечні захворювання (туляремію), поїдати мальків риб (жаба озерна і ставкова).

У деяких країнах Західної Європи у результаті діяльності людини чисельність земноводних різко скоротилася. Тому в Польщі, Англії, Німеччині та деяких інших країнах ці тварини охороняються законом.

Окремі види стали нечисленними і в нашій країні. Повсюд­но потребують охорони плямиста саламандра, жаба прудка, ропуха очеретяна, тритони карпатський та гірський, які зане­сені до Червоної книги.

Запитання і завдання: 1. Виділіть прогресивні і примітивні ознаки класу Земноводні. 2. Чому саме кистепері риби були предками земноводних? 3. Які ознаки адаптації до життя у воді і на суші мають амфібії? 4. Які екологічні фактори обмежують поширення земновод­них? 5. Чому амфібії потребують охорони? 6. Проведіть роз’яснювальну рорботу серед учнів про необхідність охорони земноводних.У світовій фауні налічується близько 8000 видів плазунів; з них на території України - 21 (найбільше у Криму - 14 видів, най­менше на Поліссі - 6).

Плазуни - перший клас справжніх наземних хребетних. Вони широко заселили різноманітні біотопи суші, незначна частина видів вторинно перейшла до життя у воді.

Це одна з найдавніших груп наземних хребетних. Залишки давніх плазунів відомі з верхнього карбону. Відособилися вони від примітивних стегоцефалів у середньому карбоні. Основною предковою групою, яка дала початок як викопним, так і сучас­ним рептиліям, були котилозаври. Панівного становища набули плазуни у мезозойську еру. Вони заселили сушу, водойми, освої­ли повітряне середовище. Багато видів динозаврів досягли гігантських розмірів (диплодок мав довжину до 27 м, брахіозавр

• до 23 м при висоті до 12 м, суперзавр - до 40 м). Динозаври були поширені в Європі, Азії, Африці і Північній Америці. На території України рештки динозаврів знайдено в Криму (рис. 205).

До кінця крейдяного періоду динозаври вимерли, причому дуже швидко. Існує багато гіпотез, автори яких намагаються пояснити причини зникнення цих рептилій (спалах наднової зірки, падіння астероїда, зіткнення Землі з метеоритом, отруєння покритонасінними рослинами та ін.). Очевидно, за­гибель динозаврів була зумовлена цілим комплексом причин і, насамперед, горотворними процесами в кінці крейдяного періоду, які супроводжувалися перебудовою ландшафтів, перерозподілом моря і суші, змінами клімату, що став більш посушливим і континентальним. Крім того, у їх вимиранні значну роль відіграла конкуренція із дрібнішими, але ак­тивнішими теплокровними тваринами - птахами і звірами, які у той період уже населяли Землю.

У кайнозойську еру панівне становище зайняли птахи і звірі, а з рептилій збереглися лише відносно дрібні і рухливі лускаті (ящірки, змії), добре захищені черепахи і невелика група вод­них плазунів - крокодили.

У розвитку герпетології надзвичайне значення мали праці англійського вченого Дж. Буланже. Великий внесок у цю науку зробили дослідники О.М. Нікольський, В.І. Таращук, К.А. Та- таринов, П.В. Терентьєв, М.М. Щербак та ін.