Поведінка земноводних

Поведінка амфібій нескладна, що відповідає організації центральної нервової системи. Основою поведінки є інстинкти (вибір середовища існування, добування їжі, захист, розмноження, турбота про потомство). Індивідуальний досвід у житті цих тварин відіграє неістотну роль, хоч вони і здатні до нескладної умовно рефлекторної діяльності. Проте рефлекси виробляються повільно і швидко згасають.

У популяціях земноводні ведуть поодинокий спосіб життя, притримуючись обмеженої території. Так, у бурих жаб діаметр індивідуальних ділянок не перевищує 60 м. Чіткого розме­жування індивідуальних ділянок не буває, що пов’язано із до­статньою кількістю об’єктів живлення - дрібних безхребетних.

Утворення скупчень земноводних спостерігається в період розмноження та під час зимівлі. Під час міграцій до місць розмноження та зимівлі орієнтуються переважно за допомогою нюху. Важливу роль при цьому відіграє пам’ять про хімічний склад водойми, де тварина з’явилась на світ. Звуки, які відтворюються під час розмноження, також допомагають в орієнтуванні окремих особин.

СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД ЗЕМНОВОДНИХ

Клас Амфібії включає всього 3 ряди: Хвостаті, Без­хвості та Безногі.

Ряд Хвостаті земноводні — Саийаіа. Найдавніша група амфібій, більшість із яких є постійними мешканцями води. Тіло видовжене, протягом усього життя зберігається хвіст. Ноги короткі, приблизно однакової довжини. Запліднення внутрішнє. Ряд об’єднує близько 350 видів. Належать тритони, саламандри, протеї та ін. (рис. 202). У фауні України поширені представники родини Саламандрові (Заіатапсігісіае)- всього

5. видів.

Тритон звичайний - Тгііигиз ииїдагіз (довжина тіла - 8-11 см) зустрічається в зоні листяних та мішаних лісів і в Лісостепу, населяючи невеликі водойми. У самців у період розмноження виростає на хвості гребінь, який є додатковим органом дихання. Самка у квітні-травні відкладає від 60 до 700 яєць, з яких через 2-3 тижні з’являються личинки. Личинковий період триває 60-70 днів. Дорослі тритони після розмноження, а молоді після завершення метаморфозу перебираються на сушу, де тримаються вологих затінених місць. Вдень ховаються у різні укриття, активні вночі. Живляться різноманітними безхре­бетними, здебільшого личинками комарів (під час перебування у воді). Зимують на суші під листям, у норах гризунів, забираються

Рис. 202. Види хвостатих амфібій:

а - тритон звичайний; б - саламандра плямиста; в - амфіума; г - протей; д - сирен; е - амбістома; с - аксолотль.

у погреби. Ворогами тритонів є вужі, гадюки, лелеки, чаплі. У тритонів добре виражена здатність до регенерації.

Тритон гребінчастий - Т. сгізіаіиз (довжина тіла - 15-18 см) зустрічається по всій території України, проте менш числен­ний, ніж тритон звичайний. У самця добре розвинений гребінь

• орган додаткового дихання. Живиться водяними жуками, молюсками, личинками комарів, пуголовками та ін. Не втрачає рухливості навіть при О'С.

Тритон карпатський - Т. топіапйопі (довжина тіла - до 8 см) поширений лише в Карпатах у зоні широколистяних лісів на висоті від 150 до 2000 м над рівнем моря. На відміну від інших тритонів не має гребеня. Зимує на суші в різних укриттях. Рано навесні ці тварини переходять у водойми, температура яких ледь перевищує О’С. Живляться личинками комарів, воло- хокрильців, дафніями (на суші поїдають комах, серед яких ба­гато шкідників лісового господарства). Самка відкладає 35-80, рідше до 200 ікринок. Метаморфоз триває 2,5-3 місяці.

Тритон альпійський, або гірський (Т. аїрезігіз), як і по­передній вид, є ендеміком Карпат. Зустрічається в зоні широколистяних, мішаних і хвойних лісів на висоті від 400 м до 2000 м. Самка відкладає від 100 до 300 ікринок. У висо­когірних водоймах личинки зимують у воді. Відомі випадки, коли личинки залишались у воді по декілька років. Обидва види охороняються у Карпатському заповіднику.

Саламандра плямиста (вогняна) - Заіатапйга ваіатапйга (довжини тіла - 18-28 см) зустрічається у західних областях України, де населяє передгір’я та гірські райони Карпат. Живе у вологих листяних лісах. Забарвлення попереджувальне: чорне з яскраво-жовтими плямами. Активна вночі. Холодостійка: ціпеніє при пониженні температури до +2-4°С. Високі температури переносить переважно погано. Живиться безхребетними (червами, слимаками, комахами). Зимує на суші у різноманітних укриттях. Самка народжує у воді від 2 до 70 личинок. Ворогів мало завдяки отруйним виділенням шкірних залоз. Живе 15-18 років.

Належить також родина Амбістомові (АтЬуз- іотаіійае), представники якої (28 видів) поширені в Північній і Центральній Америці. Довжина тіла - до 25 см. Живуть по берегах водойм, вдень ховаються у воді. їх личинки - аксолотлі

• здатні до розмноження (неотенія).

Європейський протей - Ргоіеиз ап§иіпив (довжина тіла - 25-30 см) - представник родини Протеєві (Ргоіеі- сі а е). Живе у підземних водах Югославії. Дихає за допомогою зовнішніх зябер. Кінцівки маленькі, розвинені слабко. Очі схо­вані під шкірою. Світло сприймає всією поверхнею шкіри. Може довго не їсти. Самка народжує 2 живі личинки. Учені вважа­ють, що протеї - неотенічні личинки якихось давніх саламандр.

Ряд Безногі — Аройа. Належить 56 видів червуг (род. С а е- с і 1 і і сі а е), поширених у тропіках. Пристосувалися до риючого способу життя у ґрунті та рослинній підстилці. Тіло вкрите сли­зом, видовжене, здебільшого з кільцевими перехватами. Кінцівки і барабанна перетинка редуковані; очі зачаткові. Живляться безхребетними ґрунту. Яйця розвиваються поза водою. Самка обвиває їх своїм тілом і охороняє до виходу личинок. Останні переселяються у воду, де дуже швидко завершується метаморфоз. Окремі види живородні.

Ряд Безхвості — Апига. Цей ряд земноводних включає найбільш високоорганізованих амфібій, що поширені на всіх континентах, крім Антарктиди. Тіло коротке, хвоста немає, задні кінцівки значно довші за передні. Запліднення зовнішнє. Вклю­чає 3500 видів, з них в Україні - 12.

Родина Справжні жаби - Капійае. Одна із найчисленніших. Характерною особливістю їх є наявність зубів на верхній ще­лепі. Частина жаб протягом усього життя пов’язана із водойма­ми. Це група зелених жаб (жаба озерна, жаба ставкова).

Жаба озерна - Капа гійіЬипйа (довжина тіла - до 17 см) поширена по всій Європі, на сході доходить до оз. Балхаш. На півдні вона розселена до зони пустель, на півночі - до тайги. Населяє різноманітні типи водойм, у тому числі і великі ріки зі швидкою течією. Характерна цілодобова активність. Удень тримається переважно у водоймах; уночі, коли вологість повітря збільшується, виходить на сушу. Живиться комахами, проте нападає і на дрібних хребетних. Поїдає також пуголовків та мальків риб.

Жаба ставкова - Е. езсиїепіа (довжина тіла до - 10 см) - поширена у водоймах широколистяних та змішаних лісів. Ак­тивна здебільшого вдень. Живиться переважно комахами.

Бурі жаби (трав’яна - В. іетрогагіа, гостроморда - К. агиаііз, прудка - К. йаїтаііпа) після розмноження залишають водойми і тримаються у вологих місцях на суші.

Родина Ропухи - Ви^опійае. Представники родини найменш пов’язані з водою і зустрічаються навіть у пустелі. Тіло незгра­бне; шкіра багата на залози, що виділяють отруйний секрет (най­більші - навколовушні отруйні залози - паротиди). Передні і задні кінцівки майже однакової довжини. Зубів немає.

Ропуха звичайна, або сіра, - Ви/о Ьи/о (довжина тіла - до 20 см) - поширена у лісовій та степовій зонах. Населяє ліси, сади, городи, поля, луки. У гори піднімається до 3000 м. Ко­мах, що літають, поїдає рідко, бо, полюючи, переміщується ко­роткими стрибками. Язик малорухливий. Живиться жуками, клопами, прямокрилими, мурашками, слимаками.

Ропуха зелена - Ви{о Vі^іс^із (довжина тіла - до 14 см) - поширена в зоні широколистяних лісів, степах, напівпустелях; заходить у пустелі. Стійка до високих температур. Витримує втрату води до 50% маси тіла. Як і попередній вид, веде при­смерковий та нічний способи життя. Живиться комахами та їхніми личинками, молюсками, червами. Здобич відшукує на землі. Зимує на суші.

Ропуха очеретяна - В. саіатііа - найменш чисельна серед ропух. В Україні поширена лише у Львівській, Волинській та Рівненській областях. Населяє піщані кар’єри з невеликими водоймами, які не пересихають улітку, сосняки, рідше - луки, парки, сади. На відміну від інших земноводних ропуха очеретя­на менш чутлива до солоності води й ґрунту, тому може водити­ся і в зарослих очеретом плавнях (звідси назва - очеретяна). Від інших ропух відрізняється меншими розмірами (до 8 см завдов­жки) та сірувато-оливковим з темними плямами забарвленням. Зверху вздовж тіла тягнеться вузька світла смуга. Розмножува­тися ропуха очеретяна починає в 3-4 роки. У кладці - 3-4 тис. ікринок. Розвиток і метаморфоз личинок тривають близько 50 днів. Із тисяч ікринок лише одиниці досягають дорослої стадії. Причини загибелі - забруднення водойм, меліорація, інтенсивне використання земель під сільськогосподарські угіддя. Дорослі ропухи гинуть під час міграцій, часто під колесами автомашин. Як нечисленний вид потребує охорони.

До родини Часникові, або Земляні, жаби (РеІоЬаіійае) належить єдиний у фауні України представник - часничниця звичайна, або жаба земляна, - РеІоЬаіез /изсиз (завдовжки до 8 см). Поширена по всій території України, в останні роки зни­кла в Криму. Населяє заплави річок, поля, соснові ліси, надаю­чи перевагу ділянкам із легким піщаним ґрунтом, оскільки вдень заривається у ґрунт (протягом 2-5 хв.). Землю копає за допомо­гою задніх кінцівок, на яких добре розвинені п’яточні горби. Перед зимівлею можуть зариватися на глибину до 1 м, де вони у стані заціпеніння проводять зиму. Активна у присмерки та вночі. У воду йде лише під час розмноження. Має цікаву особливість, пов’язану з метаморфозом. Пуголовки часничниць під кінець личинкового періоду стають дуже великими - до 17 см завдовж­ки і масою до 20 г, що значно перевищує розміри дорослих. Зайва маса пуголовків втрачається під час метаморфозу.

Родина Квакшеві - Нуіійае. Із численної родини Квакшеві на території України поширений один вид - квакша звичайна — Нуіа агЬогеа (довжина тіла - до 5 см). Поза періодом розмноження живе серед листя дерев та кущів. Має захисне забарвлення, що легко змінюється.

Родина Круглоязикові - Бізсо^ІоззіЛае. У фауні України представлена двома видами: джерелянками (кумками) — черво- ночеревою (ВотЬіпа ЬотЬіпа) та жовточеревою (В. Vа^іе§а^а). Це порівняно невеликі земноводні (до 5 см завдовжки), що ма­ють на черевці яскраві червоні (у першого виду) та жовті (у другого виду) плями. Червоночерева джерелянка розповсюдже­на по всій території, жовточерева - у гірських районах Карпат від 150 до 2000 м над рівнем моря. Живуть виключно у водо­ймах (жовточереві - у гірських джерелах). У Прикарпатті та Закарпатті відомі випадки утворення гібридів від обох видів. Шкірні виділення отруйні.