2. Підкласи: Променепері та Лопатепері.

Підклас Променепері риби - Асііпоріегудіі

До цього підкласу належить близько 90% усіх риб. Скелет парних плавців у них утворений віялоподібно розташованими жорсткими або м’якими променями.

Ряд Осетроподібні — Асірепзегіі'огшей. Представники ряду характеризуються примітивними ознаками: гетероцеркальним хвостовим плавцем; наявністю розтруба і поперечного рота; горизонтальним розташуванням парних плавців; лускою у ви­гляді великих ромбоподібних кісткових щитків - «жучок», або «бляшок», - розташованою п’ятьма рядами; хорда зберігається протягом усього життя. Є бризкальце. Проте уже розвиваються верхні й нижні хрящові дуги хребців. Череп хрящовий, але зверху вкритий накладними кістками. Зябра прикриваються кістковими зябровими кришками. Кістки входять також до скла­ду пояса грудних плавців. Отже, скелет у цих риб хрящо- кістковий. Зберігають вони й деякі інші ознаки хрящових риб: у кишках наявний спіральний клапан, у серці - артеріальний конус. Запліднення зовнішнє.

Осетроподібні в основному пристосувалися до придонного спо­собу життя. Переважна більшість - прохідні риби, які живуть у морі, а розмножуються у ріках. Стерлядь і лопатоноси живуть у річках та озерах. Осетроподібні поширені лише у північній півкулі (Європа, Південна Америка, Північна Азія). В Україні - у водо­ймах басейнів Чорного та Азовського морів (6 видів).

Хоча плодючість осетроподібних і висока (від 1,5 тис. до 5 млн. ікринок), але оскільки статева зрілість настає на 4-20-му році життя, чисельність їх відновлюється повільно, особливо при інтенсивному промислі.

До цього ряду належать осетер російський, осетер атлантич­ний, білуга, севрюга, шип, стерлядь та ін. (рис. 179).

Осетер російський (Асірепзег ^ііИепзІайіі) (довжина тіла - до 2 м, маса - до 24 кг) поширений у басейнах Каспійського, Чорного та Азовського морів. Нереститься у Волзі, Уралі, Дніпрі. Умови нересту погіршились у зв’язку із будівництвом гідроелектростанцій.

Білуга (Низо Низо) - найбільша з осетрових риб. В Азово- Чорноморському басейні поширений її підвид білуга чорно­морська (Низо Ьизо ропіісиз). У віці ЗО років досягає довжини понад 3 м і маси до 200 кг. Особини старшого віку зустрічаються рідко (вони можуть мати масу до 400 кг). З Чорного моря захо­дить у Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай. З Азовського - у Дон, Кубань.

Стерлядь (А. гиіНепиз) (довжина тіла - до 125 см, маса до -

15. Кг) поширена у Дунаї, Дністрі, Південному Бузі, Дніпрі. Зрідка трапляється і в інших річках. Легко піддається штучному вирощуванню й акліматизації.

Рис. 179. Види осетрових риб: а - осетер російський; б - білуга; в - севрюга; г - стерлядь.

Ряд Оселедцеподібні - Сіиреіґогтея. Тіло сплюснуте з боків, вкрите циклоїдною лускою. Бічної лінії немає або вона дуже коротка. Голова не вкрита лускою. Промені плавців м’які. Хво­стовий плавець гомоцеркальний. Плавальний міхур з’єднаний із стравоходом і має відростки. Більшість цих риб пелагічні, живляться планктоном; утворюють великі косяки. Найбільше промислове значення має оселедець океанічний (Сіиреа кагеп§из), поширений у північній та субарктичній частинах Атлантичного і Тихого океанів. Оселедці тримаються великими косяками. У віці 3-5 років мають до 30% жиру. Живуть 20-25 років.

Сардина далекосхідна, або івасі (Загдіпорз за§ах теїапозіісіа),

• морська риба, поширена у водах Далекого Сходу.

Рис. 180. Види лососевих риб:

а - кета; б - горбуша; в - форель струм­кова; г — лосось; д — сьомга.

У басейнах Чорного та Азов­ського морів поширені оселедець чорноморський (Аіоза кеззіегі ропііса), оселедець керченський (азовський - А. сазріа іапаіса), тюлька (Сіиреопеїіа йеіісаіиіа), шпрот чорноморський (Зргаїїиз зргаїіиз), хамса (Еп§гаиІіз епсгазісНоІиз ропіісиз).

Ряд Лососеподібні — 8а1о- піііогтез. Тіло вкрите циклоїд­ною лускою. Є так званий жировий плавець, розташований за спинним. Скелет у багатьох ще повністю не скостенілий; у черепі чимало хрящових еле­ментів. У деяких зберігається хорда. Плавальний міхур з’єднаний із стравоходом.

Найбільше лососевих у Тихому океані (рис. 180). Серед них велике промислове значення мають кета (ОпсогНупсНиз кеіа), горбуша (О. §огЬизска), нерка (О. пегка), чавича (О. ізскашуізска), для яких характерні нерестові міграції на значні відстані.

У басейнах Чорного моря поширений лосось чорноморський

• Заїто ігиііа ІаЬгах (довжина тіла - до 110 см, маса - до 24 кг). Цінний об’єкт промислу. Для нересту заходить у ріки на 100 і більше кілометрів.

У гірських річках Криму та Карпат водиться форель струмкова - 3. І. тогрка /агіо (довжина тіла - 25-60 см, маса - 0,2-2 кг). Надає перевагу швидкоплинним річкам із чистою во­дою, багатою на кисень. У спеку тримається поблизу джерел або ховається під каміння, корчі, де впадає в заціпеніння, не жи­виться. Має ніжне, смачне м’ясо, яке високо ціниться як делікатесний продукт.

Ряд Щукоподібні — ЕзосіГоппез. Нечисленна група хижих риб із сильно витягнутими щелепами, озброєними гострими зу­бами. Плавальний міхур з’єднаний із кишками. Типовий представник ряду - щука - Езох Іисіиз (довжина тіла - до 1,5 м, маса - до 35 кг). Поширена по всіх наших прісних водоймах.

Веде осілий спосіб життя, тримається прибережної зони, заростей. Активний хижак. Живиться рибою, раками, жабами, пташенятами та ін. Здобич підстерігає і швидко схоплює завдя­ки широкій пащі. Швидкому руху сприяє тіло стрілоподібної форми. Забарвлення захисне: спина темна, черево біле, на сірих боках жовтуваті плями із зеленим відтінком та поперечні сму­ги, які маскують рибу серед заростей. Веде поодинокий спосіб життя. Табуни щук можна спостерігати тільки пізно восени перед зимівлею і навесні перед нерестом.

Ряд Вугреподібні - Ап£иі1Шогте8. Представники характе­ризуються видовженим змієподібним циліндричним тілом, шкіра вкрита дуже дрібного лускою, поверх якої є шар слизу. Черевних, а іноді і грудних, плавців немає; спинний, хвостовий та аналь­ний зливаються між собою.

Вугор звичайний, або європейський, - Ап§иі11а ап§иі11а (дов­жина тіла - до 2 м, маса - 4-6 кг) поширений у водоймах басейну Балтійського моря, зрідка - у річках, що впадають у Чорне море. Порівняно часто зустрічається у річках, і озерах Волині, зокрема в озері Світязь. З однієї водойми в іншу може переповзти по суші. Веде нічний спосіб життя. Здійснює нерестові міграції на відстань до 8000 км. Нереститься у Саргасовому морі на глибині 300-1000 м, після чого гине. Листоподібні прозорі личинки підхоплюються течією Гольфстрім і протягом трьох років пасивно мігрують до берегів Європи. На четвертому році життя маленькі вугрі захо­дять у річки Європи. Тут вони протягом 6-9 років ростуть, на­копичують жир. М’ясо має високі смакові якості. Вугор - цінна промислова риба, є об’єктом промислу в Білорусі та країнах Прибалтики. Морський вугор (Соп§ег сотег) зрідка зустрічається у Чорному морі. Належать також активні хижаки - мурени (МигаепШае), поширені в тропічних океанічних водах.

Ряд Коропоподібні — СургіпіГогтея. Об’єднує понад 3200 видів риб. Луска циклоїдна; у деяких тіло голе. Передні хребці видо­змінилися у кісточки, які з’єднують плавальний міхур із внутрішнім вухом, утворюючи апарат Вебера, який підсилює слух. Плавальний міхур з’єднаний із кишками.

Підряд Коропоподібні - СургіпоіАеі - об’єднує в основному прісноводних риб. На щелепах зубів немає; є глоткові зуби. Молодь майже всіх видів живиться зоопланктоном. Серед дорослих є бентофаги, фітофаги, планктофаги, зрідка хижаки. Багато видів становлять основу промислу в прісних водоймах.

Сазан, або дикий короп, - Сургіпиз сагріо (довжина тіла - 70 см, маса - до 20 кг), поширений у тихих, стоячих або у водо­ймах з повільною течією, багатих на рослинність. Веде придонний спосіб життя. Живиться личинками комах, ракоподібними, молюсками, насінням рослин. Зимує у гирлах річок у стані заціпеніння. Сазан став вихідною формою для виведення кількох порід домашнього коропа (лускатого, дзеркального, голого), яких людина вирощує у ставках. Усі вони невибагливі до вмісту кис­ню у воді, швидко ростуть, мають смачне і поживне м’ясо.

У ставках вирощують також лина (Тіпса ііпса), товстоло­бика (НурорНіНаІтісНіНуз тоїіігіх), білого амура (Сіепо- рНагуп§осІоп Шеііа). Цінними промисловими видами є тараня (ВиШиз гиШиз Нескеїі), лящ (АЬгатіз Ьгата), жерех (Азріиз азріиз), рибець (УітЬа иітЬа) тощо. Об’єктами спортивного та любительського риболовства є головень (Ьеисізсиз серкаїиз), в’язь (Ь. Шиз), плітка (ВиШиз гиіііиз), марена (ВагЬиз ЬагЬиз), карасі (золотистий - Сагаззіиз сагаззіиз та сріблястий - С. аигаіиз) та ін. Карась сріблястий став вихідною формою для виведення кількох сотень порід декоративних золотих рибок. Належать також підряд Харациноподібні (СЬагасоійеі), представниками якого є декілька видів піраній (піранія звичай­на - Зеггазаїтиз паїіегегі - небезпечна для людини) та підряд Гімнотоподібні (6 у Ш П О І О І СІ е і), до якого віднесений вугор електричний (ЕІесігорНогиз еіесігісиз).

Ряд Сомоподібні — 8і1шї£огте8. Тіло голе або вкрите кістковими пластинками. Шкіра багата слизовими залозами. Навколо рота міститься кілька пар вусиків; на щелепах - кілька рядів дрібних зубів. Голова широка, злегка приплюснута зверху, з широким ротом; тулуб короткий, валькуватий; хвіст довгий, сплюснутий з боків, знизу оторочений довгим анальним плавцем.

У водоймах басейнів наших внутрішніх морів поширений сом звичайний - Зііигиз §1апіз (рис. 181) (довжина тіла - до 5 м, маса - до 300 кг). Живе 80-100 років. Хижак, поїдає риб,

жаб, молюсків, водоплавних птахів, водяних щурів. У період нересту самка із рослинних решток будує примітивне гніздо, яке самець охороняє до вилуплення личинок. Живе поодиноко. Зимує в ямах. Цінна промислова риба. М’ясо смачне і жирне. Розводять у ставках, де багато непромислової риби. Належить також сом електричний (Маїаріегигиз еіесігісиз), поширений у Нілі та ріках Західної Африки.

Ряд Тріскоподібні — Сгасіііч)гте8. У багатьох представників на підборідді є непарний вусик; мають 2-3 спинних плавці. Черевні плавці розташовані під грудьми або перед ними; їх промені часто розчленовані. Луска циклоїдна. Плавальний міхур не з’єднаний із кишками. В основному - морські риби, поширені в холодних та помірних водах обох півкуль. У прісних водо­ймах із тріскоподібних водиться минь (Ьоіа Іоіа) (рис. 182). За способом живлення - хижак. Активний узимку. У Чорному і частково Азовському морях поширені середземноморський минь (Оаійгорзагиз тейііеггапеиз), мерланг чорноморський (іОйопіодайиз тегІап§из еихіпиз), хек звичайний (Мегіиссиз тегіиссіиз). Важливе промислове значення мають поширені у північних морях тріска (Оайиз тогНиа), пікша (МеІа§]§гаттиз. ае§1е{іпиз).

Ряд Колючкоподібні — Сгаяіегояіеіґогтея. Представники ма­ють трубкоподібне витягнуте рило. Перед спинним плавцем є гострі міцні колючки, по колючці є і в черевних плавцях. Виражена турбота про потомство.

Колючка триголкова (Оазіегозіеиз асиїеаіиз) поширена від Чорного моря до Сибіру - у морях, річках та озерах. Навесні самець будує із рослин гніздо, в яке 2-3 самки відкладають яйця.

Рис. 182. Минь (зверху), навага (знизу)

Самець охороняє гніздо, рухами грудних плавців забезпечує циркуляцію води у ньому. Деякий час охороняє і молодь, яка при небезпеці ховається у гніздо.

Прибережну зону морів населяють морські голки (род. 8 у п- ? п а і Ь і (і а е) та коники (Нірросатриз) (рис. 183). Захисне забарвлення, тонке тіло, повільні коливальні рухи роблять цих риб непомітними серед заростей водяних рослин. У самців морських коників та голок є виводкова сумка, де вони виношу­ють ікру.

Ряд Окунеподібні — РегсіГоипез. Найчисленніший ряд кісткових риб, що об’єднує 6500 видів. Спинних плавців здебільшого два; черевні розташовані під грудними або попереду них. У плавцях (особливо спинних) є гострі колючі промені. Луска переважно ктеноїдна. Забарвлення часто захисне, із вираженими плямами та смугами. Поширені як у морях, так і в прісних водоймах (рис. 184).

Важливими об’єктами промислу серед морських окуне- подібних є скумбрія звичайна (ЗсотЬег зсотЬгиз), поширена у Чорному, Балтійському, Північному морях; ставрида чорноморська (ТгасНигиз тейііеггапеиз ропіісиз), тунець (ТНиппиз іНуппиз), які водяться і в Чорному та Азовському морях. В Азово-Чорноморському басейні зустрічається понад 25 видів риб з родини бичкових (СоЬіиз). їх черевні плавці

Рис. 184. Види окуневих риб: а - йорж; б - судак; в - бризкун; г - окунь; д - причепа; е - нототенія; є - меч-риба; ж - ставрида; ^ - анабас; и - парусник; і - скумбрія; ’ ї - зубатка звичайна.

зростаються, утворюючи присисний диск. За його допомогою бички прикріплюються до дна та підводних предметів під час прибою, тому можуть жити у прибережній зоні. Видають звуки, які нагадують квакання, скрипіння, верещання та ін. Самці пік­луються про потомство - охороняють яйцекладку.

Цінним промисловим видом є судак звичайний - Зіігозіедіоп Іисіорегса (довжина тіла - 40-120 см, маса - до 12 кг). Любить водойми із проточною, чистою і багатою на кисень водою. За способом живлення - хижак. Поїдає в основному сміттєву та малоцінну рибу. Самка відкладає ікру на прикореневих части­нах рослин; самець охороняє кладку.

У прісних водоймах різних типів дуже поширений окунь звичайний (Регса /Іиїзіаііііз). Хижак. Живиться, не припиняючи активності, цілий рік. У місцях, де розводять цінну рибу (суда­ка, ляща, сига, коропа), окунь небажаний, бо може майже по­вністю знищити ікру й мальків цих риб.

Ряд Камбалоподібні — РІеигопесШогтеа. Належать бентосні риби, які здебільшого лежать на боці (рис. 185). У зв’язку із спосо­бом життя змінився зовнішній вигляд риби. Тіло сплющене з боків, оторочене спинним і анальним плавцями. Очі і ніздрі розташовані на одному боці (верхньому). Череп асиметричний, рот скривлений. Плавального міхура немає. При плаванні здійснюють хвилеподібні рухи по поздовжній осі тіла. Повернений до ґрунту бік тіла світлий; протилежний має захисне забарвлення. Камбалоподібні здатні швидко змінювати забарвлення при зміні субстрату. Живляться рибою та придонними безхребетними. Плодючість їх дуже велика; самки викидають до кількох мільйонів ікринок. Личинки ведуть пелагічний спосіб життя і мають симетричне тіло.

К амбалові - важливі про­мислові риби. У Чорному й Азовському морях поширений калкан - ЗсоріНаїтиз таео- іісиз (довжина тіла до 70 см, маса до 9 кг), цінна риба із ви­сокими смаковими якостями.

Чисельність її, незважаючи на значну плодючість, невелика.

Розробляються методи штучно­го розведення калкана.

В Азово-Чорноморському басейні (як у шельфовій зоні,

так і в лиманах на мулистих р_Ис. 185. Тюрбо

ґрунтах) поширена річкова камбала, або камбала-глосса (РІаіісНікуз /Іезиз Іизсиз). Заходить іноді у вустя рік. Важливий об’єкт промислу.

Підклас Лопатепері риби - 8агсорІегу§іі

Давня група риб, яка зберігає ряд ознак, властивих хрящовим рибам (хорда наявна протягом усього життя, немає тіл у хребців, у кишках є спіральний клапан, у серці - артеріальний конус та ін.).