Поведінка риб

Поведінка риб досить складна. Її основу становлять інстинкти, що забезпечують пошук і добування їжі, розмноження, турботу про потомство, міграції, охорону індивідуальних ділянок та

Рис. 175. Розвиток окуня:

а, б, в - розвиток ікринки; г - ембріон; д - личинка з жовтковим мішком; е - доросліша личинка (жовткового мішка немає).

зграйну організацію. У кісткових риб виробляються умовні рефлекси на колір, форму і розміри предметів, звуки та інші подразники. У поведінці риб важливе значення має сигналізація (пози, рухи, звуки, виділення хімічних речовин, електричної енергії), а також індивідуальний досвід.

СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД РИБ

КЛАС ХРЯЩОВІ РИБИ - СНОКБНІСНТНУЕ8

Відомо близько 600 видів хрящових риб, з них у фауні України - 4. Живуть у морях та океанах від тропіків до Заполяр’я; лише кілька видів населяють прісні водойми. Скелет хрящовий, протягом усього життя зберігається хорда. Тіло здебільшого вкрите плакоїдною лускою або голе. Луска складається із пластинки, яка міститься у шкірі, і зубця, що стирчить назовні. До складу луски входить дентин, а зубець вкритий емаллю. На щелепах плакоїдна луска перетворюється на зуби. Голова здебільшого розпочинається розтрубом (рилом), під яким знаходиться рот у вигляді поперечної щілини. Хвіст переважно гетероцеркальний. Є п’ять - сім зябрових щілин, що відкриваються назовні; лише у химер вони прикриті шкіряною складкою. Є також бризкальце - рудиментарна передня зяброва щілина, зовнішній отвір якої зна­ходиться на голові позаду очей. За допомогою клапанів може відкриватися і закриватися. Через бризкальце вода всмоктується у порожнину глотки, звідки через зяброві щілини надходить до зябер, омиваючи їх і забезпечуючи киснем.

У хрящових риб, порівняно з круглоротими, не лише зростають відносні розміри головного і спинного мозку і збільшується кіль­кість нервових клітин мозку, але й посилюється диференціація відділів, ускладнюються зв’язки між ними. Уздовж переднього мозку проходить борозна, яка зовні ніби ділить його на півкулі, однак внутрішнього поділу ще немає. У передньому мозку є сіра речовина. Дуже великі нюхові долі. Акули відчувають запах крові за 400-500 м. На голові є лоренцієві ампули - терморецептори, які сприймають різницю температур в 0,05”С. Плавального міхура немає, тому активні плавці повинні постійно перебувати у русі. Добре розвинений спіральний клапан у кишках збільшує всмок­тувальну поверхню. У серці є артеріальний конус. У крові і тка­нинах багато сечовини, тому м’ясо цих риб пахне аміаком. За­пліднення внутрішнє. У багатьох видів спостерігається яйцежи- вонародження (яйця затримуються у статевих шляхах самки і виводяться назовні з уже сформованим організмом), а зрідка навіть живонародження (молот-риба, деякі скати). Розміри варіюють від

15. см до 15-20 м.

Клас Хрящові (СЬопсігісЬІЬуез) поділяють на

2. підкласи: Суцільноголові (Н о 1 о с е р Ь а 1 і), до якого належить ряд Химероподібні (СЬітае- г і { о г т е з) та Пластинозяброві (Е 1 а з т о Ь г а п- с Ь і і) з двома надрядами - Акули (ЗеІасЬотог- р Ь а) і скати (ВаІотогрЬа).

Підклас Суцільноголові - НоІосерНаїі

У цих тварин верхня щелепа приросла до черепа (звідси на­зва). Шкіра гола. Кінець морди заокруглений. Є шкірясті зяброві кришки. Бризкальце відсутнє. Зуби без емалі; зливаючись, утворюють зубні пластинки - 2 пари на верхніх і одну - на нижніх щелепах. Скелет частково просякнутий вапном.

Ряд Химероподібні — СЬітаегіі'огтез. Належать глибоководні придонні морські риби завдовжки від 60 см до 2 м. Відомо близь­ко ЗО видів, поширених у теплих водах Світового океану. У морях України відсутні. Спинний плавець із шипом, біля основи якого може бути отруйна залоза. Отрута небезпечна і для людини. Хво­стовий плавець витягнутий довгим шнуром, схожий на хвіст щура, тому химерових називають ще морськими щурами. Живляться голкошкірими, молюсками, ракоподібними, рибою. Запліднення внутрішнє. У самців на лобі і череві є особливі придатки для утримання самки при копуляції. Яйця (найчастіше 2) у великих (12-24 см) рогових капсулах. Представник - химера європейська (СНітаега топзігоза), яка водиться біля берегів Європи, зокрема, у Баренцевому морі. Довжина тіла - до 1,5 м, тримається на глибині до 1000 м. Промислового значення не має. Лише окремі види утворюють промислові скупчення.

Підклас Пластинозяброві - ЕІазтоЬгапсНіі

Ці риби мають розтруб, 5-7 зябрових щілин, бризкальце. Зябро­ві пелюстки - у вигляді пластин, розміщених на міжзябрових перегородках (звідси й назва).

Надряд Акули — 8е1асЬошогрЬа. Об’єднує близько 250 видів переважно морських риб, поширених у всіх океанах. Лише де­які живуть у прісних водах річок Ганг, Амазонка, озера Нікарагуа. Більшість - пелагічні види (гр. реІа§оз - «відкрите море»), рідше придонні, які зустрічаються до глибини 3000 м. Глибоководні мають органи свічення - фотофори. Тіло видов­жене, від 20-30 см до 20 м завдовжки. Найбільша маса - до 14 т (китова ВНіпсойоп іуриз і гігантська СеІогНіпиз тахітиз аку­ли). Луска плакоїдна, з добре розвиненою емаллю. Зябрових щілин переважно по 5 з обох боків голови. Шлунковий сік міс­тить до 1,6% соляної кислоти. Перетравлення їжі - до 5 днів. У печінці накопичується велика кількість жиру, що має не лише енергетичну цінність, а й зменшує масу тіла та збільшує пла­вучість. Є ректальна залоза, що відкривається у клоаку і виділяє сіль. М’язи мають здатність скорочуватись автономно, без зв’я­зку із головним мозком. Тому обезголовлена акула може де­який час плавати, а акула без внутрішніх органів - заковтувати здобич. При температурі нижче 15"С стають малоактивними, втрачають агресивність.

Акули мають здебільшого торпедоподібну форму тіла і ви­сокі гідродинамічні властивості (рис. 176). Переважна більшість їх - хижаки, які активно відшукують і переслідують здобич. Зуби розташовані у 5-7 рядів, із ріжучими краями; ростуть

Рис. 176. Види акул: а - акула оселедцева; б - акула велетенська; в - акула пилконіс; г - морський ангел; д - китова акула.

протягом усього життя особини, періодично замінюючись. Жив­ляться акули іншими рибами, дельфінами, черепахами, птаха­ми, молюсками, ракоподібними. Близько 50 видів акул небез­печні для людини (тигрова - Саіеосегйо сииіегі, леопардова - Тгіакіз кепіеі, голуба - Ізигиз діаисиз, тупорила - Сагскагкіпиз Іеисаз акули, акула-молот - Зркугпа гу§аепа та ін.). Китова та гігантська акули живляться планктоном і дрібною рибою. У них зябра виконують роль цідильного апарата.

Акули яйцекладні або яйцеживородні (таких більше). Яйця відкладають у капсули із рогоподібної речовини. Найбільші яйця у китової акули - 67 см завдовжки і 40 см завширшки. Яйце­живородні акули народжують від 2 до 100 і більше малят. Вагітність триває до 2 років.

У Чорному морі поширена колюча акула, або катран (Здиаіиз асапікіаз). Попереду обох спинних плавців має колючі промені; підхвостовий плавець відсутній. Має розміри до 2 м. Живе зграями. Хижак, живиться рибою, молюсками, ракоподібними. На людину не нападає. Статевої зрілості досягає в 17-річному віці. Живородна; щороку народжує від 7 до 30 мальків. М’ясо катрана їстівне. Цінується жир, який одержують з печінки. З печінки катрана виготовляють препарат катрекс, що підсилює імунні функції організму людини при ракових та інших за­хворюваннях. Зрідка в Чорне море із Середземного заходить також кошача акула (Зсуііогкіпиз сапісиїа).

Більшість акул не утворює скупчень, що затруднює їх промисел. Тому виловлюють акул порівняно мало (за масою хрящові риби становлять усього 1,5-2% світового вилову риб). М’ясо акул у більшості країн в їжу не вживається, оскільки у крові і тканинах міститься багато сечовини (до 1,5-2,8%, тоді як у кісткових - 0,02-0,03%). Здебільшого переробляються на кормове борошно. Із спеціально обробленої шкіри акул виготов­ляють галантерейні вироби, взуття. Шкіра із лускою ви­користовується для полірування дерева і мармуру. Із печінки одержують жир (до 2000 л від гігантської акули).

Розробляються методи захисту людей від нападу акул.

Надряд Скати - ВаіошогрЬа. Об’єднує близько 350 видів, що зустрічаються у всіх океанах від мілководдя до глибини 2700 м; деякі живуть у тропічних ріках (Амазонка та ін.). У Чорному та Азовському морях поширені 2 види.

Довжина тіла від кількох сантиметрів до шести - семи мет­рів, максимальна маса - 2,5 т. Шкіра гола або вкрита шипами. Скати - бентосні тварини. У зв’язку із придонним способом життя

Рис. 177. Електричні органи ската:

а : 1 - електричний орган; 2 - бризка- льце; 3 — отвір зябрової щілини; 4 - нерви, що підходять до електричного органа; 5 - перерізаний м’яз. б: 1 — нерви, що підходять до органа;