25. 32, Блекоті - 30-48 днів.

Живлення - вирішальний фактор зміни чисельності популя­ції виду. Ним зумовлюється плодючість і виживання потомства.

Так, живлення гусениць непарного шовкопряда різними росли­нами позначається на плодючості самок: самки з гусениць, що живилися листям дуба і граба, відкладають 500-600 яєць, яблу­ні - 384, берези - 286. Розвиток гусениць триває: на дубі - 40 днів, грабі - 44, яблуні - 46, глоді - 55. Нерідко личинки й імаго мають різний характер живлення. Приміром, личинки бліх живляться різними органічними рештками, імаго ж належить до кровососів (ектопаразитів). Багато мух у дорослій стадії є антофілами (живляться нектаром), а їхні личинки,- сапрофа­гами, паразитами та ін. Окремі види комах в імагіальній фазі взагалі не живляться (деякі метелики, двокрилі, волохокрильці та ін.). У біоценозах комахи перебувають у складних взаємо­зв’язках з іншими тваринами. Серед комах є екто- та ендопара­зити майже всіх класів тварин, а також хижаки, що живлять­ся червами, молюсками, членистоногими, мальками риб, пуго­ловками. Хижаків та паразитів, що живуть за рахунок інших комах, об’єднують у групу ентомофагів. Вони регулюють чисель­ність комах-шкідників, перешкоджаючи їхньому масовому роз­множенню. До ентомофагів належать жужелиці, сонечка, мура­шки, яйцеїди, мухи-тахіни та ін. У свою чергу комахи - неза­мінна їжа хребетних усіх класів (особливо птахів, плазунів, зе­мноводних та риб).

У процесі еволюції в комах з’явився ряд пристосувань до виживання: захисне та застережне забарвлення, здатність виді­ляти отруйні речовини, мімікрія та ін. Завдяки захисному заба­рвленню лише десяту частину комах, що населяють біотопи,

м ожна помітити. Застережне забарвлення властиве здебіль­шого неїстівним комахам (кло- пам-солдатикам, жуку-сонеч- ку, шпанкам, майкам та ін.). Мімікрія (рис. 134) - подіб­ність деяких комах до пред­метів навколишнього середо­вища або незахищених до за­хищених. Так, метелики сер- покрилки березової схожі на листя берези; метелик вуглу-

Рис. 134. Мімікрія у комах (гусениці п’ядуна подібні до сучків)

Фото 1. Тенета павука-хрестовика

Фото 3. Чибіс

Фото 4. Зозуленя

Фото 5. Крук

Фото 6. Ворона сіра

Чу-'

Фото 8. Колонія чаплі сірої

Фото 12. Пташенята дрозда співочого

Фото 14. Зяблик

к

ватого п’ядуна у спокої імітує осіннє листя, а гусениця його схожа на гілочку; мухи - дзижчало велике і дзижчало строкате

• зовнішнім виглядом нагадують джмелів, дзюрчалка осовидна

• осу, бджоловидка звичайна - бджолу, дзюрчалка-джмелевид- ка - джмеля.

Антропогенні фактори. Діяльність людини (освоєння під сільськогосподарські культури степів та інших цілинних земель, вирубка і викорчовування лісів, осушення боліт, зрошення земель, випасання худоби, технічне і побутове забруднення довкілля та ін.) впливає на склад ентомофауни та чисельність комах. Одні види при цьому витісняються і зника­ють, інші, навпаки, інтенсивно розмножуються. У культурних біоценозах, зокрема, в агроценозах, де переважає монокульту­ра рослин (пшеничне, картопляне поле та ін.), створюються умови для процвітання невеликої кількості видів комах, які живлять­ся певним видом рослин. Достатня кількість їжі та відсутність природних ворогів сприяють їх масовому розмноженню, різко­му збільшенню чисельності. Так людина сама створює умови для появи комах-шкідників.

Розвиток транспорту посилює і прискорює розселення ко­мах далеко за межі їхнього природного ареалу. Значну роль ві­діграло транспортування вантажів у розселенні виноградної фі­локсери, колорадського жука, американського білого метелика, непарного шовкопряда та інших небезпечних шкідників.

З комахами-шкідниками людина проводить боротьбу. На основі глибокого вивчення екології комах розроблено методи прогнозування та регулювання чисельності шкідників. Розріз­няють 5 основних груп: хімічні, біологічні, агротехнічні, меха­нічні та карантинні методи. Широкого застосування набули хі­мічні методи. Значно збільшилися площі, що обробляються ін­сектицидами. Проте було доведено, що впровадження хімічних методів не може вирішити питання захисту рослин. Одна з го­ловних причин цього - поява серед комах форм, стійких до ін­сектицидів. Так, у 1956 р. стійкі форми до інсектицидів зафік­совано у 20 видів комах, у 1963 - у 112, у 1968 - у 225, а у 1980

уже більш ніж у 500 (рис. 135). Ця стійкість посилюється у наступних поколіннях. Тому з кожним роком доводиться збіль­шувати кратність і масштаби застосування отрутохімікатів. У результаті ними забруднюються ґрунт, вода, повітря, продукти харчування. Порушуються існуючі в біоценозах взаємозв’язки, бо від інсектицидів гинуть не лише шкідники, а й ентомофаги - природні регулятори чисельності шкідників, антофіли -Рис. 135. Зростання стійкості комах до інсектицидів

запилювачі рослин та ін. Тому рекомендується здійснювати ін­тегрований захист рослин, який передбачає поєднання різних методів у єдину систему і застосування інсектицидів лише в осе­редках масового розмноження шкідників.

Ставиться завдання ширше застосовувати біологічні методи захисту рослин. Під біологічним методом розуміють викорис­тання живих організмів або продуктів їх життєдіяльності для попередження та зменшення збитків, що завдають шкідники. Для боротьби з комахами-шкідниками використовуються різні групи організмів (птахи, земноводні, комахи, бактерії, віруси та ін.). У практиці застосування біологічних методів тепер ви­значилося кілька напрямків: 1) зниження чисельності шкідни­ків посиленням ефективності природних популяцій ентомофа­гів; 2) вирощування ентомофагів у лабораторних умовах з пода­льшим випуском у місця масового розмноження шкідників.

Підвищення ефективності природних популяцій ентомофа­гів слід вважати найважливішим і перспективним. Воно здійс­нюється через внутрішньоареальне переселення, акліматизацію, збереження та охорону місць поселення та додаткового живлен­ня ентомофагів поза агроценозами.

Внутрішньоареальне переселення передбачає збір ентомофа­гів у згасаючих осередках шкідників і перенесення їх у нові, де цих корисних комах немає або їх дуже мало. Так, у лісах Поліс­ся та Лісостепу України, Українських Карпат, степової зони Криму проводяться роботи по розселенню та охороні рудих лісо­вих мурашок. У лісових масивах, де на одному гектарі налічу­ється 4-5 великих мурашників, осередки шкідників не виника­ють. Однак у багатьох лісах, особливо рукотворних, мурашни­ків дуже мало або ж їх зовсім немає. Тому дуже важливо орга

-нізувати переселення сюди мурашників з інших лісостанів, де вони є в достатній кількості. Доцільно огородити мурашники найпростішими загородами, а на зиму вкрити сухим гіллям для захисту від тварин.

Практикується також переселення жужелиці красотіла в осередки комах-шкідників лісу - непарного, соснового та похід­ного шовкопрядів, золотогуза. Застосовується також і метод ін­тродукції й акліматизації ентомофагів. Так, успішно пройшла акліматизація їздця - афелінуса, завезеного в нашу країну для боротьби з кров’яною попелицею - шкідником яблуні у півден­ній зоні садівництва. Проводяться роботи по акліматизації хи­жих клопів подізуса та перилюса, які живляться личинками колорадського жука. Ці клопи успішно використовуються для зниження чисельності жуків на Закарпатті, де для них сприят­ливі умови розвитку у літній період.

Для боротьби зі шкідниками використовують метод сезонної колонізації, тобто розведення ентомофагів на біофабриках та у лабораторіях і щорічний їх випуск у природу. Цей метод най­краще розроблено для яйцеїда трихограми. Її вирощують на яйцях зернової молі і зберігають у холодильниках за температу­ри +2°-3°С. При потребі - у період масового льоту та яйцеклад­ки комах-шкідників - трихограму розселяють на поля та в сади. Ефективність зараження яєць шкідника - 60-95% . Для бороть­би з клопом-черепашкою вирощують у лабораторних умовах і випускають на поля їздців-теленомусів, а з попелицею — золото­очок, сонечок.

Нову сторінку в історії захисту урожаю від шкідників від­крило застосування феромонів. Сучасна хімія синтезує для по­треб «Зеленого хреста» феромони, які використовуються у боро­тьбі з комахами-шкідниками, а також для удосконалення мето­дів обліку їх чисельності. Синтезують також аналоги ювенільно­го гормона комах. При обробці ними шкідників у різних фазах припиняється розвиток зародка, з’являються нежиттєздатні личинки, стерильні самці та самки.

У біологічному захисті рослин використовуються грибні та вірусні препарати. Так, проти колорадського жука застосову­ється грибний препарат боверін, до складу якого входить гриб боверія та наповнювач.

Приділяється велика увага обґрунтуванню і розробці агротех­нічних і культурно-господарських заходів, спрямованих на зме­ншення чисельності комах-шкідників (знищення бур’янів, пра­вильний обробіток ґрунту, дотримання строків сівби та ін.).

Для збереження ентомофагів рекомендуються такі заходи, як насадження лісосмуг та підсів навколо полів нектароносних ро­слин, що створює сприятливі умови для їх зимівлі та додатково­го живлення. Правильна організація всього ландшафту сприяє збільшенню різноманітності видів, а це, насамперед, підвищує стійкість біоценозів.

Механічні і фізичні методи боротьби - це фізичне знищен­ня шкідників на різних стадіях їх розвитку (роздушування кла­док яєць та гнізд, влаштування ловильних кілець на стовбурах дерев, зіскрібання старої кори з дерев, згрібання та спалювання рослинних решток, струшування шкідників із подальшим їх зни­щенням тощо).

Для боротьби зі шкідниками важливе значення має держав­на карантинна служба. Її основними завданнями є попереджен­ня проникнення шкідників на територію нашої країни з-за кор­дону, а також стримування поширення шкідників за межі їх­нього природного ареалу.

Роль та значення комах, їх охорона

Комахи, завдяки величезній біомасі (100-300 кг на 1 га) та різ­номанітності трофічних зв’язків беруть активну участь у круго­обігу речовин у біосфері. У природних біоценозах вони відігра­ють певну роль у підтримуванні біологічної рівноваги. Так, на кожний гектар широколистяного лісу для підтримування біоло­гічної рівноваги необхідно 200-300 кг гусениць, які частково об’їдають листя, одночасно удобрюючи ґрунт. У лісі, де гусінь повністю знищена отрутохімікатами, листя восени вкриває зем­лю таким товстим шаром, що його не встигають переробити до­щові черви та інші ґрунтові організми. Із року в рік лісова під­стилка товстішає, змінюється газовий та водний обміни між ґрунтом і повітрям, погіршуються умови, необхідні для існу­вання та відновлення лісу. Комахи-сапрофаги беруть активну участь у руйнуванні рослинних решток, перетворенні складних органічних речовин у прості, їх мінералізації, тобто у процесах ґрунтоутворення. Прокладаючи в ґрунті численні ходи, сприя­ють аерації ґрунту, проникненню вологи. Копрофаги та некро­фаги виконують роль санітарів, очищаючи землю від екскреме­нтів та трупів. Комахи-антофіли, живлячись пилком та некта­ром, сприяють перехресному запиленню квіткових рослин. Бли­зько 80% цих рослин запилюється комахами.

Комахи є кормовою базою для багатьох груп тварин.

Величезне значення мають комахи і в житті людини. Деякі з них дають технічну сировину: шовк (тутовий шовкопряд), віск (медоносна бджола, червець), дубильні кислоти (гали, утворені горіхотворками), фарби (червець). Цінним харчовим продуктом є мед. Постачальниками лікарської сировини є бджола медоносна, мурашки, жуки-наривники, шпанська мушка та ін. Людина ви­користовує комах-запилювачів для збільшення урожаю сільсько­господарських рослин, комах-ентомофагів - для біологічної бо­ротьби зі шкідниками. Біоніки досліджують комах для створен­ня досконалих приладів та механізмів. Так, очі мухи стали про­тотипом приладу, що вимірює миттєву швидкість літака. Багато видів комах приносять людині велику естетичну насолоду, збага­чуючи живу природу барвами, рухами, звуками.

Проте серед комах є і небезпечні масові шкідники сільсько­господарських та лісових рослин. Мухи, комарі, блохи, воші, москіти поширюють багато небезпечних хвороб (малярію, туля­ремію, енцефаліт, чуму, висипний тиф та ін.). Комахи завдають матеріальних збитків, пошкоджуючи продукти харчування (до­вгоносики, зернівки, чорнотілки), шкіру, хутро, шерсть, пір’я (жуки-шкіроїди, міль, пухоїди), дерев’яні будівлі та меблі.

І все ж користь від комах значно більша тієї шкоди, якої вони завдають. Відомий ентомолог Г.Я. Бек-Бієнко (1903-1971) писав, що, якби наша планета раптом залишилася без комах, людство спіткала б катастрофа: зникла б дуже велика кількість видів тварин і рослин, люди втратили б багато джерел харчу­вання та іншої необхідної продукції, знизилася б або вичерпа­лася родючість ґрунту, планета була б завалена відходами. Ріст населених пунктів, розширення сільськогосподарських угідь, забруднення довкілля, застосування отрутохімікатів, колекціо­нування - все це призвело до збіднення ентомофауни. Тому не випадково до Червоної книги України (другого її видання) по­трапило 173 види комах, серед яких і такі нещодавно досить поширені, як красотіл пахучий (Саіозота зусорНапіа), жук-олень (Ьисапиз сепиз), великий дубовий вусач (СегатЬух сегйо), диб- ка степова (8а§а рейо), сатурнія мала (Еийіа раиопіа), махаон (Раріїіо тасНаоп), джмелі: звичайний (ВотЬиз ргоіеиз), мохо­вий (В. тизсогит), степовий (В. ротогит) та багато інших. Перше видання Червоної книги України включало 18 видів комах (жужелиця кримська - СагаЬиз іаигісиз, вусач альпійський - Козаііа арііпа, аполон - Рагпаззіиз ароііо, браж­ники: мертва голова - Мапйиса аігороз, дубовий - МагитЬа ^ие^сиз, прозерпіна - Ргозегріпиз ргозегріпа та ін.). Усі ці комахи потребують особливої уваги з боку людини. Необхідно посилити також охорону комах-запилювачів, насамперед - джмелів та по­одиноких бджіл. Важливий засіб їх охорони - повне припинення застосування отрутохімікатів у період цвітіння медоносних рос­лин, а також створення ентомологічних мікрозаказників.

Значну роботу по охороні і розселенню комах виконують шкільні лісництва, шкільні товариства охорони природи. Для збільшення чисельності комах-запилювачів учні будують для них штучні гніздів’я. Беруть також активну участь в операції «Му­рашка»: здійснюють облік мурашників, наносять на карти, об­городжують і переселяють їх.

Запитання і завдання. 1. Виділіть істотні ознаки класу Комахи. 2. Перелічіть ряди комах з повним та неповним метаморфо­зом. Які їхні характерні ознаки? Які представники належать? 3. Який вплив на комах мають абіотичні, біотичні та антропогенні фактори навколишнього середовища? 4. Яку роль відіграють членистоногі у біо­ценозах? Яке їхнє значення для людини? 5. Заповніть таблицю:

Класи типу	Окремі	Істотні ознаки класу
Членистоногі	представники	у зовнішній будові	у внутрішній будові

ТИП МОЛЮСКИ, АБО М'ЯКУНИ, - МОИУ5СА

Відомо близько 130 тис. молюсків, поширених по всій земній кулі, крім територій, укритих багаторічним снігом і льодовика­ми, у тому числі на Україні - понад 400.

Переважна більшість молюсків живе в солоних водоймах морів та океанів, окремі з них - навіть на глибині понад 10000 м. Населяють вони і прісні води рік, озер. Деякі вийшли на сушу (можна знайти й на висоті 4000 м). Близько 100 видів веде па­разитичний спосіб життя.

В ембріональному і постембріональному розвитку молюсків і кільчастих червів є ряд спільних ознак: спіральне дроблення яйця, спосіб утворення шару мезодерми, подібна личинка, у деяких молюсків метамерне розміщення окремих органів. Тому вважа­ють, що предками молюсків були малорухливі тварини з групи давніх малосегментованих анелід, що жили на дні моря. Проте існує й інша точка зору щодо походження молюсків: її прихиль­ники допускають, що молюски беруть початок від плоских чер­вів, зокрема турбелярій, вважаючи найпримітивнішими форма­ми так званих безпанцирних, або борозенчасточеревих, молюсків (представники першої точки зору висловлюють думку, що спро­щення у будові цих молюсків - явище вторинне).

На думку О.П. Маркевича (1964), найкраще обґрунтований погляд М.О. Ліванова, який вважає, що спільними предками кільчастих червів і молюсків були немертиноподібні тварини.

Отже, питання про походження молюсків потребує подаль­шого вирішення.