Систематичний огляд комах

Клас Комахи (І п з е с і а) поділяють на 2 підкласи: 1. Первиннобезкрилі, або Щетинкохвістки (А р 4 е г і £ о і а, або ТЬузапига). 2. Крилаті (Р і е г у д о і а).

П

Рис. 113. Махіліди: МасМІіз зр.

ідклас Первиннобезкрилі. Дуже давні комахи, відомі з відкладів середнього девону. Відомо близько 500 сучасних видів. Це дрібні (до 1,5 см завдовж­ки) істоти, у яких ніколи не було крил. Мають ротові органи гризу­чого типу, пару фасеткових очей, ходильні ноги (3 пари), черевце з рудиментарними кінцівками (гри- фельками), що закінчується трьо­ма довгими членистими нитками.

З

Рис. 114. Лускатки: Ьерізта зассЬагіпа.

апліднення сперматофорне, роз­виток - архіметаболія, яка триває від 3 до 24 місяців.

Належать махіліди (Маскі- Іісіа) (рис. 113), що живуть серед скель, під камінням, живляться лишайниками, перегноєм і здат­ні стрибати на відстань до 15-20 см, а також лускатки (Ьерізтаіійа) - жителі теплих во­логих місць. У вологих приміщен­нях живе цукрова лускатка (Ьерізта зассНагіпа), що живиться цвільовими грибами, органічними рештками. Може завдати шко­ди, поїдаючи крохмальний клейстер з обкладинок книг (рис. 114).

Підклас Крилаті об’єднує більшість видів комах, що мають крила. В окремих видів крила частково чи повністю ре­дукуються.

Комахи із неповним перетворенням

Ряд Прямокрилі - ОгіЬоріега. Тіло видовжене. Передні крила прямі, шкірясті, задні - перетинчасті, у стані спокою складені віялоподібно під передніми. У деяких крила редуковані. Ротові органи гризучого типу; вусики часто щетин­коподібні. Передні і середні ноги ходильного типу (у деяких - копального), задні - здебільшого стрибального (із видовженими

стегнами і гомілками). Можуть відтворювати звуки. Мають ор­гани слуху. За допомогою яйцекладу самки відкладають яйця в ґрунт. Зимують переважно у фазі яйця. Більшість прямокри­лих рослиноїдні, є хижаки та всеїдні; серед них багато небезпеч­них масових шкідників.

До ряду Прямокрилі належать близько 20 тис. видів, з них в Україні - до 200. Поділяють на 2 підряди: Коротко- вусі (ВгасЬусега) та Довговусі (Б о 1 і с Ь о с е г а).

Представники підряду Коротковусі мають вусики, не довші від половини тіла. Орган слуху (якщо є) розміщений по боках першого сегменту черевця. У самки є короткий яйце­клад. Належить родина Справжні саранові (А с г і (і о і (і е а), яка нараховує 10000 видів.

Саранові - комахи порівняно великих розмірів (до 10 см завдовжки) із короткими вусиками. Відчутної шкоди завдають ті види саранових, які здатні об’єднуватись у великі зграї, так звані куліги. їхні личинки («піша сарана») можуть здійснювати значні мандрівки, знищуючи на своєму шляху посіви. Доросла сарана перелітає на великі відстані, об’єднуючись у зграї, що налічують мільярди особин, які виїдають на своєму шляху всю рослинність.

В Україні саранові представлені 55 видами, які поширені здебільшого у зоні степів. Серед них такі, як сарана італійська, або прус (Саіііріатиз ііаіісиз), сарана перелітна (Ьосизіа тідгаїогіа) та сарана мароканська (Босіозіаигиз тагоссапиз), належать до потенційно небезпечних видів.

У прямокрилих, що належать до підряду Довгову- с і, вусики часто довші від тіла. Тимпанальні органи, якщо є, розміщені на гомілках передніх ніг. Яйцеклад у самки довгий. Належать надродини Коникові (Теі1;І£опіі- (іеа), Цвіркунові (О г у 1 1 о і й е а). Коникові мають завжди 4-членикові лапки, довгий серпоподібнний, мечоподіб­ний, або саблеподібний яйцеклад. Крила досягають кінця черевця або й довші від нього. Однак є й безкрилі форми. Звуковий апа­рат розміщений на надкрилах. Біля основи правого надкрила є так зване дзеркальце - тоненька прозора перетинка, оточена товстою жилкою, що утворює рамку. Дзеркальце розміщене на лівому крилі, непрозоре, матове і досить щільне; жилка, що його оточує (страдуляційна), на нижньому боці має зубчики і виконує роль смичка. Під час скрекотання зубчики смичка труть­ся об рамку дзеркальця, відтворюючи звуки, специфічні для кожного виду коників. Здебільшого звуковий апарат є у самців (у деяких видів - і у самок).

В Україні, особливо на Поліссі та в Лісостепу, поширені такі види коників, як зелений (Теііщопіа иігідіззіта), співу­чий (Т. сапіапз), сірий (Бесіісиз иеггисіиогив) та ін. Можуть жи­витися як рослинною, так і тваринною їжею (дрібними комаха­ми: двокрилими, метеликами, їх гусеницями тощо). У неволі мають схильність до канібалізму (поїдання особин свого виду). Степова дибка (8а§а рейо) - найбільший коник нашої фауни (довжина тіла - 6-8 см, яйцеклад - до 4 см) - є типовим хижа­ком. Своїх жертв (саранових, цвіркунів, жуків, клопів) ловить передніми ногами. Крила редуковані. Популяції цього виду зде­більшого одностатеві (складаються переважно із самок). Отже, розмноження відбувається партеногенетично. Занесений до Червоної книги України.

Родина Цвіркунові представлена в Україні 15 видами. Поширені цвіркун степовий (Сгуїіиз йезегіиз), ма­лий, або лобатий (О. /гопіаііз), польовий (С. сатрезігіз). У буді­влях живе домовий цвіркун (О. йотезіісиз). У цвіркунів звуко­вий апарат подібний до такого у коників, але дещо досконалі­ший. На правому надкриллі у них є жилка (страдуляційна), що виконує функцію смичка, а на лівому - жилка, при терті об яку відтворюється звук. Звуковий апарат є лише у самців (рис. 115).

Представники родини Вовчкові (О г у 1 1 о і а 1 р і- (1 а е) живуть у верхньому шарі ґ.рунту. Передні ноги товсті і розширені - копального типу. По всій території України поши­рений вовчок звичайний, або капустянка - Сгуїіоіаіра дгуїіоіаіра

Рис. 115. Прямокрилі:

а - зелений коник (ТеМІ£опіа уігісііззіша); б - степовий цвіркун (Огуїіиз сІезеїЧиз); в - вовчок, або капустянка (Огуїіоіаіра £гу11оіа1ра).

(довжина - 35-50 мм). Тіло вкрите густими короткими волоска­ми, які захищають тварину від води і прилипання вологого ґру­нту. Живиться підземними частинками рослин, а також ґрун­товими комахами та їхніми личинками. Пошкоджує найрізно­манітніші польові й городні культури, сходи і саджанці плодо­во-ягідних і лісових дерев та чагарників. Самка відкладає у під­земне гніздо від 150 до 600 яєць.

Ряд Тарганові - Віаііоріега. Тіло плоске, його довжина від 4 до 95 мм; ноги бігального типу; вусики довгі, нитчасті; ротові органи гризучого типу. Передні крила перетво­рилися на шкірясті надкрила, задні - тонкі, перетинчасті. У самок крила часто редуковані. Ведуть переважно нічний спосіб життя, ховаючись удень під листям, камінням, у ґрунті. Всеїд­ні. Самка навколо яєць утворює яйцеву капсулу (оотеку). У самців на черевці є пахучі залози. Відомо близько 4000 видів, поширених переважно у тропіках та субтропіках. В Україні від­мічено 16 видів, більшість із яких у природних умовах зустріча­ється в Криму. Так, у лісовій підстилці, серед рослинності по­ширений тарган лапландський (ЕсІоЬіиз Іарропісиз).

Такі космополітичні види, як тарган рудий, або прусак (Віаіеііа дегтапіса), тарган чорний (Віаііа огіепіаііз) належать до синантропних тварин (тобто живуть поряд із людиною). Псу­ють продукти харчування, можуть пошкоджувати шкіряні ви­роби, хуґро, рослини в теплицях. Переносять збудників хвороб та яйця гельмінтів (рис. 116).

Ряд Веснянки - Ріесоріега. Імаго з’являються навесні і живуть усього кілька тижнів. Довжина тіла - від

4. 30 мм (переважно 8-20 мм), розмах крил - 10-80 мм. Мають дві пари темних перетинчастих крил, які складають на спині, дещо нагадуючи жуків. Вусики довгі, нитчасті, кінцівки ходи­льного типу; на кінці черевця є 2 хвостові нитки - органи доти­ку. Ротові органи імаго недороз­винені (вони не живляться).

Д

Рис. 116. Тарганові: а - прусак Віаіеііа £егтапіса; б - чор- а § ний тарган ВІаМа огіепіаііз.

орослі малорухомі; сидять на стеблах очерету, корі дерев, що ростуть біля води. Брачний політ нетривалий. Самці виділя­ють сперматофори, якими й за-

пліднюються самки (зовнішньо-внутрішнє запліднення). Яйця самка певний час носить на кінці черевця, потім відкладає у воду чистих із швидкою течією водойм, де й відбувається їх розвиток. Личинки - з двома хвостовими придатками та силь­ними щелепами. За способом живлення - хижаки: поїдають личинок комарів, мошок, одноденок. Дихають за допомогою трахейних зябер. Розвиток личинки триває від 1 до 4 років (у північних регіонах довше). Зимують у стадії наяди, яка має за­чатки крил. Окремі линяють 22 рази.

Відомо близько 2000 видів, з них у фауні України - близько 50. Широко розповсюджена у водоймах України веснянка зеле­нувата (Іворегіа дгаттаїіса), яка є евритермним видом. У гір­ських потоках Карпат зустрічається одна з найбільших весня­нок нашої фауни - веснянка облямована (Регіа тагдіпаїа). До­вжина тіла - 15-25 мм, розмах крил - 35-64 мм. Її личинок охоче поїдає форель. У гірських ріках Криму водиться веснянка дволоба (Сарпіа ЬЦгопз), самець якої має короткі крила. Личин­ки веснянок відіграють певну роль у живленні риб (лосось, фо­рель, харіус).

Ряд Терміти - І 8 о р і е г а. Належать гуртові комахи, поширені у тропіках і субтропіках. Спостерігається яс­краво виражений поліморфізм. Сім’я, що може нараховувати декілька сотень, тисяч і мільйонів особин, складається із кіль­кох каст: здатних до розмноження самкок (цариці) із гіпертро- фованими яєчниками, завдовжки до 140 мм та значно меншого самця (царя)-, стерильних, зовнішньо схожих на личинок робо­чих особин (довжиною до 15 мм) і солдат (довжиною до 20 мм) (рис. 117). Цариця і цар - статевозрілі особини, які скинули

Рис. 117. Терміти: різні касти КеОсиШегтез 1исііи§из: а - робітник; б - солдат; в - крилата статева особина; г - самка, що скинула крила після парування; д - самка під час відкладання яєць.

після створення гнізда крила. У термітнику перед роїнням роз­виваються із личинок крилаті самці і самки, які залишають його, щоб заснувати нову сім’ю. Крилаті особини мають дві пари довгих сітчастих крил. Основна маса населення термітника - робочі особини (статевонезрілі самці і самки), які завжди жи­вуть усередині термітника. Вони позбавлені пігментів, м’які. Ротові органи гризучого типу; кінцівки ходильні; очі недороз­винені, часто відсутні зовсім. Солдати - робочі особини із силь­но розвиненою головою та щелепами. У деяких видів солдати мають у головному відділі залозу, із якої вибризкують речови­ну, що сковує рухи комах. Через наявність великих щелеп самі живитися не можуть - їх годують робочі виділеннями із рота або екскрементами, у яких ще є достатньо поживних речовин.

Робочі терміти живляться рослинними рештками, дереви­ною, грибами, які вони розводять у «грибних садах». У перетра­вленні целюлози їм допомагають організми симбіонти, зокрема, джгутикові, які виділяють фермент целюлозу, що розкладає клітковину. Симбіотичні бактерії, знайдені в багатьох видів, фіксують азот і забезпечують ним термітів.

Цар і цариця вигодовуються виділеннями слинних залоз робочих особин або личинок. Молодих личинок теж годують робочі особини виділеннями своїх слинних залоз або спорами грибів.

Цариця і цар після запліднення і скидання крил викопують ямку, куди відкладаються яйця. Із яєць розвиваються молоді ро­бочі, а потім і солдати. У самки поступово розростається черевце, а інші органи атрофуються. Живе вона кілька років, відкладаю­чи до кількох млн. яєць. У гнізді орієнтована у напрямку магні­тних силових ліній Землі (магнітотаксис). Гнізда терміти буду­ють по-різному. У жарких країнах із мусонним кліматом це те­рмітники - великі споруди, утворені із зцементованої глини. їх вісь витягнута з півночі на південь (щоб не перегрівалися); вони непроникні для води. У тропічних лісах, де часто йдуть дощі, гнізда споруджуються на деревах. Закаспійський терміт робить гнізда у піску, проникаючи на глибину до 12 м.

У світовій фауні (переважно у тропіках) поширено близько 2600 видів. На півдні Степу України спорадично зустрічається середземноморський терміт (Кеіісиїііегтез Іисііщиз), який по­шкоджує дерев’яні будови, стовпи, мертві дерева, а також осла­блені виноградні кущі.

У тропічних лісах терміти, активно руйнуючи рослинні ре­штки, беруть участь у кругообігу речовин, утворенні гумусу, перемішуванні шарів ґрунту. Але людині вони завдають величез­ної шкоди: руйнують дерев’яні будинки, інші споруди, пошко­джують меблі, книги.

Ряд Одноденки - ЕрЬетегоріега. Цей ряд об’єднує дуже давніх, відомих з карбона, примітивних крила­тих комах. Довжина тіла - 2-40 мм (зрідка до 60 мм). Крила ніжні, перетинчасті, задні коротші за передні (або вони рудиме­нтарні). В імаго ротові органи редуковані (вони зовсім не жив­ляться); кишки заповнені повітрям. На кінці черевця 3 (рідше 2) хвостові нитки. Живуть дорослі одноденки від кількох годин до доби, деякі декілька діб.

З’являються імаго на світ, щоб продовжити свій рід. У теплі тихі літні вечори танцюють самці над водою свій шлюбний та­нок. При цьому вони виділяють атрактанти, на запах яких при­літають самки. Після запліднення самці гинуть, а самки відкла­дають яйця у воду і теж гинуть. Розвиток - архіметаболія. Ли­чинки живуть у воді 2-3 роки, линяючи при цьому до 25 разів. Як і дорослі, мають 3 (рідше 2) хвостові нитки, які допомагають їм плавати. Характерний для них і гідрореактивний рух за ра­хунок виштовхування води із задньої кишки. Дихають за допо­могою трахейних зябер. Личинки за способом живлення - де- тритофаги, деякі - хижаки; є фільтратори.

Одноденки - широко розповсюджені комахи. У світовій фа­уні відомо понад 2000 видів, з них в Україні - близько 100. Личинки більшості видів живуть у гірських ріках, струмках та потоках. Проте є серед них й типові жителі стоячих водойм. У прибережній зоні наших озер і ставків серед рослинності зустрі­чаються личинки одноденок: одногодинноі (Огйеііа Ногагіа), зви­чайної (ЕрНетега оиїдаїа), двокрилої (Сіоеоп сііріегит) та ін. На дні річок і струмків із швидкою течією живуть личинки одноден­ки буро-сірої (Неріадепіа /изса йгізса), у яких тіло сплюснуте, ноги широко розставлені, завдяки чому вони міцно прикріплю­ються до підводних предметів. Личинки та німфи одноденок - поживний корм для багатьох риб-бентофагів.

Ряд Бабки - Огі оп аіа. Мають струнке, видовжене, яскраво забарвлене тіло, завдовжки 1,4-120 мм. На рухомій го­лові розташовані великі фасеткові очі, а також 3 прості очка. Вусики короткі, щетинкоподібні. Ротовий апарат гризучого типу. Кінцівки ходильні. Мають дві пари розпростертих крил з гус­тою сіткою жилок. Дорослі комахи - прекрасні літуни (долають відстані до 400 км). За способом живлення - хижаки; здобич ловлять на льоту. Спарювання також відбувається у повітрі. Яйця самки відкладають у воду, ґрунт чи на рослини. Личинки (на­яди) розвиваються у воді; розвиток триває від кількох місяців до 2-3 років. За цей час вони 10-11 разів линяють. Личинки живляться дрібними водяними тваринами, здобиччю деяких стають пуголовки, мальки риб. У них нижня губа видозмінена у так звану «маску» -■орган захоплення їжі. Дихають за допомо­гою зовнішніх зябер (хвостові зябра), або ж органами дихання є вирости задньої кишки {ректальні зябра).

Відомо близько 4500 видів, які значно поширені (крім арк­тичної і посушливих областей). У фауні України близько 100 видів бабок, об’єднаних у 2 підряди: 1. Бабки рівно­крилі (2 у § о р і е г а) і 2. Бабки різнокрилі (А п і а о р І е г а).

Рівнокрилі характеризуються невеликими розмірами, поперечною головою і однаковими крилами, які вони склада­ють у стані спокою. Личинки дихають за допомогою хвостових зябер. Належать Красуні (С а 1 о р і е г у х), Лютки (Ь е 8 і і е з), Стрілки (Соепа§гіоп). Представлені видами красуня-дівчина (Саіоріегух иіг§о), лютка-наречена (Ьезіез зропза), стрілка красива (Соепа§гіоп риІсНеІІит) та ін.

Різнокрилі - бабки середніх та великих розмірів, задні крила у них біля основи значно ширші за передні, вони і у стані спокою розпростерті; голова овальна з великими фасетковими очима. Личинки дихають за допомогою ректальних зябер. На­лежать Справжні бабки (Ь і Ь е 1 1 и 1 а), Коро­мисла (АезсЬпа) таін.У нашій фауні представлені видами бабка болотна (ЬеисоггНіпіа ресіогаїіз), бабка жовта (Зутреігит Цаюеоіит), коромисло синє (АезсНпа суапеа), коро­мисло велике (А. §гап<ііз), довжина тіла якого до 8 см, розмах крил - до 11 см.

Приносять користь, знищуючи комах-крорососів та їх личи­нок. Незначну шкоду рибному господарству завдають личинки великих бабок, знищуючи мальків риб. Також сприяють поши­ренню черв’яків-сисунів із роду РгозІЬо^опітиз, що передають­ся від них до водоплавних птахів. Літаючими бабками живляться деякі птахи (мартини, крячки), а їх личинками - риби-бентофа- ги (короп, лящ). Крім того, бабки є окрасою наших лук, лісових галявин та берегів водойм; вони милують око людини легкістю та маневреністю польоту, грою кольорів на ніжних прозорих крилах.

Ряд Воші - Апоріига. Дрібні (1-5 мм) безкрилі комахи зі сплющеним тілом. Голова маленька, вусики корот-

кі, очі редуковані. Ротовий апарат колючосисного типу. Кінців­ки чіпкі, з кігтиками. Стаціонарні ектопаразити. Розмножу­ються постійно; розвиток триває до 24 днів. Самки прикріплю­ють свої яйця (гниди) на волосся хазяїна. Воші, постійно жи­вучи на хазяїні і живлячись кров’ю, ослаблюють його. Усього відомо 300 видів. •

На людині паразитує воша людська (Ре§ісиІиз Нитапиз). Відомо дві її форми: воша головна (Р. Н. саріііз) і воша платяна (Р. Н. Нитапиз) (рис. 118). Тривалість життя воші людської -

24. 46 днів. За цей період самка відкладає до 330 яєць. Щоб попередити зараження і вести боротьбу з вошами, насамперед треба дотримуватися правил особистої гігієни (регулярне миття голови і тіла, зміна білизни, її прасування). Воші - переносни­ки тифу. Інший паразит людини - лобкова воша, або площиця (РЬіМгиз риЬіз), інфекцій не передає.

Ряд Рівнокрилі - Ноторіега. Мають дві пари подібних за формою тонких крил із невеликою кількістю жи­лок. Є безкрилі форми. Ротовий апарат колючосисний. Жив­ляться клітинним соком рослин. Задні ноги у цикад і листоблі­шок стрибального типу; у деяких попелиць стрибальними мо­жуть бути передні ноги. Іноді ноги сильно вкорочені або недо­розвинені (у деяких попелиць, кокцид). Тіло часто вкрите вос­ковими виділеннями, у кокцид - щитком. При живленні сока­ми рослин відбувається неповне засвоєння цукрів, тому виді­лення рівнокрилих солодкі і мають назву паді, або медвяноі роси. Вона приваблює мурашок, що нею живляться, а також бджіл, які збирають падь (падевий мед неякісний, позбавлений цінних компонентів). На паді розвиваються також сажневі гриби, по­криваючи листя чорною плівкою і затрудняючи дихання рос­лин та фотосинтез.

У деяких рівнокрилих під час розвитку спостері­гається чергування статево­го і партеногенетичного по­колінь. Часто утворюють колонії.

У світовій фауні до 30000 видів, поширених по всіх материках, з них в

Рис. 118. Головна воша: а - самець; б - самка.

Україні - понад 1,5 тис. видів. Ряд Рівнокрилі включає декі­лька підрядів.

Представники підряду Цикадові (Сісасііпеа) характеризуються наявністю дуже коротких вусиків та стриба- льними задніми ногами. Передні крила часто шкірясті і складу­ються «дашком». Більшість цикад і в дорослій, і в личинковій стадії - шкідники сільськогосподарських культур. Крім того, вони переносять вірусні і бактеріальні захворювання рослин. Личинки співочих цикад (родина Сісасіісіае) розвива­ються у ґрунті; вони мають передні ноги копального типу і є шкідниками кореневої системи деревних порід і винограду. Личинки пінявок (родина АрЬгорЬогісіае) живуть на рослинах у схожій на слину піні («зозулині сльози»). Най­більш поширеною є пінявка звичайна (РНіїаепиз зритагіиз).

До підряду Листоблішки (Рзуїіоісіеа) належать дрібні (до 5 мм) рівнокрилі, які мають довгі вусики; ноги у них з потовщеними стегнами, здатні стрибати. На росли­нах утворюють великі скупчення, завдаючи їм відчутної шко­ди. У садах плодові дерева пошкоджують медвяниці - яблунева (Рзуїіа таїі), грушева (Р. ругісоїа) та ін.

Підряд Білокрилки (Аіеигосіоісіеа) об’єднує дрібних комах (до 2 мм) з непрозорими крилами, тонкими нога­ми; тіло вкрите білим мучнистим пилком. Тримаються на ниж­ньому боці листків, утворюючи великі скупчення. Теплична бі- локрилка (Тгіаіеигойез юарогагіогит) має до 12 генерацій на рік

і значно пошкоджує тепличні рослини.

До підряду Попелиці (АрЬісіосіеа) належать дрібні (0,5-6 мм) рівнокрилі; крила, якщо є, прозорі; на черевці

• тонкі виступи, так звані сокові трубочки. Живуть колоніями. Мають ряд особливостей, пов’язаних із розвитком та розмно­женням. Зимують, як правило, у фазі яйця на рослинах. Навес­ні з яєць розвиваються безкрилі самки, які протягом літа дають кілька поколінь (іноді до 20) партеногенетичних самок або ж відкладають партеногенетичні яйця. Серед літніх поколінь є крилаті партеногенетичні самки, які служать для розселення. Восени із личинок розвиваються крилаті самці і самки, які піс­ля запліднення відкладають яйця, що зимують (рис. 119).

Попелиці, утворюючи великі колонії, сильно пригнічують рослини. Поширені такі види, як попелиця капустяна (Вгеиісогупе Ьгаззісае), зелена яблунева (АрНіз роті), бурякова (А. їаЬае) та ін. На півдні України зустрічається виноградна фі­локсера (Уііеиз иіііїоііі). Пошкоджує листя винограду, а також коріння, де спричиняє утворення галів.

Рис. 119. Будова крилатої (а) та безкрилої (б) самок попелиць

Підряд Кокциди (Соссісіае) характеризується вираженим статевим диморфізмом: самці крилаті, з добре розви­неними ногами; самки безкрилі, ноги у них часто редуковані, тіло вкрите щитком. Найпоширенішим видом кокцид в Україні є щитівка комоподібна яблунева (ЬерійозарНез иіті), яка пошко­джує яблуню, грушу, абрикоси та інші дерева. Яйця зимують під щитком. Навесні з них розвиваються рухливі шестиногі німфи, які можуть переноситися вітром. Вони присмоктуються до поверх­ні молодої кори, соками якої живляться. Німфи самок поступово втрачають органи чуття і кінцівки, вкриваються воском.

Із самок кошенілі польської (РогрНугорНога роїопіса) одер­жують цінну кармінову фарбу, що застосовується в харчовій і текстильній промисловості.

Ряд Напівжорсткокрилі, або Клопи, - Н ет і р і е г а. Тіло помірно сплющене (довжина - від 1 до 109 мм). Вусики короткі, нитчасті, булавоподібні. Крім фасет­кових очей, є два простих очка. Ротовий апарат колючосисного типу. Надкрила біля основи шкірясті, ущільнені, на верхівці перетинчасті. Друга пара крил - прозорі, перетинчасті. Ноги ходильного (бігального), рідше плавального, хапального типів. На задньогрудях є пахучі залози.

За способом живлення - фітофаги, хижаки.

У світовій фауні нараховується близько ЗО тис. (за іншими даними - 40 тис.) видів, з них в Україні - близько 1000.

Серед клопів є небезпечні масові шкідники культурних і лі­сових рослин, а також паразити теплокровних тварин і люди­ни. Хижі клопи знищують комах-шкідників.

Клоп черепашка шкідлива (Еигу§азІег іпіецгісерз) живе на хлібних злаках; дорослі клопи смокчуть соки з вегетативних органів, личинки - із зерна, що наливається. Рослини, пошко­джені до колосіння, виростають ослабленими, а колоски, з яких черепашки висмоктали вміст зерен, залишаються порожніми. Навіть якщо клоп не встиг знищити зерно цілком, воно стає легким і дає неповноцінне борошно. Самка відкладає до 300 яєць. Зимує імаго в підстилці деревних насаджень.

Блошиця (Сітех Іесіиіагіиз) паразитує на людині і теплокров­них тваринах. Активний уночі. Яйця відкладає у щілини меб­лів, під килимами, шпалерами, за плінтусами тощо. Хазяїна знаходить за запахом. Крові випиває за раз удвічі більше, ніж важить сам. У стадії імаго може голодувати до півроку, у личин­ковій - до півтора року. Осередки блошиць існують у природі (у норах гризунів, гніздах птахів, дуплах дерев і печерах, де осе­ляються кажани). Блошиці завдають значної шкоди здоров’ю людини не лише тим, що висмоктують кров. їхня отруйна сли­на, потрапляючи у ранку, спричиняє сверблячку. У людини по­гіршується сон, вона стає нервозною, знижується її працездат­ність. Інфекційних захворювань клопи не переносять (рис. 120).

Невелика група напівжотсткокрилих пристосувалася до життя у прісних водоймах. На плівці поверхневого натягу води жваво бігають клопи-водомірки, зокрема, водомірна озерна (Оеггіз Іасизігііз). їхнє вузьке видовжене тіло і кінцівки вкриті волосками, що не змочуються водою. Друга й третя пари ніг довгі і широко розставлені, тому маса тіла рівномірно розподі­ляється на значну поверхню. Перша пара ніг - хапального типу. Водомірки - хижаки. Живляться здебільшого комарами, ного­хвістками. Яйця (по 50-60 штук) відкладають на водні рослини. Дають дві генерації. Зимують на суші у фазі імаго. У товщі води активно переслідують здобич хижі клопи - водяний скорпіон (Иера сіпегеа), хребтоплав (Иоіопесіа діаиса) та плавт (Иаисогіз сітісоідез); є й мирні рослиноїдні, зокрема, гребляк (Согіха

Рис. 120. Напівжорсткокрилі: а - переднє крило клопа-щитника; б - блощиця Сітех Іесіиіагіиз (б); в - шкідлива черепашка Еигу^азіег іп'Ье£гісерз: 1,2- тверда та м’яка частини крила.

рипсіаіа). Усі вони мають ряд адаптацій до життя у водному середовищі: тіло обтічної форми, веслоподібні задні кінцівки плавального типу, дихають атмосферним повітрям.

На суші поширений червоноклоп безкрилий, або клоп-солда- тик (РуггНосогіз аріегиз). Рано навесні утворюють значні скуп­чення і гріються на сонячному боці біля дерев, пнів, будинків. Зимують під опалим листям. Живляться насінням рослин, що осипалося, або ж мертвими безхребетними.