Роль та значення кишковопорожнинних

Коралові поліпи відіграють важливу роль у кругообігу речовин і збільшенні біологічної продуктивності океану. У зоні корало­вих рифів ця продуктивність у 100 разів вища, ніж в інших частинах океану

Із скелетів мадрепорових коралів протягом тисячоліть утво­рилися значні відклади вапняків, які й тепер продовжують збільшуватися. Скелети мадрепорових коралів мають широке господарське застосування: як будівельний матеріал, як сиро­вина для одержання вапна, ліків, для полірування і шліфуван­ня дерев’яних і металевих виробів. Із них виготовляють при­краси і сувеніри. Так, у Середземному морі й Атлантичному океані мешкає червоний, або благородний, корал, у Чорному морі та Індійському океані - чорний, з яких виготовляють на­мисто й інші прикраси.

Поряд із цим гідри та медузи, живлячись мальками риб, завдають шкоди рибному господарству. їх негативний вплив на іхтіофауну ілюструють такі дані: одна аурелія за своє життя знищує 450-500 личинок риб, а поширена в північних морях ціанея - до 15 тисяч. Медузи здебільшого утворюють своєрідні «тупики» в харчових ланцюгах моря, бо ними майже не жив­ляться інші тварини. У деяких країнах (Китаї, Японії) сцифо- медуз вживають в їжу. Вченими розроблено технологію вигото­влення пасти й порошка з тіла сцифомедуз, що можуть викори­стовуватись як добавки до кормового раціону свиней і свійсь­ких птахів. Тварини швидше ростуть під впливом біологічно активних речовин медуз. Отрута деяких медуз (хрестовички, фізалії, кубомедузи «морської оси») небезпечна для людини.

Запитання і завдання: 1. Спираючись на знання з ботаніки, визначте, чим кишковопорожнинні відрізняються від колоніальних джгутикових і що між ними спільного. 2. Виділіть найістотніші озна­ки кожного з класів типу. 3. Дослідіть, які види кишковопорожнин­них мешкає у вашій місцевості

.ТИП РЕБРОПЛАВИ - СТЕГЧОРНОКА

До цього типу належить понад 100 видів виключно морських тварин, поширених від поверхні до значних глибин. У Чорному та Азовському морях мешкає всього один вид. Здебільшого ві- льноплаваючі радіально-симетричні організми, які характери­зуються поєднанням восьми- та двопроменевої симетрії тіла. Жал­кі клітини відсутні.

Реброплави відомі з часів Арістотеля, проте тривалий час їх відносили до медуз. Так, німецький зоолог Ешольц (1829), вва­жаючи їх особливим класом медуз, дав їм латинську назву СйепорЬога (гр. сіепоз - «гребінь»). Вивчали реброплавів також

О.О. Ковалевський, 1.1. Мечников і особливо М.М. Камшилов, який дослідив багато цікавих особливостей їх біології.

У наш час окремі дослідники відносять реброплавів до під­типу Нежалкі типу Кишковопорожнинні; інші ж виділяють в окремий тип.

Більшість зоологів вважає, що філогенетично реброплави пов’язані з кишковопорожнинними.

Будова і життєві функції

Тіло реброплавів прозоре, студенисте, здебільшого овальної фо­рми, довжиною від 2 мм до 2,5 м. Рухаються вони за допомогою восьми рядів гребних пластинок, утворених із війок, що зрос­лися між собою. Містяться ці пластинки на потовщеннях, так званих ребрах (звідси походить українська назва цих тварин). Отже, реброплави все життя рухаються за допомогою видозмі­нених війок, тоді як у кишковопорожнинних цей спосіб руху властивий лише личинкам. Війки реброплавів, що мають дов­жину кілька міліметрів, - найдовші у тваринному царстві.

Більшість на нижньому боці тіла є рот. Цей полюс тіла має назву орального (від лат. оз - род. в. отіз - «рот»), а протилежний йому - аборального; на останьому знаходиться аборальний орган. Рот веде в ектодермальну глотку, що переходить в ентодермаль- ний шлунок, від якого відходять канали гастрова ску ляр- н ої системи. Є 8 радіальних екваторіальних каналів, з’єднаних із шлунком; вони відкриваються у 8 меридіальних каналів, що тягнуться паралельно поверхні тіла від аборального кінця до ора- льного і закінчуються сліпо (відповідно до меридіальних каналів розміщені ребра із гребними пластинками). Мускулатура реброплавів розміщена в товщі мезоглеї і складається з поздовж­ніх і кільцевих волокон під епідермою, навколо глотки та шлун­ка, а також радіальних волокон, що тягнуться від шлунка до покривів. Найкраще розвинена мускулатура щупалець.

Від поверхні тіла відходять два розгалужені щупальця — ор­гани захоплення їжі. їх розміри часто перевищують розміри тіла тварини в декілька разів. Щупальця втягуються в особливі по­рожнини - щупальцеві піхви. На щупальцях знаходяться клей­кі клітини - колобласти (наявні лише в реброплавів), до них приклеюються дрібні тварини, що й стають поживою для ребро- плава (рис. 36).

Нервова система складається зі сплетіння нервових клітин, які під гребенями утворюють щільні тяжі, а на абораль- ному боці тіла - скупчення нервових клітин, ганглії. Абораль- ний орган реброплавів - це орган рівноваги. Встановлено та-

Рис. 36. Схема будови реброплава - загальна схема (а), поперечний розріз на рівні шлунка (б):

1 - аборальний орган; 2 - аборальний канал (акрогастер); 3 - щупаль­це; 4 - екваторіальні канали; 5 - піхва щупальця; 6 - меридіональні канали; 7 - глотка; 8 - рот; 9 - глотковий канал; 10 - гребні пластин­ки; 11 - шлунок.

кож, що ці тварини здатні відрізняти світло від темряви, хоча світлочутливі органи в них не виявлені.

У реброплавів добре розвинена водяниста мезоглея, розмі­щена між епі- та гастродермою, що робить їх прозорими. Біль­шість із них - безколірні, лише ряди гребних пластинок під час руху переливаються всіма кольорами райдуги.

Реброплави - гермафродити; розмножуються виключно статевим шляхом. Статеві органи - яєчники та сім’я­ники — розміщуються вздовж меридіальних каналів (усього є по 8 жіночих і чоловічих статевих залоз). Дозрілі статеві клітини потрапляють до меридіальних каналів (через розрив у стінці), а звідти через рот - у зовнішнє середовище, де й відбувається запліднення. Цікаво, що під час розвитку зародка, крім екто- і ендодерми, розвивається зачатковий шар мезодерми, з якого потім формуються клітини мезоглеї та м’язова вісь щупалець. Отже, у цих тварин уперше в еволюції спостерігається закла­дання третього шару клітин - мезодерми.

У Чорному морі поширена морська смородина, або плевро- брахія (РІеигоЬгаскіа рііеиз), що живиться рачками і личинка­ми риб. Розміри її - від 2 до 5 мм. Найбільшим серед ребропла­вів є венерин пояс (Сезіиз иепегіз). Він схожий на прозору стрі­чку до 2,5 м завдовжки і кількох сантиметрів завширшки.

Реброплави, живлячись зоопланктоном, конкурують із план- ктоноїдними рибами. Проте виявилось, що деякі з них, зокрема Вегое сиситіз (поширений у північних морях), поїдають інших реброплавів, обмежуючи їх чисельність. Ним, у свою чергу, живляться риби (тріска, пікша), сцифоїдні медузи. Вегое сиситіз, як і венерин пояс, належить до безщупальцевих реброплавів, їжу хапає широко розкритим ротом.

Серед реброплавів є й такі, що здатні повзати по дну. До них належать целоплана мечникова (Соеіоріапа теіскпікоюі) і кте- ноплана ковалевського (Сіепоріапа кошаїешзкіі). У їх будові є спільні ознаки із плоскими червами, тому висловлювалась дум­ка, що останні, зокрема турбелярії, походять від повзаючих ре­броплавів. Однак дослідженнями ряду вчених (австрійського Б. Гатчека, німецького Л. Граффа та російського В.М. Беклемі- шева) було доведено, що реброплави і турбелярії - дві самостій­ні групи, що розвинулися від спільного планулоподібного пред­ка. А подібність між ними - зовнішня, конвергентна, пов’язана зі схожим способом життя.

Запитання і завдання. 1. Виділіть найхарактерніші ознаки

реброплавів. 2. Яку роль відіграють реброплави у водних екосистемах

?

ТИП ПЛОСКІ ЧЕРВИ - РІ_АТНЕІ.МІГМТНЕ5

Об’єднує понад 12 тисяч видів, серед яких є морські, прісновод­ні, ґрунтові, наземні та паразити людини і тварин, яких переваж­на більшість. Учені вважають, що походять плоскі черви від давніх, нині не існуючих кишковопорожнинних. Спочатку пред­ки плоских червів плавали біля дна за допомогою вієчок, а зго­дом почали повзати. У зв’язку з цим у них розвинулась білате­ральна (двостороння) симетрія тіла. Однак окремі примітивні представники цього типу зберігають деякі риси радіальної си­метрії, що вказує на їх спільність із кишковопорожнинними.