Будова і життєві функції

Губки - тварини асиметричні або з нечітко вираженою раді­альною симетрією. Форма тіла - у вигляді мішка чи келиха, який основою прикріплений до субстрату, а отвір (вустя) має зверху. Стінки тіла пронизані безліччю тоненьких пор (лат. рогі^ега - «ті, що мають пори»), крізь які вода надходить у порожнину тіла (парагастральну порожнину).

Стінки тіла утворені з двох шарів клітин: зовнішнього - пі- накодерми та внутрішнього - хоанодерми, а також безструктур­ної речовини - мезенхіми (мезохілу, паренхіми) з окремими без­ладно розміщеними в ній клітинами. У мезенхімі розміщені також скелетні утворення губок. Її товща пронизана каналами, які відкриваються на поверхні порами.

Пінакодерма утворена клітинами плоского епітелію (пінако- цитами); є серед них такі, що оточують пори (пороцити), вони здатні скорочуватися і відкривати чи закривати пору. Хоаноде- рма утворена комірдевими клітинами, або хоаноцитами. Вони мають циліндричну форму і довгий джгутик, основа якого ото­чена цитоплазматичним комірцем. Таку будову має клітина в комірцевих джгутикових (СЬоапоЛа§е11а1;а), що свідчить про фі­логенетичну єдність губок із джгутиковими. Завдяки рухові джгутиків вода через пори надходить у парагастральну порож­нину, а звідти через вустя, або оскулюм, назовні. Хоаноцити поглинають дрібні поживні часточки, занесені водою.

У мезенхімі розкидані різні види клітин, що виконують різноманітні функції. Це перш за все рухомі клітини - амебо­цити, в середині яких відбувається перетравлення їжі. Завдя­ки рухливості вони також розносять поживні речовини по тілу губки. Є також нерухомі зірчасті клітини - коленцити - спо­лучнотканинні опорні елементи. Із клітин склероцитів розви­ваються скелетні утворення губок - спікули. В окремих є міо- цити - клітини, що з’єднуються між собою за допомогою дов­гих відростків і забезпечують деяке скорочення тіла губок. Крім того, вчені припускають, що міоцити здатні до реакцій на по­дразнення. Однак збудження через сітку міоцитів проводиться дуже повільно. Лофоцити - великі рухливі клітини, здатні продукувати велику кількість колагену. Спонгіоцити утворю­ють скелетний білок - спонгін. У губок не виявлено реакцій на подразнення.

Доведено, що ці тварини мають здатність до перетворення одних клітин в інші, на відміну від інших багатоклітинних ор­ганізмів. Це засвідчує, що в губок відсутні справжні диференці­йовані тканини. Такими резервними клітинами є частина аме­боцитів, так звані археоцити, які можуть перетворюватись у всі перераховані вище клітини, а також давати початок статевим клітинам. Хоаноцити також можуть проникати в мезенхіму і перетворюватися на амебоцити

.

Особливості організації губок зводяться до трьох основних типів: аскон, сикон та лейкон (ці поняття означають різний сту­пінь складності будови губок і не відповідають таксонам - кате­горіям систематики (рис. 29, ЗО). У губок типу аскон комірцеві клітини вистилають парагастральну порожнину; у сикон мезен­хіма розростається, в неї випинаються ділянки парагастральної порожнини, утворюючи тут джгутикові кишеньки, а в лейкон - систему невеликих джгутикових камер. При цьому як у сикон, так і в лейкон парагастральна порожнина вистелена плоскими клітинами пінакодерми. Вода із зовнішнього середовища до па­рагастральної порожнини надходить по системі каналів: привід­них, що йдуть від поверхні тіла до джгутикових камер, та відвід­них, які сполучають джгутикові камери з парагастральною по­рожниною. Ці канали теж вистелені клітинами пінакодерми.

У губок типу сикон і особливо лейкон сильно потовщується мезенхіма, у якій міститься скелет, що може бути вапняковим,

к

Рис. 29. Типи будови губок:

а - аскон; б - простий сикон; в - ускладнений сикон; г - лейкон.

ремнієвим або роговим. Мінераль­ний скелет складається із численних голок, або спікул, СаС0₃ (вапняко­вий) чи 8і0₂ (кремнеземний), які мають різну форму. Роговий скелет складається з колагенових волокон і органічної речовини спонгіну, яка за своїм хімічним складом близька до шовку і містить значну кількість

Рис. ЗО. Будова губки типу аскон:

1 - оскулюм; 2 - голки; 3 - хоаноцити; 4 - пори; 5 - амебоцити; 6 - пороцити; 7 - пінакоцити; 8 - коленцити; 9 - парагаст­ральна порожнина.

йоду (у деяких рогових губок до 11-14%). У деяких губок, на­приклад бодяги, скелет складається з дрібних кремнеземних го­лочок, склеєних спонгіном.

Живлення в губок пасивне. їжа (детрит, дрібні одноклітинні організми) з потоком води потрапляє через пори всередину тіла губки; тут її захоплюють хоаноцити. Роль хоаноцитів при цьо­му може бути неоднаковою. У деяких губок вони захоплюють їжу і перетравлюють її; в інших - передають до мезенхіми, де перетравлення відбувається в амебоцитах. І нарешті, є губки, у яких хоаноцити лише спрямовують потік води, а захоплення і перетравлення їжі здійснюється амебоцитами. Рештки непере- травленої їжі та продукти дисиміляції виходять назовні разом із водою через вустя (оскулюм).

Дихають губки всією поверхнею тіла. За допомогою руху джгутиків вони пропускають через своє тіло велику кількість води. Так, губка висотою 7 см фільтрує за добу 22,5 л води.

Розмножуються губки нестатевим і статевим способами. Не­статеве розмноження - брунькування. На поверхні тіла губки з’являється горбик, у який заходять шари тіла, парагастральна порожнина. У поодиноких форм брунька відокремлюється, при­кріплюється до субстрату і дає початок новому організму. У ко­лоніальних - зберігає зв’язок із материнським організмом. У бо­дяги та в інших прісноводних губок, крім зовнішнього, спостері­гається і внутрішнє брунькування. У неї в другій половині літа з археоцитів утворюються внутрішні бруньки, або гемули. Вони утво­рюються при пониженні температури води. Гемула кулястої фор­ми; вона оточена оболонкою з двох рогових шарів, між якими є простір, заповнений повітрям і дрібними голками кремнезему. Під оболонкою міститься багатоклітинна маса. На зиму тіло бо­дяги відмирає, а гемула опускається на дно і, захищена оболон­кою, перезимовує. Весною з неї розвивається нова губка.

Статеве розмноження - злиття статевих клітин (гамет), які утворюються з археоцитів або хоаноцитів у мезенхімі. Губки - гермафродити (іноді різностатеві). Із заплідненого яйця розви­вається личинка амфібластула (у вапнякових губок) або парен­хіму ла (у невапнякових). Личинки вкриті війками і активно плавають у воді. Це сприяє розселенню губок.

У губок чудово виражена здатність до регенерації. В експе­рименті навіть із клітин, одержаних при протиранні тіла губки крізь сито, через 6-7 діб утворювався новий організм. Прісноводні губки живуть кілька місяців, морські - від кількох місяців до багатьох років.