Біотичні фактори в житті тварин

Біотичні фактори - це фактори органічного світу (рослинність, тварини), які визначають умови існування організму в тій чи іншій місцевості. Біотичні фактори проявляються у формі взає­мовпливів живих організмів один на одного.

Рослини є обов’язковим компонентом майже всіх біоцено­зів, створюючи енергетичну базу для тварин; вони також виді­ляють кисень, необхідний для дихання. Для тварин рослини є субстратом, притулком і сховищем. Рослинний опад утворює покрив, в якому багато тварин проводить зиму. Рослини впли­вають також на структуру ґрунту, від якої тією або іншою мі­рою залежить його тваринне населення. Разом із тим рослини мають і негативний вплив на тварин, виділяючи фітонциди, ефірні олії, отруйні речовини. Таким чином, рослини є елемен­том середовища, екологічним фактором, який впливає на тва­рин як безпосередньо, так і опосередковано.

Між собою тварини вступають у складні зв’язки. Найпоши­ренішими біологічними взаємовідносинами на антагоністичній основі є хижацтво, паразитизм і конкуренція, а позитивними - симбіоз і взаємодопомога.

Хижацтво - форма взаємозв’язків між організмами різних видів, за якої один (хижак) поїдає іншого (жертву), попередньо умертвивши його. Чисельність хижака може зростати внаслідок знищення жертв. Проте скорочення харчового ресурсу спричи­нює спад чисельності хижака, а це, у свою чергу, створює умови для розмноження популяції жертви. Таким чином, у кожному біоценозі завдяки взаємозв’язкам «хижак - жертва» чисельність обох компонентів підтримується на певному рівні, тобто встанов­люється динамічна рівновага. У процесі еволюції в хижаків ви­никли пристосування до нападу, а в жертв - до захисту.

Паразитизм - одна з форм співжиття організмів різних ви­дів, з яких один (паразит) використовує іншого (хазяїна) як середовище існування і джерело живлення, завдаючи йому шко­ди. Залежно від тривалості контакту паразита з організмом ха­зяїна розрізняють паразитизм тимчасовий, коли паразит напа­дає на хазяїна лише для живлення (комахи-кровососи, кліщі) і стаціонарний, за якого паразит контактує з хазяїном постійно. При цьому він може жити на поверхні тіла хазяїна (ектопара- зитизм), або в середині організму хазяїна (ендопаразитизм). Особливою формою паразитизму, коли паразит використовує для живлення не тканини і соки організму, а їжу, розраховану на потомство хазяїна, є гніздовий паразитизм, властивий, напри­клад, зозулі звичайній.

Конкуренція проявляється в боротьбі за ті самі ресурси (їжу, простір, воду та ін.) між особинами одного виду (внутрішньови­дова конкуренція) або ж різних видів (міжвидова конкуренція). Особливо гострою конкуренція буває між видами, що займають однакові екологічні ніші. Конкуренція, що виникає між еколо­гічно близькими видами, може мати два наслідки: або витіснен­ня одного з них, або ж розходження видів за їх екологічною спеціалізацією.

Неантагоністичні стосунки між організмами різних видів найчастіше проявляються у формі симбіозу (гр. вутЬіозіз - «спів­життя»). Розрізняють такі різновиди співжиття (симбіозу), як коменсалізм, протокооперація, мутуалізм.

Найпростішою формою позитивних взаємозв’язків видів, ніби першим кроком на шляху їх розвитку, є коменсалізм (лат. соттепзаііз - «нахлібник») - форма співжиття тварин різних видів, при якій один із них (коменсал) користується якимись перевагами за рахунок іншого, не завдаючи йому безпосередньої шкоди. Коменсал може використовувати хазяїна для захисту, як місце оселення, засіб пересування, а також живитися рештками йоґо їжі (нахлібництво). Одна з різновидностей коменсалізму - квартирантство - співжиття тварин різних видів, засноване на просторових зв’язках. Квартирант може оселятись у житлі хазя­їна, жити на його тілі або всередині організму за відсутності хар­чових зв’язків. Так, молодь тріски знаходить собі притулок між щупальцями медуз; риби-прилипали переміщаються, прикріпив­шись за допомогою присоски до тіла акул, черепах, китів; нори гризунів використовують як притулок ропухи, плазуни; рештка­ми їжі левів живляться гієни та ін.

Необов’язкові взаємовигідні зв’язки, за яких кожен вид може існувати і самостійно, одержали назву протокооперацїі (напри­клад, співжиття рака-самітника й актинії).

І, нарешті, мутуалізм (лат. тиіииз - «взаємний») - це така форма взаємовигідних стосунків, за якої один вид не може існу­вати без іншого (наприклад, терміти і джгутиконосці, що жи­вуть в їхньому кишечнику).

Неантагоністичні стосунки між організмами вивчені недо­статньо. Проте вчені вважають, що в природі негативні і пози­тивні взаємодії між видами зрівноважуються, і обидва типи вза­ємозв’язків однаковою мірою важливі для еволюції і стабіліза­ції екосистем.