
- •Адвокатам теперішнім і майбутнім
- •Частина перша
- •1.2. Історія української адвокатури. Судове представництво у Київській Русі у IX—XIII ст. Та характерні риси цього представництва.
- •1.3. Формування професійної адвокатури в Україні, виник нення поняття «адвокат». Пам'ятки права XIV—XVI cm. Вимоги щодо осіб, які виявили намір займатися адвокатсь кою діяльністю.
- •1.22. Припинення адвокатської діяльності. Відносини адвокатури з Міністерством юстиції та органами місцевого самоврядування. Спілки та асоціації, в які можуть об'єднуватися адвокати.
- •2.1. Основні принципи адвокатської етики згідно з Правилами адвокатської етики
- •2.3. Компетентність та сумлінність. Обов'язки адвоката з дотримання цих принципів згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.4. Рекламування діяльності адвокатів. Які відомості рекламного характеру щодо своєї діяльності може і які не може використовувати адвокат згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.5. Відносини адвоката з клієнтами. Форма та зміст угоди з клієнтом про надання правової допомоги відповідно до Правил адвокатської етики.
- •2.6. Особи, від яких адвокат може прийняти доручення на надання правової допомоги. Забезпечення реальної згоди клієнта на надання йому допомоги певним адвокатом згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.10. Засади прийняття доручення клієнта декількома адвокатами згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.11. Гонорар. Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні розміру гонорару згідно з Правилами адвокатсь кої етики.
- •2.12. Гонорарні відносини у разі дострокового розірвання угоди. Отримання гонорару за фактично виконану правову допомогу згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.13. Одностороннє розірвання адвокатом чи особою угоди про надання правової допомоги згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2Л4. Етичні аспекти відносин адвоката з клієнтом — юридичною особою згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.15. Етичні аспекти здійснення захисту за призначен ням. Випадки, коли адвокат може відмовитися від виконан ня захисту за дорученням згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.16. Етичні аспекти надання адвокатом правової допо моги малозабезпеченим громадянам згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.17. Відносини адвоката з судом. Дотримання адвокатом принципів незалежності та конфіденційності у цих відносинах згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.19. Відносини адвоката при здійсненні професійної діяльності з іншими державними органами та особами згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.21. Дотримання норм адвокатської етики в громад ській, науковій та публіцистичній діяльності адвоката згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.22. Відповідальність за порушення Правил адвокатсь кої етики згідно з Правилами адвокатської етики.
- •3.1. Захист прав людини та приведення української системи цього захисту за формою і змістом до європейського рівня.
- •3.2. Правова система України та європейська правова традиція,
- •3.3. Право на життя та обов'язок позитивних дій держави. Заборона смертної кари, питання екстрадиції та видачі правопорушників.
- •3.4. Заборона катувань, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження або покарання.
- •3.5. Заборона рабства та примусової праці.
- •3.6. Право на свободу і особисту недоторканність. Свобода пересування.
- •3.7. Право на справедливий судовий розгляд.
- •3.8. Заборона зворотної дії кримінального права.
- •3.9. Право на повагу до приватного життя.
- •3.10. Свобода думки, совісті і віросповідання.
- •3.11. Свобода вираження.
- •3.12. Свобода мирних зібрань та об9єднань.
- •3.13. Право на ефективний засіб захисту прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
- •3.14. Заборона дискримінації.
- •3.15. Право власності в Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
- •3.16. Право на оскарження у кримінальних справах. Відшкодування за судову помилку.
- •3.17. Право на освіту. Право на вільні вибори.
- •3.18. Процедура розгляду справ у Європейському суді з прав людини.
- •3.19. Критерії прийнятності заяви до розгляду Європейським судом з прав людини.
- •3.20. Характеристика виняткових випадків, коли не потрібне вичерпання національних засобів захисту.
- •3.21. Виконання рішень Європейського суду з прав людини.
- •4.1. Конституція України щодо питань діяльності адвокатури. Механізми реалізації цих конституційних положень.
- •4.2. Право громадян на працю. Правова допомога, яка може бути надана адвокатом з дотримання передбаченого Конституцією права на працю.
- •4.3. Конституційні гарантії захисту честі, гідності та ділової репутації особи. Механізм правової допомоги, що може бути надана адвокатом із захисту цих прав.
- •4.4. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної особі органами державної влади та місцевого самоврядування. Допомога адвоката у представництві громадян у цих справах.
- •4.5. Конституційний Суд України і його повноваження. Звернення до Конституційного Суду України та порядок їх розгляду.
- •4.7. Правові засади звернення до Європейського суду з прав людини. Вимоги до складання звернення до цього Суду. Рішення Європейського суду щодо розгляду цих звернень та наслідки прийнятих рішень.
- •4.8. Право на житло згідно з Конституцією України. Правова допомога адвоката із захисту прав та законних інтересів громадян щодо дотримання цього права.
- •4.10. Правовідносини, на які поширюється і на які не поширюється юрисдикція судів. Умови призначення на посаду судді. Звільнення суддів з посади.
- •4.11. Право на освіту та охорону здоров'я. Правова допомога адвоката з дотримання зазначених конституційних гарантій громадян.
- •4.12. Соціальний захист громадян згідно з Конституцією України. Правова допомога адвоката із захисту цих прав.
- •4.13. Питання шлюбу, сім'ї, батьківства і материнства відповідно до Конституції України.
- •4.14. Громадянство України. Набуття та втрата громадянства. Нормативно-правові акти, що регулюють вирішення цих питань.
- •Запобігання виникненню випадків без громадянства.
- •Неможливості позбавлення громадянина України громадянства України.
- •Визнання права громадянина України на зміну громадянства.
- •Припинення громадянства України
- •Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
- •4.15. Державний устрій України. Формування парламенту* Уряду, органів місцевого самоврядування. Президент України, умови обрання, його повноваження щодо вступу законів у дію.
- •4.16. Обов'язки громадян України. Правова допомога адвоката у випадках притягнення громадян до відповідальності за порушення конституційних обов'язків.
- •4.17. Права людини згідно з Конституцією України. Захист прав людини і громадянина. Механізм реалізації цих прав.
- •4.18. Перелік прав і свобод, які регулюються винятково законами України. Порядок прийняття законів та набрання ними чинності.
- •4.19. Акти Кабінету Міністрів України, їх прийняття та результати згідно з Конституцією України. Формування та повноваження Кабінету Міністрів України.
- •4.20. Прокуратура України, її завдання, організація та порядок діяльності згідно з Конституцією України.
- •4.22. Політичні партії, громадські організації, професійні спілки. Утворення та діяльність політичних партій і громадських організацій згідно з Конституцією України.
- •5.1. Цивільна правоздатність і дієздатність. Цивільна дієздатність фізичної особи. Повна цивільна дієздатність. Правові підстави надання повної цивільної дієздатності.
- •5.2. Поняття та види правочинів. Загальні вимоги закону, дотримання яких є необхідним для чинності правочину.
- •5.3. Правові наслідки вчинення правочину малолітньою та неповнолітньою особою за межами їх цивільної дієздатності.
- •5.4. Правові наслідки вчинення правочину фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, або недієздатною особою.
- •5.5. Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману чи насильства.
- •5.7. Поняття позовної давності. Загальна і спеціальна позовна давність. Обчислення позовної давності.
- •5.8. Поняття та види особистих немайнових прав. Спростування недостовірної інформації. Право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
- •5.9. Право на повагу до гідності та честі, недоторканності ділової репутації. Відповідальність за порушення цих прав.
- •5.10. Право власності. Форми права власності в Україні. Підстави набуття права власності. Набувальна давність.
- •5.12. Право на особисте сільське господарство. Вирішення спорів щодо ведення особистого сільського господарства.
- •5.13. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача. Захист права власника у суді.
- •5.14. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Розмір відшкодування. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок непереборної сили або у стані крайньої необхідності.
- •5.16. Особливості відшкодування шкоди, завданої малолітньою або неповнолітньою особою. Відшкодування шкоди, завданої кількома малолітніми або неповнолітніми особами. Підготовка справи до розгляду.
- •5.17. Особливості відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Наслідки відшкодування кількох джерел підвищеної небезпеки. Підготовка адвокатом справи до розгляду.
- •5.18. Способи відшкодування майнової шкоди. Врахування вини потерпілого. Порядок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я чи смертю потерпілого.
- •5.19. Поняття та види спадкування. Право на спадкування. Усунення від спадкування. Час і місце відкриття спадщини.
- •5. Цивільне право
- •Глава 85 цк України встановлює достатньо широкий перелік прав, які має заповідач при складанні заповіту.
- •2. Право на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом (ст. 1236 цк України).
- •3. Право на заповідальний відказ (ст. 1237цк України).
- •4. Право на покладення на спадкоємців інших обов'язків (ст. 1240 цк України).
- •5. Право скласти заповіт з умовою (ст. 1242 цк України).
- •7. Право на підпризначення спадкоємця (ст. 1244 цк України).
- •5.20. Підстави недійсності заповіту. Підготовка позову до суду.
- •5.21. Прийняття спадщини. Строки її прийняття. Наслідки пропущеного строку. Відмова від прийняття спадщини та її наслідки.
- •5.22. Призначення виконавця заповіту. Його повноваження. Строк чинності повноважень виконавця.
- •6.1. Дія цивільного процесуального закону в часі, просторі та по колу осіб. Межі судового розгляду.
- •6.2. Принципи цивільного процесуального права.
- •6.3. Підвідомчість та підсудність цивільних справ. Види підвідомчості та підсудності.
- •6.5. Забезпечення позову і забезпечення доказів. Діяльність адвоката з цих питань.
- •6.7. Судові витрати. Їх види. Звільнення від судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами у цивільній справі.
- •6.8. Процесуальні строки. Судові виклики і повідомлення.
- •6.9. Сторони в цивільному процесі, їх права. Треті особи. Представники сторін і третіх осіб.
- •6.10. Пред'явлення позову. Зустрічний позов. Підготовка та подання позову. Надання правової допомоги стороні з цих питань адвокатом.
- •6.13. Рішення суду. Законність і обґрунтованість судових рішень у цивільних справах. Аналіз адвокатом рішення у цивільній справі.
- •6.15. Встановлення неправильності запису в книгах реєстрації актів громадянського стану. Зміст заяви. Робо та адвоката у таких справах.
- •3) Пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем
- •6.18. Право касаційного оскарження рішень. Строки оскарження. Форма і зміст касаційної скарги. Пояснення на касаційну скаргу. Методика складення касаційної скарги. Порядок її подання.
- •6.19. Пояснення на апеляційну та касаційну скарги. Порядок та строки їх принесення.
- •6.20. Перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами. Надання адвокатом право вої допомоги у таких справах.
- •6.21. Виконання судових рішень. Надання адвокатом юридичної допомоги сторонам на цій стадії.
- •8.22. Зупинення та закриття провадження у справі. Залишення заяви без розгляду. Надання адвокатом правової допомоги у таких ситуаціях.
- •7.1. Поняття злочину. Класифікація злочинів. Відмежування злочину від проступку та діянь, що не становлять суспільної небезпеки.
- •7.2. Скоєння навмисного злочину та злочину з необережності. Доводи, що подаються адвокатами на підтвердження правової позиції про вчинення злочину.
- •7.3. Закінчений та незакінчений злочин. Готування до злочину та замах на злочин. Добровільна відмова від вчинення злочину.
- •7.5. Необхідна оборона та крайня необхідність. Переви-щення меж необхідної оборони. Уявна оборона. Діяння, повуязане з ризиком. Захист у таких справах.
- •7.6. Поняття співучасті. Види співучасників. Відмежування співучасті від приховування та неповідомлення про підготовлений або вчинений злочин. Кримінальна відповідальність співучасників.
- •7.7. Поняття покарання та його мета. Види покарань. Основні та додаткові покарання.
- •7.8. Арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк. Довічне позбавлення волі.
- •7.9. Відповідальність за злочини, пов'язані з використан-ням транспортних засобів. Методика роботи адвоката у таких справах.
- •7.16. Кваліфікуючі ознаки злочинів проти власності: крадіжка, грабіж, розбій, вимагання, шахрайство та розмежування між ними.
- •7.19. Зловживання владою або службовим становищем. Поняття службової особи. Службова діяльність.
- •7.20. Відповідальність за хабарництво. Одержання та давання хабара. Вимагання та провокація хабара. Захисту справах про хабарництво.
- •7.21. Відповідальність за злочини проти правосуддя. Порушення права на захист. Розголошення даних судового слідства або дізнання.
- •7.22. Військові злочини. Захист у справах про військові злочини.
- •8.2. Участь адвоката у слідчих діях. Сутність, методика, значення, тактика. Оскарження адвокатами дій слідчого.
- •8.3. Дізнання у кримінальному процесі. Захисник і захист у цій стадії процесу.
- •8.6. Докази у кримінальній справі. Права адвоката зі збирання та подання відомостей про факти, що можуть бути використані як докази у справі, і збирання ним таких відомостей.
- •8.7. Судова експертиза як доказ у кримінальній справі. Робота адвоката з експертами та експертизою.
- •8.8. Допит як спосіб доказування. Ведення адвокатом допиту в суді підсудного, потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів.
- •8.9. Адвокат — представник потерпілого, цивільного позивача та відповідача у кримінальній справі. Цивільний позов у кримінальній справі.
- •8.13. Робота адвоката при виконанні вимог ст. 218 кпк України. Правовий режим, методика ознайомлення з кримінальною справою, клопотання захисника про виконання вимог ст. 218 кпк України.
- •8.16. Захисна промова адвоката. Підготовка та методика її проголошення.
- •8.17. Протокол судового засідання. Термін виготовлення протоколу та порядок подання на нього зауважень і їх розгляд. Правове значення протоколу судового засідання.
- •8.19. Пояснення адвоката в апеляційній інстанції та їх відмінність від захисної промови у суді першої інстанції.
- •8.21. Строки у кримінальному процесі. Специфіка роботи адвоката у питаннях застосування строків у кримінальному процесі.
- •8.22. Скасування вироків за винятковими обставинами. Забезпечення права на захист у таких ситуаціях. Підготовка адвокатом клопотання про перевірку справи за винятковими обставинами.
- •1. Історія адвокатури. Правове становище адвокатури
- •У двох частинах
- •Видавничий Дім «Ін Юре»
7.6. Поняття співучасті. Види співучасників. Відмежування співучасті від приховування та неповідомлення про підготовлений або вчинений злочин. Кримінальна відповідальність співучасників.
Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину (ст. 26 КК України). Об'єктивні ознаки співучасті:
У злочині беруть участь хоча б дві особи, які відповідають вимогам, що висуваються до суб'єктів злочину.
Співучасть — це діяльність спільна. Спільність поєднує у собі три моменти:
вчинення злочину загальними зусиллями усіх співучасників;
спричинення єдиного для всіх співучасників наслідку;
причинний зв'язок між діями кожного співучасника і злочинним результатом. Суб'єктивні ознаки співучасті включають:
наявність умисної вини у всіх співучасників злочину;
взаємну поінформованість співучасників про злочинну діяльність кожного
з них;
3) усвідомлення кожним співучасником спільного характеру діяння і своєї
ролі в ньому;
4) бажання настання суспільно небезпечних наслідків або свідоме їх припу щення.
Форми співучасті — це об'єднання співучасників, що розрізняються між собою за характером ролей, які вони виконують, та за сталістю суб'єктивних зв'язків між ними.
Є дві підстави для поділу співучасті на форми. Перша підстава — це виконання співучасниками об'єктивної сторони вчинюваного злочину. Друга підстава — це наявність або відсутність між особами попередньої домовленості на вчинення
злочину.
За характером виконання об'єктивної сторони складу злочину виділяють просту форму співучасті і складну.
Проста форма має місце тоді, коли при вчиненні злочину відсутній розподіл ролей. Всі співучасники виконують об'єктивну сторону складу злочину (співви-конавство).
Складна форма співучасті передбачає розподіл співучасників залежно від ролей, які вони виконують. У цьому випадку крім виконавців є й інші співучасники, зокрема, організатор, підбурювач і пособник.
Види співучасників визначаються ст. 27 КК України.
Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.
Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що, відповідно до закону, не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК України.
Організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.
Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.
Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню злочину.
Друга підстава для поділу співучасті на форми є наявність або відсутність між особами попередньої домовленості на вчинення злочинів. Форми цієї співучасті знайшли відображення у ст. 28 КК України.
Стаття 28 КК України передбачає форми співучасті в залежності від стійкості суб'єктивних зв'язків, ступеня згуртованості.
КК України за ступенем згуртованості виділяє такі форми співучасті, як:
співучасть без попередньої змови;
співучасть за попередньою змовою;
організована група;
злочинна організація.
Злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.
Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом із розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого усім учасникам групи.
Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів
учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.
Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини КК України, яка передбачає вчинений ним злочин.
Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною ст. 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК України, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.
Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини КК України як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.
У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за співучасть у незакінченому злочині.
Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.
Організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом. Інші учасники організованої групи чи злочинної організації підлягають кримінальній відповідальності за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них.