4. Право на покладення на спадкоємців інших обов'язків (ст. 1240 цк України).

Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання.

Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямова­них на досягнення суспільно корисної мети. Наприклад, заповідаючи будино:-заповідач зобов'язує спадкоємця надати частину цього будинку для розміщення музею.

5. Право скласти заповіт з умовою (ст. 1242 цк України).

Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язано: з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, на­родження дитини, здобуття освіти тощо).

Умова, визначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини. Напри­клад, заповідач може передбачити у заповіті, що його син отримає право на спад­кування, якщо на момент відкриття спадщини буде мати вищу освіту або буде одружений.

Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства.

Особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недій­сною на тій підставі, що вона не знала про неї, або якщо настання умови від неї не залежало.

6. Право подружжя скласти спільний заповіт (ст. 1243 ЦК України). Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йо­ му на праві спільної сумісної власності.

У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пе­режив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.

За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільно­го заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження май­на, зазначеного у заповіті подружжя. Таке право подружжя є новелою у чинному законодавстві України.

Юридичний сенс такого заповіту полягає у одержанні спадщини, а саме май­на, яке було спільною сумісною власністю, тією особою, яка була обрана за домо­вленістю подружжя, а також у тому, що той з подружжя, який пережив, продов­жує жити у звичному для нього майновому середовищі¹.

7. Право на підпризначення спадкоємця (ст. 1244 цк України).

Заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спад­коємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті.

Підпризначеним спадкоємцем може бути будь-яка особа, яка може бути спад­коємцем за законом або за заповітом.

¹ Цивільний кодекс України: Коментар. Видання друге. — X.: ТОВ «Одіссей», 2004. — С.814.

400

5. Цивільне право

Наприклад, заповідач призначає спадкоємцем свого сина з умовою, що на момент відкриття спадщини він буде одружений. Якщо така умова буде відсутня на момент відкриття спадщини, спадкоємцем у заповіті вказується інша особа.

8. Право на встановлення сервітуту у заповіті (ст. 1246 ЦК України).

Спадкодавець має право встановити у заповіті сервітут щодо земельної ділян-юі. інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення по­те 5 інших осіб. Це передбачає, що заповідач може встановити право користу-зання певним об'єктом для задоволення потреб інших осіб.

Наприклад, заповідач може передбачити у заповіті надання можливості здійснювати прохід, проїзд через земельну ділянку, що є предметом заповіту. Таке право користування може бути встановлене як на певний строк, так і безстроко­во. Сервітут не позбавляє спадкоємця майна, обтяженого сервітутом, права юлодіння, користування та розпорядження цим майном. У випадку переходу права власності на таке майно до інших осіб сервітут залишається чинним і для нового власника.

Свобода заповіту обмежена правилами про обов'язкову частку, що встанов-кніст. 1241 ЦК України.

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непра-цездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту иловіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за за­коном (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути вменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодав­цем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Право на обов'язкову частку спадщини також означає, що заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку (ч. З ст 1235 ЦК України).

До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної до­машньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на ористь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.

Форма заповіту має надзвичайно важливе значення. Для дійсності заповіту ви­магається відповідність волі заповідача зовнішній формі її виявлення.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання.Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, встановленими законом.

Заповіт має бути посвідчений:

• нотаріусом;

• іншими посадовими, службовими особами, передбаченими ЦК України. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за

сс змогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання асоби записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйня­та технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповіда­чем і підписаний ним.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших при-чин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може

401

Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката

бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, встановленими Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не має права підписува­ти заповіт за заповідача.

На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою (ст. 1253 ЦК України).

Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками в і можуть бути:

• нотаріус;

• особи, на користь яких складено заповіт;

• члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

• особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Текст заповіту має містити відомості про особу свідків, а саме: прізвище, ім -по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити пас­порта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

У деяких випадках заповіт може бути посвідчений не нотаріусом, а іншою по­садовою, службовою особою (статті 1251, 1252 ЦК України). Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповно­важеною на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого само­врядування.

Випадки посвідчення заповітів іншими посадовими, службовими особами:

1). Заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинк> для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншо­го стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником госпіталю, ди­ректором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів.

2). Заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому суд­ні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна.

3). Заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції.

4). Заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу що вчиняє нотаріальні дії, а також заповіт робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром (на­чальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу.

5). Заповіт особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, може бути посвідчений начальником місця позбавлення волі.

6). Заповіт особи, яка тримається під вартою, може бути посвідчений началь­ником слідчого ізолятора.

У зазначених випадках заповіти посвідчуються при свідках. До складання та­ких заповітів застосовуються загальні правила та вимоги до заповіту, та при а отриманні вони прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами.

Особливим видом заповіту є секретний заповіт (статті 1249, 1250 ЦК України).

Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом.

402

5. Цивільне право

Секретний заповіт подається нотаріусу особою, що його склала, у заклеєному конверті. На конверті має бути особистий підпис заповідача.

Нотаріус ставить на конверті, у якому знаходиться секретний заповіт, лосвідчувальний напис про посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує. На конверті зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, дата народження заповідача і дата прийняття на зберігання цього заповіту.

Про прийняття секретного заповіту на зберігання нотаріус може видати запові­дачу за його бажанням відповідне свідоцтво. Секретний заповіт приймається но­таріусом на зберігання без складання опису.

Нотаріус, у якого зберігається секретний заповіт, у разі одержання повідо­млення про відкриття спадщини та подання свідоцтва про смерть заповідача, призначає день оголошення змісту заповіту. Про день та час оголошення змісту заповіту нотаріус повідомляє членів сім'ї та родичів спадкодавця, якщо їх місце проживання відоме, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масо­вої інформації.

Нотаріус у присутності заінтересованих осіб та двох свідків відкриває конверт, І якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. У протоколі запи­сується весь зміст заповіту.