19

ПРАКТИКА

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 2. УМОВИ І ФАКТОРИ РО ЗВИТКУ ЕСТОНІЇ…………………..4

2.1.ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КРАЇНИ.......................................4

2.1.1. Особливості рельєфу………………………………………………………..5

2.1.2. Основні риси клімату……………………………………………………….6

2.1.3. Характеристика водних ресурсів……………………………….………….6

2.1.4. Земельні ресурси…………………………………………………………...7

2.1.5. Рослинні і тваринні ресурси……………………………………………….8

2.1.6. Мінеральні ресурси………………………………………………………..10

2.1.7. Екологічні проблеми………………………………………………………10

2.2. НАСЕЛЕННЯ І ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗМІЩЕННЯ………………...11

2.2.1. Демографічна ситуація……………………………………………………11

2.2.2. Національний та релігійний склад населення………………...…………12

2.2.3. Урбанізація………………………………………………………………....13

2.2.4. Міграції населення………………………………………………………...13

2.3.ІСТОРИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ ТА РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСТВА КРАЇНИ…………………………………........13

2.4. ПОЛІТИКО-ПРАВОВА СИСТЕМА ЕСТОНІЇ……………………………16

ВИСНОВОК……………………………………………………………...……...18

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ….. ………………………………...19

ВСТУП

Актуальність дослідження. Умови і фактори розвитку Естонії ,які вважаються одними з найбільших і найбагатших серед країн Прибалтії. Дослідження цієї теми є актуальним, бо допомагає зрозуміти ті механізми, які лежали в основі подальшого формуфанн розвитку Естонії .

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні умови і фактори розвитку Естонії .

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд завдань:

✓визначення основного природно-ресурсного потенціалу країни ;

✓короткий огляд етапів населення і особливості його розміщення ;

✓оцінка особливостей історичного формування території та розвитку господарства країни.

✓проаналізувати Політико-правову систему Естонії.

Об’єктом дослідження є основні та загальні риси умов розвитку Естонії.

Предметом дослідження виступають фактори розвитку Естонії .

Структура роботи. Дана практична робота складається з вступу, одного розділу (з підрозділами), висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 19 сторінок.

РОЗДІЛ 2. УМОВИ І ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ЕСТОНІЇ

2.1. Природно-ресурсний потенціал країни

Природно-ресурсний потенціал є сукупністю наявних природних ресурсів (і тих, що можуть бути мобілізовані), які використовуються для виробництва економічних благ з урахуванням тенденцій науково-технічного прогресу. Основними характеристиками природно-ресурсного потенціалу є: географічне положення країни; її кліматичні умови; особливості рельєфу; розміщення та запаси природних ресурсів.

Виділяють основні такі складові природно-ресурсного потенціалу : мінеральні, земельні, водні, лісові, біологічні, рекреаційні, кліматичні та космічні ресурси. За ознакою вичерпності природних ресурсів, яку нерідко називають екологічною класифікацією, вони поділяються на групи: невичерпні, до яких належать сонячна радіація, енергія води, вітру тощо; вичерпні відновлювані: ґрунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі, рослинне паливо тощо; вичерпні невідновлювані: мінеральна сировина, природні будівельні матеріали [1].

Естонія є найбагатша серед країн Прибалтики на корисні копалини. В її надрах виявлено горючі сланці, торф, фосфорити, вапняки й доломіти, глини, піски, гравій. Серед них вирізняються горючі сланці (запаси близько 20 млрд. т.) і фосфорити. Основні родовища горючих сланців — Естонське й Тапаське — розміщені в північ ло-східній частині Естонії, там є також родовища фосфоритів — Нарду, Азері й Толсе. В республіці — значні запаси лікувальних грязей мінеральних вод.

В Естонії багато малих річок, з них лише 9 мають довжину 100 км і більше. Річка Нарва (Нарова) — найбільш повноводна ріка Естонії; багатоводні також ріки Суур-Емайигі, Пярну, Казарі та деякі інші. Гідроенергетичні ресурси річок Естонії незначні, більше половини з них припадає на Нарву.

Також в Естонії багато озер — понад 1500 (разом із водосховищами). Найбільші з них — Чудське, Виртс'ярв.Значну частина території республіки займають луки й пасовища [1,2].

2.1.1. Особливості рельєфу

У формуванні рельєфу Естонії особливо важливу роль зіграла діяльність плейстоценових льодовиків.

Територія країни покрита такими низовини як: Західноестонська, Пярнуська та Північноестонська прибережна. Північ Естонії — це вапнякове плато заввишки 30—40 м, її найвища точка — височина Пандівере (166 м). Найбільш знаючі височини — в південній частині Естонії: Сакала (145 м), Отеш. (217 І.І) і Ганья (318 м).

Рельєф у північній та західній частинах республіки в основному рівнинний, у південній — гористий. Переважають льодовикові й водно-льодовикові форми — моренні та водно-льодовикові рівнини. У прибережних районах домінують форми морського походження. Трапляються також дюни, болота (20% території республіки), ерозійні та карстові форми рельєфу

Також в Естонії є Хааньянська та Отепянська височини. Вони переважно складаються з корінних порід (вапняків, піщаників тощо). Найвища точка усієї Прибалтики (318 м) знаходиться в Естонії, на Хааньянській височині - куполоподібний пагорб Суур Мунамяги [1,2].

У північній і центральній частині переважають моренні відкладення, витягнуті у напрямі руху льодовика що, розділені озерами. У південній частині розвинутий пагорбно-морений і камовий рельєф з великою кількістю озер. На заході Естонії поширені морські, абразивні, моренні і заболочені рівнини.

Берегова лінія Балтійського моря переповнена затоками, півостровами й острівцями. Активність геологічних процесів, підняття земної кори (до 3 мм на рік) спричиняє народження все нових і нових острівців, які збільшують площу існуючих та з'єднуються з материком [10].

Прибережні води Західної Естонії мілководні та багаті мілинами. Ризька затока, яка з'єднується з Балтійським морем Ірбенською протокою, також неглибока (у середньому 10 м).

Вкраїні є велика кількість річок, проте більшість з них короткі і мілководні, деякі з них навіть пересихають під час тривалих посух. Довші за 100 кілометрів тільки 10 річок, єдина судноплавна з яких на всій протяжності — Емайигі (101 км).

В Естонії налічується приблизно 1150 природних озер, які становлять 4,7% території Естонії. Однак великими вважаються тільки два з них: Чудське і Виртс'ярв. Більшість озер мілководні, найглибше (Ривге-Сувр'ярв) — максимальна глибина 38 м. Безліч озер заросли або заростають, велика частина їх страждає від надлишку поживних речовин.

Близько 18 тис. боліт площею 9,15 тис. кв. км, що складає приблизно 22 відсотки території країни. Болота розташовані, в основному, у низовинній частині країни. У Південній Естонії знаходяться мілкі болта, менше усього боліт на островах, західному узбережжі та височині Панивере.

Естонія розташована в перехідній підзоні, де хвойні ліси євросибірської тайги переходять в європейську зону широколистяних лісів. Тому ліси і лісисті місцевості становлять майже половину території країни [4].