2 Ведучий.

Він в спадщину нам залишив

Чисті джерела науки.

Нас з тих джерел напоїв

Духом безмірно високим.

1 ведучий. 35 років працював В.О. Сухомлинський учителем і директором школи. 22 роки незмінно очолював нашу школу. Саме туту розкрився талант Сухомлинського – вчителя, керівника, вченого, письменника. Саме тут він знайшов однодумців, з якими творив історію Павлиської школи.

Читець.

Павлиській школі він віддав тепло

Й неспокій, бо собі він не належав.

Хотів, аби в усіх в душі цвіло –

За школою очима серця стежив.

(Виступ ветерана педагогічної праці).

2 ведучий. 32 роки Василь Олександрович вів педагогічний щоденник, в якому записував свої роздуми й спостереження, які потім ставали книгами й статтями.

Для наймолодших він написав понад 1500 мініатюр-казок, оповідань, легенд, притч, новел.

1 ведучий. Та найчастіше звертався Сухомлинський до жанру казки, бо сам виховувався на них, а ще тому, що любив у казковій формі про всі речі оповідати власним дітям – Сергієві та Ользі.

2 ведучий. «Казка – це свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови», – казав Василь Олександрович.

Отож, давайте підемо зачарованою стежиною до дивної країни казок.

1 Ведучий.

Казку в гості кличем нині –

Так ведеться споконвік.

День, який почнеться з чуда,

Буде щедрим цілий рік.

2 ведучий. Але де ж знаходиться ця дивна країна? Хто нам підкаже?

Читець.

Веди, стежинко, нас туди. Ми підем лісом, лугом І пісню просимо: «Ходи, Будь нашим вірним другом.

Ти з нами трішки погуляй І будемо вертатись». Від нас, стежинко, не тікай, Ми не дамо сховатись.

(Звучить пісня «Павлиські казкарята»).

Читець.

Приходить осінь, і тумани Нам сірії вона несе. Кущі, дерева і паркани Від нас ховає геть усе. Це Дід Осінник ходить краєм, Бо вже прийшла його пора.

Жовтіє листя й опадає, І вкрила луки сивина. Сидить під дубом на узліссі І тихо-тихо щось співа. Прислухайся, бо то ж не пісня – Сердитий вітер завива.

(Учениця читає казку В.О.Сухомлинського «Дід Осінник»).

1 Ведучий.

Його казки для нас повчальні,

Бо їх писав письменник-педагог.

Вони веселі і печальні,

Їх корінь мудрості не всох.

(Інсценізація казок В.О. Сухомлинського «Де ночує водяна лілея», «Бджілка і фіалка»).

2 ведучий. «Пам’ятай, що ти – людина». Це були не просто слові це був смисл його життя як особистого, так і вчительського.

А людина починається з добра, з розуміння краси. Бо людина стала Людиною відтоді, коли зачарувалась красою оточуючої; світу, коли почала вдивлятися в саму себе. Краса – це глибоко людське.

Читець. «Людина стала Людиною тому, що побачила глибин блакитного неба, мигтіння зірок, рожевий розлив вечірньої заграві багряний захід сонця, безкраю далечінь степів, журавлиний ключ і голубому небі, фіолетову хмаринку на кущі бузку, ніжну стеблинку| голубий дзвіночок проліска – побачила і, вражена, пішла по земле створюючи нову красу. Зупинись і ти в захопленні перед красою – і в твоєму серці розквітне благородство» (В.О. Сухомлинський, «Листи до сина»).