16. Поняття „мотивація”, „редакторський аналіз”, „правка”, „контроль”.

Редакторський аналіз— вид мислительної активності редактора, спрямованої на формування об'єктивного уявлення про зміст твору і зумовленої впливами соціально-виробничої ситуації, в якій працює редактор. Редакторський аналіз полягає в розчленуванні твору на час тини, що дозволяє виявити його структуру, виділити суттєве і несуттєве, закономірне і помилкове. Аналіз охоплює дві сфери: розуміння твору з позицій читацького сприймання і його наукову інтерпретацію в системі авторських факторів. Розуміння твору — це робота над його змістом у плані тематичної організації, фактологічного забезпечення і вираження змісту. Аналіз тексту для його глибокого розуміння — перший вид редакторського аналізу, редакторського дослідження тексту.

Мотивація — це готовність людей докласти максимальних зусиль з метою досягнення організаційних цілей, що зумовлена здатністю цих зусиль задовольняти певну індивідуальну потребу. Із таким тлумаченням пов'язано запровадження трьох ключових понять: зусилля, організаційні цілі та індивідуальна потреба.

Правка-вичитування. Мета редакторської правки-вичитування - читання тексту "наскрізь". Вичитувач має зауважити його змістові, композиційні, стилістичні хиби, перевірити правильність написання географічних назв, імен та прізвищ, точність цитат, цифр, дат, зіставність одиниць вимірювання.

Правка-скорочення як особливий вид опрацювання рукопису має на меті досягти максимального лаконізму без втрат для змісту.

Правка-доопрацювання - найпоширеніший вид редакторських виправлень у журналістських текстах.

Правка-переробка як різновид творчості. Правка-переробка є специфічною формою редагування. її використовують щодо текстів авторів, які слабко володіють навиками літературної праці. Скажімо, часто листи читачів не можна віддати до друку в тому вигляді, в якому вони надійшли до редакції. Мета цього виду правки - створення нового варіанта тексту на основі матеріалу, поданого автором. Базуючись на фактах, які повідомив автор, журналіст утілює думку автора в літературну форму. 17. Особливості роботи редактора радіопрограм. 18. Типові фактичні помилки.

Причини фактичних помилок, отже, треба шукати в самому процесі пізнання і сприйняття дійсності, її журналістського освоєння, щоб підготуватись до написання того чи іншого твору. Невичерпне джерело журналістських помилок — саме брак компетентності в певній галузі знань, кожну з яких щоразу треба журналістові заново освоювати, і стислі терміни підготовчого періоду, під час якого й відбувається збирання фактів до майбутнього твору.

Узагальнюючи наведені в різних джерелах принципи (способи) перевірки достовірності фактичного матеріалу, можемо запропонувати для практичного використання у редакційному процесі такі:

Треба відрізняти опис події від її оцінки, інтерпретації: авторська оцінка, як правило, суб’єктивна, але вона іноді надає прекрасну можливість для того, щоб скласти враження про самого автора документа, про його погляди й позицію.

Важливо встановити, якою інформацією користувався сам укладач документа, враховуючи те, що первинні відомості надійніші від вторинних, а офіційний документ надійніший від неофіційного; хоча й у цьому правилі є винятки. Але можна назвати випадки, коли критичний аналіз документів уможливлює реконструювання подій точніше, ніж те, яке є в першоджерелах, і тоді складений на їх основі вторинний документ може виявитися більш достовірним