8. Психологічні закономірності, що є визначальними для глибокого авторського аналізу тексту.

Для успішного здійснення редакторського аналізу необхідні професійні знання, володіння мовою та іншими засобами вираження змісту і розвинені мислительні механізми.

Під професійними знаннями необхідно розуміти систему наукових понять, що відображають предмет виробничої діяльності у його зв'язках з іншими предметами. Для літредактора такими професійними знаннями є знання з теорії професіонального мовлення, що розкривають поняття журналістського матеріалу як продукту професіонального мовлення автора, як фрагмента суспільної інформаційної системи, як предмета читацького, глядацького чи слухацького сприймання й розуміння. Професійні знання є умовою ефективного і якісного редакторського аналізу. До цих знань відноситься: ретельне вивчення і знання майбутнього читача твору, результатів упливу на нього аналогічних видань; знання редактором особливостей духовного світу автора, що дозволяє добре орієнтуватися в нюансах його замислів, постійно бачити за рядками тексту авторський мотив; знання редактором тих проблем і ситуацій, що створилися або можуть виникнути найближчим часом у тій сфері, яку відбиває твір.

На основі професійних знань розгортається мислительна діяльність редактора над твором, що мас різні форми вираження змісту. Редакторський аналіз проходить у формі логічного висловлювання — судження про тематичну організацію твору, фактологічне забезпечення змісту твору та його вираження як в аспекті авторського задуму, так і читацького сприймання. З суджень утвор. умовиводи. 10. Поняття про літературне редагування.

Літературне редагування. Головною метою такого виду редагуванняє аналіз, оцінка і виправлення мовно-лінгвістичної структури твору (вдосконалення мови і стилю оригіналу, уникнення граматичних і стилістичних помилок).

Визначення "літературного редагування" в науковій і навчальній літературі охоплюють різні аспекти цих соціальних явищ — від категоріальних визначень типу "редагування — це аналіз твору" до опису обов'язків редактора і структури редагування; від визначення редагування як виду діяльності до опису сфер застосування редакторської праці.

Л.р. – редагування головною аметою якого є аналіз, оцінка і виправлення мовностилістичної структури твору (вдосконалення мови й стилю оригіналу, уникнення граматичних, синтаксичних і стилістичних помилок.

Л. р. — це редагування з погляду мовного ідеалу та до тримання норм побудови твору, закріплених у практиці публіцистичного, ділового, наукового та інших видів мовлення.

Літературне редагування — це вид суспільно-культурної діяльності, пов'язаної з регулюванням інформаційно-комунікативних процесів у суспільстві через засоби масової інформації і спрямованої на підготовку журналістського матеріалу до друку або виходу в ефір. Як вид діяльності, літредагування є системою професійних дій, спрямованих на виконання виробничих завдань, які формулюються за результатами редакторського аналізу журналістського матеріалу під впливом реальної виробничої ситуації.

11. Умови додержання законів і норм логічно правильного мислення. (закони логыки) 12. Специфіка редагування тексту-визначення.Операція логічного визначення, яквідомо, ґрунтується на перелічуванні основних, істотних ознак предметів або явищ. Основна мета визначення - з'ясувати зміст відповідного поняття, виявити суть певного об'єкта. Принцип перелічування ознак, здавалося б, споріднює визначення й опис як види текстів, але мета їх і характер перелічуваних ознак у них різні. У визначення ми включаємо не звичайні ознаки, хай навіть яскраві й такі, що запам'ятовуються, як це робили під час побудови описів. У визначення ми включаємо ознаки істотні, характерні для всіх предметів і явищ певного ряду. Такі ознаки можна виявити й сформулювати тільки внаслідок дослідження й узагальнення. Якщо завдання описів - передати безпосередні враження й відчуття спостерігача, то завдання визначень - з'ясувати зміст поняття в узагальненій формі, і праця редактора над ними спирається насамперед на знання логіки. Звичайно визначення вказує на зв'язок предмета (явища) із суміжними щодо нього й навідмінності від них, тобто називає родові й видові ознаки певного поняття. Визначення має бути лаконічним, ясним, точним і встановлювати істотні риси предмета й відмінності від подібних до нього. Воно не може містити замкнутого кола, тобто повторення в тому понятті, яке визначаємо, і в тому, за допомогою якого визначаємо. Обсяг того поняття, яке визначається, має дорівнювати обсягові того, яке визначає. Визначення не повинне бути заперечним (винятком є явища, відсутність у яких певної властивості є їх істотною ознакою). Будувати логічне визначення за допомогою образних засобів не можна. Не можна визначати невідоме через невідоме. Переважна більшість визначень, з якими має справу редактор у ЗМІ, - це визначення т. зв. аналітичні, або реєстраційні. Вони спрямовані на якомога повніше й точніше виявлення змісту, значення того чи іншого терміна. Від аналітичних визначень істотно відрізняються синтетичні. їх завданням є не стільки виявлення змісту відповідних понять за допомогою аналізу останніх, скільки внесення додаткових елементів у значення вживаних термінів, а іноді й уведення принципово нових одиниць наукової чи технічної лексики.

13. Газетно-журнальне редагування в Україні.Становлення української журналістики було неможливим без публіцистики XVI — XVIII ст. — найактивнішим періодом української антикатолицької публіцистики у боротьбі православних проти польсько-шляхетської і католицької експансії на східнослов'янській землі та проти Брестської церковної унії. Розвиток полемічної й публіцистичної літератури був початком газетно-журнальної справи в Україні. Полемічна література, що виникла в 80-х роках XVI ст., стала своєрідним засобом ідеологічної боротьби проти унії і католицизму — ідеології контрреформації. Незважаючи на релігійний напрям полемічних творів, вони виражали, по суті, соціальні та політичні прагнення окремих суспільних груп. Більшість із них були написані на злободенні теми і мали яскравий публіцистичний характер.Риторика вихованців Києво-Могилянської академії XVII-XVIII ст. мала гуманістичну спрямованість, зосереджувала все нове, пов'язане з діяльністю людини, відбивала нові впливи в духовній культурі епохи; риторики були ближче зв'язані зі світською гуманістичною проблематикою, з питаннями, актуальними в суспільному житті того часу. Зміствітчизняних риторик цього періоду засвідчує значний вихід на суспільно-політичну проблематику.XIX століття — це час остаточної диференціації редакційно-видавничої й друкарської справи. Тому розвиток літературного редагування у цей майже двовіковий період, аж до кінця XX

століття, не варто пов'язувати з розвитком друкарської справи. Друкарська ж справа, особливо пов'язана з виданням газет, зазнавала як технічних, так і технологічних змін. Оскільки для такого оперативного і досить великого за обсягом видання, як газета, неможливо було обмежитись тільки складачем, над набором тексту газети працювали одні робітники, а над верстанням полос, укладанням набраного в сторінки — інші.XIX століття — цс час технічного перевороту у поліграфії і революційних змін у видавничій справі.У1861—1862 роках у Петербурзі виходить журнал "Основа", який об'єднував довкола себе майже всі літературно-наукові сили тогочасної України. Спеціалізовані журнали для дітей, юнацтва, господарські, педагогічні, наукові швидко з'являлися і зникали. Обмежені можливості української періодики привели до того, що боротьба між різними політичними напрямками велася

не між періодичними виданнями, а на сторінках одного видання. У 90-х роках з'являються громадські видавництва і

товариства видавничої справи, створені письменниками і публіцистами в Чернігові, Харкові, Києві, Черкасах. Однак розвиток книговидання і журналістики зазнав перешкод у зв'язку з Емським указом 1876 року про заборону української мови. В останні роки з'являються революційно-демократичні журнали, пов'язані з іменем Ї.Франка: "Друг" A884—1887) та "Житєіслово" A894—1897).На початку XX ст. на сході України з'являються різноманітні газети українською мовою. Однак систематично до 1917 року виходила лише газета "Рада", вякій друкувалися М.М.Коцюбинський, А.С.Тесленко, М.В.Лисенко.