6. Текст-опис і специфіка його редагування в різних змі.

Опис - спосіб викладу, за допомогою якого картина цілого створюється послідовним перерахуванням його властивостей і характерних рис. У більшості випадків він фіксує зовнішні, видимі особливості предмета, властиві йому у визначений момент. Описи прийнято розподіляти на статичні, якщо об'єкт знаходиться устані спокою й незмінний, і динамічні, якщо об'єкт рухається й змінюється. Опис має включати найбільш характерні, істотні деталі, розташовані в такій послідовності, щоб читач міг уявити цілісну картину, не перевантажену зайвими подробицями і при цьому не відчув незадоволеності від неповноти викладу. Описи в публіцистиці покликані інформувати читача й емоційно впливати на нього. Одне із завдань редактора - простежити, щоб складниками опису були характерні саме для нього елементи й принцип їх систематизації витримувався послідовно. Мета інформаційного опису — дати точне уявлення про предмет, перелічивши не тільки зовнішні, але і приховані від спостерігача ознаки, властивіоб'єкту спостереження. Для журналістських публікацій акцент робиться на нове знання, корисні відомості. Типові недоліки описових текстів - вибір нехарактерних елементів, що перевантажують текст «несуттєвими деталями», які заважають створенню цілісної картини; порушення обраної послідовності викладу; вибір неадекватних мовних засобів, що призводять до комунікативної неточності опису; перекручування фактичної основи опису, викликане найчастіше незнанням суті справи. 7. Становлення літературного редагування як професійної діяльності в Україні.

Розвиток літературного редагування — професійної діяльності — сягає в глибину літописного періоду історії України.З виникненням друкарства, основи другого відчуження твору від автора, виникає редакторська робота, спрямована на створення книги — її архітектоніки, упорядкування матеріалів тощо.

Початки редакторської справи все ж треба бачити, як уже зауважувалося, ще уроботі переписувачів літургічних книг. Виникнення друкарства і праці літературного редактора в Україні є, власне, перенесенням європейського друкарського досвіду на благодатний в культурно-освітньому відношенні східнослов'янський. Редагування в XVI ст. формувалося в умовах розширення традиційної позалітургічної тематики книжок, перекладу творів як на церковнослов'янську, так і тогочасну українську літературну мову, рукописного копіювання книг. Серед найвидатніших пам'яток є унікальне за мовою і оформленням пересоп-ницьке "Євангеліє.

Активне становлення редагування як невід'ємної частини видавничої діяльності розгорнулося в період розвитку друкарської справи власне в Україні. Виникнення друкарні в Острозі не було випадковим. Це місто на переломі XVI—XVII ст. було відомим культурно-науковим центром, що мало з 1576 року слов'яно-греко-латинську академію.

Як уже зазначалося, редагування формувалося в єдиному процесі видавничої справи, що розвивалася в Україні, і мало характер певним чином організованої літературної справи, спрямованої на організацію видання чи переписування книг, тематичного підбору матеріалів до книг і т.п.

Таким чином, в основу професійного літературного редагування, яке формувалося в період становлення друкарства в Україні (XVI ст.), закладалися принципи, що стосувалися (а) тематичного відбору матеріалу і зумовленості цього відбору науковими, соціально-політичними й ідеологічними факторами, (б) читацького адресування твору з урахуванням рівня розвитку читача, (в) мовного вираження теми залежно від мовної ситуації.

Літературне редагування XVI—XVII ст. уже мало чітко визначену мотиваційно-цільову і смислову сферу, зумовлену тогочасною суспільною ситуацією. У своїй редакторській праці першодрукарі мали керуватися вимогами, які висувала перед ними насамперед церква.