1 Новгородская пересіяло топись (далі //я/7). — м; л., 1950. — с. 104.

Переклад Мефодієм і переписування двома скорописцями книг з грецької на слов'янську мову. Мініатюра з Радзивілівського літопису

ня імператриці Ірини, приблизно до 780—802 рр. ', а автор «Повісті минулих літ» розповів про Кия в недатованому вступі. Дискусія його з необізнаними, які вважали Кия перевізником через Дніпро, свідчить про те, що в його руках був раніший літопис з таким сумнівним визначенням соціального статусу засновника Києва. Напевно, цей усний переказ було внесено у літопис уже наприкінці X ст., коли перед літописцями постало питання про початок Русі.

Повість про початок Русі, на думку М.М. Тихомирова, міс­тила також звістки про виплату полянами данини хозарам, вбивство Аскольда і Діра, князювання і смерть Олега. Згодом ця розповідь була ускладнена вставною легендою про запро­шення князів, у зв'язку з чим Аскольд, Дір і Олег стали дружин­никами Рюрика².

Щодо Аскольда і Діра, то подібне припущення цілком правдоподібне. Історична традиція знає їх не лише як дру­жинників Рюрика, а й як слов'янських князів, прямих нащад­ків Кия. Про це йдеться у польського літописця Яна Длуго-ша: «Після смерті Кия, Щека і Корева, їхні сини і племінники, успадковуючи по прямій лінії, князювали у руських багато років, поки таке успадкування не перейшло до двох рідних братів — Оскальда і Діра» ³. Длугош не вигадав цю історію, але, як вважав Є.Перфецький, списав її у літописця пере­мишльського походження ⁴.

¹ ТихамировМ.Н. Начало русской историоірафии. — С 53.

² Там само. — С. 55.

³ Щавелева Н.И. Древняя Русь в «Польской истории» Яна Длугоша. — М. 2004. - С. 226.

4 Перфецький Є. Перемишльський кодекс першої редакції в складі Хроніки Яна Дпугоша // Записки наук, тов-ва ім. Шевченка. — Львів, 1934. — Т. 151. — С 19-56.

2 — 5-2086

Про Олега немає жодних свідчень, які б ставили під сумнів його північне походження, а тому немає надійних підстав від­носити розповідь про нього до сказання про початок Русі. Мо­жливо, тільки статтю 882 р., що розповідає про вбивство Оле­гом Аскольда і Діра, можна віднести до нього.

М.М. Тихомиров пов'язував час написання повісті про по­чаток Руської землі з невдалим походом руських дружин на Царгород у 1043 р. Підставою для цього йому стали дві довід­кові ремарки у повісті. Перша уточнює місце поховання Діра в церкві св. Ірини, а друга говорить, що руські князі володіють хозарами «до днешнего дня» '.

Перше уточнення не здається переконливим свідченням пізньої дати повісті про початок Русі. Воно могло бути зробле­не й пізніше, у тому числі під час складання «Повісті минулих літ». Друге взагалі не має хронологічного визначення. «Днеш-ний день* міг бути часом Мстислава Тмутараканського, як вва­жав М.М.Тихомиров, але міг бути також і часом Володимира Святославича чи навіть Олега Святославича (80-ті роки XI ст.). Не виключено, однак, що і це уточнення з'явилося під час піз­нішої редакції тексту.

Цікаво, що М.М. Тихомиров, обґрунтувавши пізню дату на­писання повісті про початок Руської землі, врешті-решт дій­шов висновку, що розповідь про Кия і його братів могла бути записана значно раніше і лише оброблена у такий відносно пізніший час ².

Навряд чи продуктивною є думка, що поштовхом до ство­рення літописцем повісті про початок Русі могло бути зітк­нення Русі та Візантії в 1043 р., якщо до того ж взяти до уваги, що похід на Константинополь виявився невдалим. Інша річ час Володимира Святославича. Прийняття християнства, без­умовно, розцінювалося на Русі як велика політична перемога молодої східнослов'янської держави, що увійшла в православ­ну сім'ю країн візантійської співдружності. На тлі суспільного піднесення, яке досягло свого апогею в 996 р., коли в Києві був споруджений і освячений величний храм св. Богородиці, по­ява історичної праці, яка відкривалася повістю про початок Руської землі, уявляється цілком реальною.

Сказання про руських князів, як вважав М.М.Тихомиров, охоплює період від 945 по 978 р. Будь-яких переконливих об­ґрунтувань такого хронологічного охоплеї іня він не навів. Не­відомо, до якої групи варто відносити літописні записи від 913 по 945 р., а також від 978 по 997 р. Нез'ясованим залишилося також головне питання: чому літописні звістки про діяльність руських князів від Ігоря до Ярополка слід поєднувати в єдине

¹ ТихомировМ Н. Начало русской историографии. — С. 56—57.

² Там само. — С 57.

/->■

Переговори про умови мирного договору між Олегом і візантійським

імператором Левом VI та його братом Александром. Мініатюра

з Радзивілівського літопису

сказання? Жодних даних, які би вказували на те, що перед на­ми цілісний літописний твір одного автора, немає. Навпаки, уривчасті звістки про руських князів свідчать, що укладач літо­пису мав справу з низкою окремих сказань, що складалися впродовж усього X ст.

Повнота подій князівських історій різна. Дуже фрагмента­рно висвітлено роки князювань Олега, Ігоря, Ярополка. Знач­но повніше, але також далеко не вичерпно, представлена дія­льність Ольги, Святослава, Володимира. Хронологічна нечіт­кість ряду повідомлень вказує на те, що спочатку вони не мали дат, а їх визначення згодом неминуче було пов'язане з помил­ками.

Дослідники вже давно звернули увагу на характерну особ­ливість ранніх записів. Усі вони групуються майже винятково за першим роком князювання того чи іншого князя. На підста­ві цього Б.О.Рибаков висловив припущення, що щорічному викладу, можливо, відповідав тільки запис про початок князю­вання, а далі без зазначення дат перелічувалися найважливіші походи нового князя. Не виключено, що всі дати були розстав­лені наприкінці X ст. за пригадуваннями, сказаннями і генеа­логічними розрахунками ¹.

Крім коротких хронікальних записів, переважно про кня­зівські походи, у літописі містяться й розширені, що розпо­відають про їхні подвиги та пригоди. До таких належать роз­повіді про віщого Олега, про драматичну смерть Ігоря, про не­звичайну помсту Ольги древлянам та її відвідування Констан-