Перелік питань для підготовки студентів до випускного екзамену

1. З бойового застосування артилерії.

1. Призначення артилерійських підрозділів.

2. У яких відділеннях (обслугах) знаходяться розвідники у взводі управління дивізіону.

3. *Вогневе ураження противника в обороні. Стисла характеристика завдань вогневого ураження.

4. Призначення артилерійської розвідки. Якими підрозділами ведеться розвідка в БРАГ, дивізіоні, батареї.

5. *Вогневі можливості артилерійських підрозділів при веденні різних видів вогню.

6. *Поняття про артилерійські групи.Склад БРАГ механізованої бригади.

7. *Бойовий порядок артилерійських підрозділів, вимоги запропоновані до нього. Бойовий порядок артилерійського дивізіону (схема).

8. *Бойовий порядок артилерійських підрозділів, вимоги запропоновані до нього Бойовий порядок артилерійської батареї.(схема)

9. *Вогнева позиція. Як підрозділяються райони ВП по своєму призначенню.

10. Склад ,призначення КСП;ПСП;БСП;ПУВД.

11. *Вогневе ураження противника в наступі. Стисла характеристика завдань вогневого ураження.

12. Артилерійська розвідка .Види артилерійської розвідки. Основні задачі і вимоги запропоновані до артилерійської розвідки.

13. Що призначається дивізіону (батареї) для ведення розвідки. Дати стислу характеристику.

14. У яких відділеннях знаходяться розвідники у взводі управління батареї.

15. *Розвідка районів ВП артилерійськими розвідувальними групами і підготовка до заняття їх вогневими взводами.

16. Організація і ведення розвідки на СП.

17. Взвод управління в бою. Порядок заняття КСП.

18. Бойовий наказ КВУ на організацію розвідки і зв'язку.

19. Інженерне устаткування і маскування СП (схема).

20. Документи які ведуться на КСП. Дати стислу характеристику кожному документу.

21. *Робота командира вогневого взводу по підготовці вогневих взводів до бойового застосування. Робота на ВП до відкриття вогню.

22. * Робота командира вогневого взводу по підготовці вогневих взводів до бойового застосування. Робота на ВП після доповіді про готовність до ведення вогню.

23. *Документи які ведуться на ВП. Дати стислу характеристику кожному документу.

24. *Порядок заняття ВП вогневими взводами. Розпорядження СОБ на заняття ВП.

3. Вогневе ураження противника в обороні. Стисла характеристика завдань вогневого ураження. Характеристика завдань вогневого ураження.

Артилерійська контрпідготовка.	Артилерійська заборона висування і розгортання військ противника.	Артилерійська підтримка військ прикриття.	Артилерійське відбиття атаки противника.	Артилерійська підтримка військ, що обороняються в глибині.	Вогневе ураження противника при проведенні контратак.
Початок: Коли противник завершує заняття вихідного положення для наступу.	Початок: З виявленням початку висування військ противника.	Початок: З підходом противника (авангарду, передового загону) до смуги забезпечення або передової позиції. Закінчення: З початком атаки переднього краю головної смуги оборони.	Початок: З переходом військ противника в атаку.	Початок: З оволодінням противником першою позицією.	Початок: За сигналом старшого командира.
Закінчення: Залежить від обсягу вогневих завдань, кількості артилерії, що залучається, та кількості боєприпасів, що виділяються.	Закінчення: До його переходу в атаку.		Закінчення: З завершенням бою за першу позицію.	Закінчення: З закінченням бою за утримання оборонних позицій у всій глибині оборони.	Закінчення: Після проведення контратаки і поновлення положення загальновійськовими підрозділами.
Примітка. Арт. контрпідготовка починається за сигналом старшого командира і закінчується у встановлений час. Цілі: Підрозділи військ першого ешелону противника, артилерійські та мінометні батареї, РСЗВ, ПУ.	Цілі: Колони танкових і механізованих підрозділів, засоби ядерного нападу, що виявлені, наземні елементи ВТЗ, артилерійські та мінометні батареї (взводи), взводи РСЗВ, ПУ.	Цілі: Танкові і механізовані підрозділи, ТЗЯН, артилерійські і мінометні батареї (взводи), ПУ.	Цілі: Піхота противника, що атакує, танки і інші броньовані машини, другий ешелон (резерви) противника, артилерія.	Цілі: Піхота противника, що атакує, вогневі засоби противника, резерви, ПУ.	Цілі: Артилерійські і мінометні батареї (взводи), жива сила та вогневі засоби розташовані безпосередньо перед рубежем контратаки та на флангах, ПУ.
Залучається: штатна, придана та призначена для підтримки артилерія.	Залучається: Вся артилерія військ, які обороняються.	Залучається: Артилерія, яка придана передовому загону та частина артилерії головних сил з тимчасових ВП.	Залучається: Найбільша кількість штатної, приданої та призначеної для підтримки артилерії.	Залучається: Штатна, придана та призначена для підтримки артилерія.	Залучається: Штатна та придана артилерія.
Види вогню: ЗосВг, МВг, ВОЦ.	Види вогню: ЗосВг, МВг, ВОЦ, ЗагВг.	Види вогню: ЗосВг, ЗагВг, ВОЦ.	Види вогню: ЗосВг, ЗагВг, ВОЦ, дистанційне мінування, вогонь засобів призначених для стрільби прямою наводкою.	Види вогню: ЗосВг, ЗагВг, ВОЦ, вогонь засобів призначених для стрільби прямою наводкою.	Види вогню: ЗосВг, ВОЦ з закритих ВП та прямою наводкою.

5.Вогневі можливості артилерійських підрозділів при веденні різних видів

вогню.

5 При вогневій поразці противника артилерійські підрозділи застосовують такі види вогню:

• вогонь по окремій цілі;

• зосереджений вогонь;

• одинарний нерухомий і рухомий загороджувальний вогонь.

Крім того вони можуть залучатися в складі артилерійської групи або разом з ній до ведення:

• масованого вогню;

• глибокого нерухомого і подвійного загороджувального вогню;

• послідовного зосередження вогню;

• вогневого вала;

• рухливої вогневої зони.

Рисунок 1. Вогонь по окремій цілі. Вогонь по окремій цілі - вогонь батареї, взводу або гармати (міномета, бойової машини, установки ПТУР), що ведеться самостійно з закритої або відкритої вогневої позиції.

Окремими цілями є:

• гармати;

• установки ПТУР;

• танки;

• кулемети;

• бронетранспортери в окопах або поза ними;

• спостережні пункти (в окопах або рухливі);

• радіолокаційні станції;

• довгострокові броньовані або бетоновані вогневі спорудження і т.п.

При стрільбі з закритої вогневої позиції батарея може уражати одночасно одну або (взводами) дві цілі. При стрільбі взводами одночасно по двох цілях, одним взводом управляє, як правило командир батареї, другим - командир взводу управління.

Для знищення броньованих цілей і руйнування довгострокових вогневих споруджень стрільбою прямою наводкою на кожну ціль призначається одна або дві гармати.

Рисунок. 2. Зосереджений вогонь дивізіону.

Зосереджений вогонь (ЗВ) - вогонь, що ведеться одночасно декількома батареями (дивізіонами) по одній цілі (рис. 2). Цей вид вогню застосовують для поразки тактичних засобів ядерного нападу, живої сили і вогневих засобів в опорних пунктах, районах зосередження, командних і командно-спостережних пунктів, артилерійських і мінометних батарей, колон підрозділів і інших спостережних і не спостережних цілей. Для поразки не спостережних цілей зосередженим вогнем дивізіону розміри цілі (з урахуванням вогневих можливостей) не повинні перевищувати максимальні, зазначені в правилах стрільби і керування вогнем артилерії.

Дивізіон може застосовувати такі засоби обстрілу цілей: батареями внакладку, батареями шкалою і з розподілом ділянок (груп) цілі між батареями.

При стрільбі батареями внакладку всі батареї починають вогонь одночасно на різних щодо цілі (центру цілі) установках прицілу. Після витрати призначеної кількості снарядів роблять зміну установок прицілу в послідовності, зазначеної в табл. 1. Таблиця №1. Послідовність зміни установок прицілу при стрільбі дивізіоном по одній цілі батареями внакладку

Номер батареї в дивізіоні	Порядок зміни установок прицілу
	1-а установка	2-а установка	3-а установка
Перша Друга Третя	П-П П П+П	П П+П П-П	П+П П-П П

Примітка. П - обчислені установки прицілу по цілі (центру цілі), П - розмір стрибка прицілу.

Такий засіб обстрілу цілі забезпечує більш рівномірний розподіл розривів снарядів по всій площі цілі.

При стрільбі батареями шкалою всі батареї відкривають вогонь так само одночасно на різних, щодо цілі (центру цілі) установках прицілу і ведуть його до витрати призначеної кількості снарядів без зміни установок прицілу. Цей засіб обстрілу застосовують у випадках, коли не можна застосувати засіб обстрілу цілі батареями внакладку, як-от: при поразці колон противника (через короткий час вогневого нальоту і обмаль часу на зміну установок), при стрільбі снарядами з дистанційним підривникам, трубкою (складність установки підривника, трубки), а також при веденні залпового вогню реактивною артилерією. Установки прицілу при стрільбі шкалою здійснюють відповідно до Правил стрільби і керування вогнем артилерії:

1 батр. - П - П;

2 батр. - П;

3 батр. - П + П

Стрільбу з розподілом ділянок цілі між батареями застосовують, коли розміри нерухомої неспостережливої цілі перевищують максимальні розміри, передбачені Правилами стрільби і керування вогнем артилерії для поразки зосередженим вогнем батареями внакладку, або шкалою.

Батарея при стрільбі на поразку в складі дивізіону і при самостійній стрільбі веде вогонь на трьох установках прицілу (крім стрільби гарматами з дистанційною трубкою) і на одній, або двох установках кутоміра. На двох установках кутоміра стрільбу ведуть, якщо інтервал віяла перевищує 25 м при поразці укритих і броньованих цілей і 50 м - при поразці відкрито розташованих неброньованих цілей.

При стрільбі на поразку дивізіоном і батареєю призначають: стрибок прицілу (розмір шкали), що відповідає 1/3 глибини цілі з округленням у меншу сторону до цілих розподілів прицілу; інтервал віяла, рівний ширині фронту цілі, поділеної на число гармат у батареї.

Нерухомі, що спостерігаються групові цілі подавлюють , або знищують вогнем дивізіону або батареї, призначаючи розміри і порядок обстрілу цілей відповідно до Правил стрільби і управління вогнем артилерії.

Укриту живу силу і вогневі засоби противника, які спостерігаються у взводних опорних пунктах, уражають вогнем не менше як двох батарей. Засоби обстрілу цілей призначають, виходячи з реальних їхніх розмірів, батареями внакладку, або з розподілом ділянок цілей між батареями. Розташування вогневих засобів у взводному опорному пункті в значній мірі буде залежати від рельєфу місцевості, а також від використання їх у системі вогню. Частина місцевості виявиться негожої для розміщення вогневих засобів і устаткування траншей. Отже, окремі цілі в опорному пункті будуть розташовуватися нерівномірно, що дозволить виділити дві-три групи найбільше важливих цілей (наприклад, піхотні відділення з їхніми вогневими засобами на позиціях, місце розташування КСП роти) і розподілити їх для поразки між батареями дивізіону. Розміри кожної групи цілей і координати їхніх ділянок для батарей визначають на основі наявних розвідувальних даних. Механічний розподіл опорного пункту на рівні частини по числу що залучаються батарей неприпустимо. Ця обставина накладає на командирів дивізіонів і батарей особливу відповідальність в організації розвідки і визначенні реального положення груп цілей. Ведення вогню батареями по групах цілей у взводному опорному пункті дає можливість корегтувати вогонь кожної батареї, особливо по перших залпах у вогневих нальотах, що значно підвищує ефективність стрільби.

Загороджувальний вогонь - суцільна вогненна завіса, яка створюється на одному рубежі (НЗВ) чи послідовно на декількох рубежах (ПЗВ) перед фронтом противника , який атакує ( контратакує) з метою завдати йому поразку, не припустити його просування, розстроїти бойові порядки і створити вигідні умови для знищення його протитанковими засобами. Загороджувальний вогонь готують, як правило, завчасно на кожному з можливих напрямків атаки (контратаки) противника. При необхідності загороджувальний вогонь підготовляється в ході бою.

Рубежі загороджувального вогню повинні спостерігатися з командно-спостережних і спостережних пунктів. Для ведення загороджувального вогню залучають гаубичну і гарматну артилерію. Командир дивізіону (батареї) зобов'язаний точно знати положення кожного з рубежів, що підготовляється загороджувального вогню на місцевості і забезпечити своєчасне відкриття вогню по ним.

Право виклику загороджувального вогню дається:

• (НЗВ) - усім командирам від роти, батареї і вище;

• (РЗВ) - усім командирам від батальйону, дивізіону і вище.

Нерухомий загороджувальний вогонь.

Нерухомий загороджувальний вогонь - суцільна вогнева завіса, яка створюється на одному рубежі перед фронтом противника, який атакує (контратакує).

Рисунок 3. Нерухомий загороджувальний вогонь.

Глибокий нерухомий загороджувальний вогонь.

Глибокий нерухомий загороджувальний вогонь - суцільна вогнева завіса, яка створюється одночасно на кількох рубежах перед фронтом противника, який атакує (контратакує).

Рисунок 4. Глибокий нерухомий загороджувальний вогонь.

Рухомий загороджувальний вогонь. готують на найважливіших танко небезпечних напрямках з урахуванням вогню протитанкових засобів ротних опорних пунктів. Перший (рубіж) призначають як правило, на відстані 1-2 км від переднього краю, тобто на відстані, із якої підрозділи противника будуть висуватися у взводних колонах, із наступним розгортанням у бойовий порядок. Останній рубіж призначають на віддаленні 300-400 м від переднього краю наших військ. Відстань між рубежами в залежності від умов спостереження кожного рубежу, можливої швидкості прямування танків і бронетранспортерів противника на даній місцевості і підготовленості розрахунків гармат призначає 400-600 м, а іноді і більш. Такі відстані дають можливість своєчасно перенести вогонь дивізіону з одного рубежу на інший. Рисунок 5. Рухомий загороджувальний вогонь.

Подвійний рухомий загороджувальний вогонь.

Подвійний рухомий загороджувальний вогонь - суцільна вогнева завіса, яка створюється одночасно на двох рубежах на шляхах руху танків (БМП, БТР) противника і послідовно переноситься на інші призначені рубежі по мірі виходу основної маси танків з зони вогню.

Рисунок 6. Подвійний рухомий загороджувальний вогонь.

Перший рубіж призначають, як правило, на відстані 1000-2000м від переднього краю наших військ; останній рубіж - на віддаленні 300 - 400м від переднього краю. Відстань між рубежами 400-600 м (визначається часом переносу вогню на новий рубіж і швидкістю руху атакуючих броньованих об'єктів противника). Інтервал розривів - до 25 м на гармату. Умовне найменування - за назвами хижих звірів. Нумерація - з дальнього рубежу.

Застосовується при глибокій побудові бойового порядку атакуючого противника. Залучається не менше двох дивізіонів. Від­тань між рубежами - 150-200 м; між групами рубежів - 400-600 м.

Послідовне зосередження вогню (ПЗВ) - одинарне, подвійне або потрійне - застосовують для підтримки атаки або контратаки механізованих і танкових підрозділів і частин Рисунок 7. Послідовне зосередження вогню. Полягає в подавлені живої сили і вогневих засобів противника перед фронтом і на флангах наступаючих підрозділів зосередженим вогнем який , послідовно переноситься по цілям в глибину противника.

Для послідовного зосередження вогню призначають цілі, починаючи з переднього краю противника і на глибину батальйонів першого ешелону і більш. Такими цілями є взводні опорні пункти, протитанкові засоби, радіолокаційні станції, командно-спостережні і спостережні пункти.

Намічені цілі об'єднують по рубежах. До одного рубежу відносять цілі, розташовані приблизно на однаковому віддаленні від переднього краю. Відстань між рубежами може бути від 300 до 1000 м. Рубежам присвоюють умовне найменування по назвах хижих звірів, наприклад: «Лев», «Тигр» і т.п.; цілі нумерують тризначним числом, перша цифра якого позначає номер рубежу, дві інші номер цілі на рубежі, наприклад: 114, 115, 224, 225 і т.д. Найменування рубежу є сигналом для відкриття (переносу) вогню по всім цілям даного рубежу. На кожному рубежі ПЗВ дивізіону призначають одну групову ціль (взводний опорний пункт) або 2 - 3 окремі цілі. Розміри групової цілі не повинні перевищувати 6 га для дивізіонів, що мають на озброєнні гармати калібру до 100 мм включно і міномети всіх калібрів, і 9 га для дивізіонів калібру понад 100 мм.

Батарея веде вогонь у складі дивізіону або самостійно. При самостійному веденні вогню батареї призначають одну ціль розмірами, що не перевищують для зазначених вище калібрів 2 і 3 га відповідно.

Вогонь по цілям на першому рубежі ПЗВ відкривають по встановленому сигналу з початком переміщення наступаючих підрозділів з рубежу переходу в атаку (фактично продовжують вести вогонь по цілям останнього вогневого нальоту артилерійського підготовки атаки, якщо ці ж цілі призначені для придушення в артилерійську підтримку атаки) і, не допускаючи перерви вогню, продовжують його до виходу танків і механізованих підрозділів на безпечне віддалення від розривів своїх снарядів. Перенос вогню по цілям на другому рубежі здійснюють по сигналі командира батальйону. Вогонь по цілям на другому рубежі ведеться також до виходу наступаючих підрозділів на безпечне віддалення від розривів своїх снарядів. Такий порядок переносу зберігається на всю глибину ведення ПЗВ.

Сучасна оборона насичена протитанковими засобами, особливо ПТРК, що ешелонуються по глибині. Ці засоби спроможні уражати наступаючі танки і бронетранспортери з великих дальностей. У зв'язку з цим необхідно придушувати протитанкові засоби й інші цілі не тільки безпосередньо перед фронтом наступаючих підрозділів, але й одночасно на наступних по глибині рубежах. У таких умовах доцільно застосовувати подвійне (потрійне) ПЗВ, що здійснюється двома (трьома) групами артилерії.

Перша група артилерії веде вогонь по цілям, розташованим безпосередньо перед фронтом підрозділів, що атакують, а друга група по цілям такого в глибині рубежу, починаючи з другого. При переносі вогню першої групи артилерії по цілям на другому рубежі друга група артилерії переносить вогонь по цілям на третьому рубежі. Надалі перенос вогню здійснюється в такій же послідовності.

По цілям між рубежами ПЗВ планують і ведуть зосереджений вогонь і вогонь по окремим цілям, особливо протитанковим засобам противника.

Вогневий вал (ВВ) - одинарний або подвійний застосовують для підтримки атаки танків і механізованих підрозділів в умовах, коли оборона противника має густу мережу траншей і ходів сполучень, що ускладнюють точне визначення положення опорних пунктів.

Рисунок 8. Вогневий вал. Вогневий вал - суцільна вогнева завіса, що послідовно переноситься по рубежах перед підрозділами, що атакують, для давлення живої сили і вогневих засобів противника. Він може застосовуватися в сполученні з іншими видами вогню. При плануванні вогневого вала намічають основні і проміжні рубежі. Відстані між основними рубежами можуть бути 300 – 600 м у залежності від очікуваного темпу атаки і характеру оборони противника. Основні рубежі призначають по місцях ймовірного розташування живої сили і вогневих засобів противника: по траншеях, опорним пунктам, позиціям протитанкових засобів і інших цілях.

Перший основний рубіж вогневого вала планують, як правило, по передньому краю (по першій траншеї) оборони противника.

Проміжкові рубежі вогневого вала планують для придушення живої сили і вогневих засобів, що знаходяться між основними рубежами, і з метою заборони маневру противника по траншеях і ходах сполучення. Відстань між проміжковими рубежами 100 - 300 м у залежності від характеру оборони противника, умов місцевості і планованого тепу атаки.

Ділянка вогневого вала дивізіону поділяють на батарейні ділянки, розміри яких визначають з розрахунку, щоб на одну гармату припадало не більш 15 м - для гармат калібру до 100 мм включно і мінометів усіх калібрів і 25 м - для гармат калібру понад 100 мм.

Перенос вогню з основних рубежів вогневого вала здійснюється по команді (сигналу) командира механізованого (танкового) підрозділу з виходом наступаючих підрозділів на безпечне віддалення від розривів наших снарядів. З проміжкових рубежів вогонь переноситься по команді командирів дивізіонів після закінчення встановленого часу ведення вогню, звичайно рівного 2 - 3 хв.

Подвійний вогневий вал ведеться двома групами артилерії. Перша група веде вогонь, як при одинарному вогневому валу, друга група - тільки по основних рубежах, починаючи з другого.

Рухома вогнева зона.

Рухома вогнева зона - це глибока суцільна зона розривів, яка створюється перед фронтом своїх військ, які атакують, і змішується в глибину по мірі їх просування.

Рисунок 9. Рухома вогнева зона.

Рухома вогнева зона - це глибока суцільна зона розривів, яка створюється перед фронтом своїх військ, які атакують, і зміщується в глибину по мірі їх просування.

Вогонь ведеться одночасно по цілям на трьох і більше рубежах перед фронтом атакуючих танкових і механізованих підрозділів. Крім цього, може вестись вогонь одночасно по рубежам на повітряних розривах. Застосовується при проведенні артилерійської підтримки атаки при прориві підготовленої і розвинутої в інженерному відношенні оборони противника, яка насичена великою кількістю протитанкових засобів (особливо далекобійних), на відкритій місцевості та при наявності достатньої кількості артилерії та боєприпасів.

Дивізіон веде вогонь по ділянці, яка по фронту дорівнює величині ділянки прориву батальйону (до 1 км). Умовне найменування груп рубежів - за назвами хижих звірів. Нумерація ділянок на кожному рубежі здійснюється тризначним числом: перша цифра - номер групи рубежів; друга - номер рубежу в групі рубежів; третя — номер ділянки на рубежі.

Відстань між рубежами в групі - 150-200 м. Глибина РВгЗ залежить від кількості рубежів, по яким вогонь ведеться одночасно і може складати 400-600 м і більше.

Масований вогонь - централізовано спланований і підготовлений вогонь всієї або більшої частини артилерії з'єднання, який ведеться одночасно по одному або кільком важливим об'єктам з завданням їх рішучого ураження в короткі терміни.

Кожному вогню надають умовне найменування за назвою планет ("Марс", "Сатурн").

Застосовується з метою нанесення ураження важливим об'єктам головного угрупування противника в районах зосередження та на рубежах розгортання. а) Ураження противника в районах зосередження.

Рисунок 10. Ураження противника в районах зосередження. б) Ураження противника на рубежах розгортання.

Рисунок 11. Ураження противника на рубежах розгортання.