Структурні елементи системи права

Основними структурними елементами системи права є:

1)норми права;2)інститути права;3)галузі права;4)підгалузь права. Не може існувати юридичне норми, яка б не входила до певного інституту і до певної галузі права.

Первинним ланцюжком системи права є нормативно-правовий припис(норма права), яка регулює типове суспільні відносини, утворюючи первинний елемент системи права.

Норма права - це «цеглина права», початковий елемент всієї будівлі права даної країни. З цих , так званих, «цеглин» складаються правові інститути тобто різноманітні блоки, і в регулятивній, і в правоохоронній областях, а потім з блоків утворяться галузі права тобто найбільш великі підрозділи права, так би мовити, цілі поверхи, служби правової будівлі.

Норма права-це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки суб’єкта права, що криє в собі державно-владне веління нормативного характеру, встановлюється, санкціонується і забезпечується державою для регулювання суспільних відносин.

Ознаки норм права, що відрізняють їх від індивідуально-правового припису:

- вони узагальнюють типові, тобто такі, що неодноразово повторюються, життєві ситуації;

- розраховані на невизначену кількість суспільних відносин;

- адресовані не персоніфікованому колу суб’єктів, дозволяють окреслити межі поведінки всіх суб’єктів, що підпадають під таку ситуацію;

- діють в часі та просторі неперервно ;

- чинність дії правової норми припиняється або скасовується уповноваженими суб'єктами.

Стаття нормативно-правового акту виступає зовнішньою формою норми права і нормативно-правового припису як цілісного, логічно завершеного державно-владного веління нормативного характеру. Стаття нормативно-правового акта і норма права часто збігаються, коли всі структурні елементи норми права відображені в статті закону .Проте здебільшого в статті викладаються не всі елементи норми права.3алежно від цього розрізняють прямий, посилальний чи банкетний (відсильний) способи викладення норми в статті.

Норма права має внутрішню структуру, яка виражається в її внутрішньому поділі на окремі елементи , що зв’язані між собою: гіпотезу, диспозицію, санкцію.

Гіпотеза - частина норми права, яка містить умови, обставини, з настанням яких можна чи необхідно здійснювати правило, що міститься в диспозиції.

Диспозиція - частина норми, що містить суб’єктивні права та юридичні обов’язки, тобто саме правило поведінки.

Санкція - частина норми права, в якій подано юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, зафіксованого в диспозиції.

Залежно від суб’єктів, що прийняли нормативно-правовий акт, норми права можуть бути прийняті законодавчими, виконавчими, судовими, контрольно-наглядовими органами, громадськими об’єднаннями, трудовими колективами.

Норми права, як первинні ланцюжки системи права, можуть об'єднуватись в інститути і галузі права.

Інститут права-це система юридичних норм, які регулюють певну групу однорідних суспільних відносин. Або, іншими словами, інститут права-це об’єктивно відособлена в межах однієї або кількох галузей права, сукупність взаємопов'язаних юридичних норм, які об'єднані спільністю регулювання конкретного виду суспільних відносин. Є різні визначення інституту права. Його розглядають як:

- певну сукупність правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини, зв’язані між собою як якісно самостійна відокремлена група;

- сукупність норм права, таких суттєвих і самостійних, що утворюють окремий інститут права в межах комплексної галузі права(наприклад морського права);

- сукупність правових норм, що регулюють окремий вид чи рід суспільних відносин і становлять відокремлену частину галузі права.

До ознак інституту права належать: наявність сукупності нормативних приписів, юридична однорідність названих приписів, об'єднання правових норм стійкими закономірностями і зв'язками, які відбиваються в юридичних приписах і в цілому в юридичній конструкції. Інститути права поділяються на галузеві, які регулюють певні відносини в межах однієї галузі права, та міжгалузеві, які регулюють відносини, що є предметом різних галузей права.

Отож, правовий інститут можна визначити як відокремлену групу взаємопов'язаних правових норм(приписів), що регулюють певний вид чи рід суспільних відносин і утворюють самостійний елемент системи права. Наприклад, в сфері трудових відносин виділяються, зокрема, відносини, пов'язані з укладенням трудового договору, встановленням і виплатою заробітної плати, притягнення порушників трудової і виробничої дисципліни до відповідальності. Відповідно в трудовому праві утворяться інститути трудового договору, заробітної плати, трудової дисципліни.

Подібним чином виділяються і інші правові інститути. Саме деяка специфічність однієї групи суспільних відносин в порівнянні з іншими служить причиною виникнення відповідних нормативно-правових інститутів. Разом з тим є і такі інститути, які регулюють лише яке-небудь одне специфічне суспільне відношення або навіть один з його елементів. Так, в кримінально-процесуальному праві відомі інститути потерпілого, обвинуваченого, підозрюваного, цивільного позивача, цивільного відповідача, що визначають правовий статус одного з суб'єктів кримінально-процесуальних відносин. У цивільному праві є ряд інститутів, якими регламентується яка-небудь загальна для всіх цивільно-правових відносрін окрема сторона. Це, зокрема, інститути представництва, позовної давності, захисту честі і гідності громадянина.

Отже, залежно від підстав розрізняють групи правових інститутів :за галузями права(державні, кримінальні, сімейні, житлові)за роллю, яку вони виконують(предметні й функціональні), залежно від відносин, що ними регулюються(матеріальні, процесуальні), залежно від закріплення загальних понять, принципів, завдань, функцій чи спеціальних складів, угод чи зобов"язань(загальні та спеціальні).

Важливим є також питання об’єднання правових інститутів, розгляд комплексних інститутів. Загальновизнано, що між галузями права не існує закритих кордонів, які роз'єднували б галузі на винятково ізольовані .Правові інститути як і нормативно-правові приписи, об'єднуються між собою. Такі об'єднання також називають правовими інститутами.

У теорії права розглядають загальні та предметні об'єднання інститутів права. Об'єднання в загальні інститути має місце тоді , коли кожен простий інститут, як комплекс правових інститутів, визначає предмет, завдання, принципи, межі дії, функції галузі (підгалузі) права. Предметне об’єднання - це об'єднання двох чи більше правових інститутів, що характеризують окремі збільшення різних інститутів за родовим критерієм у межах конкретного предмета правового регулювання.

Найбільш розвиненою формою об'єднання правових інститутів є під галузь права-об" єднання інститутів права в межах конкретної галузі права, яке містить загальний і предметний інститути чи їхні асоціації.

Звичайно правовий інститут це порівняно невелика спільність норм, специфіка і автономність якої не вийдуть за рамки однієї галузі права. У той же час окремі так звані змішані інститути можуть містити норми, характерні для різних галузей права. Наприклад, інститут, що встановлює відповідальність за здійснення дисциплінарних проступків, відноситься до сфери трудового права. У основі інституту лежать владні повноваження адміністрації підприємства, її право накладати дисциплінарні стягнення на винних працівників. Однак трудові спори з приводу накладення подібних стягнень можуть розглядатися в судовому органі за правилами цивільно - процесуального законодавства, тобто іншої галузі права. Наявність змішаних інститутів пояснюється тим, що однорідність регульованих галуззю права відносин г аж ніяк не стерильною. У ній завжди (в одних випадках більше, в інших менше) присутня певна кількість інших відносин, відмінних за формою, але тісно пов'язаних з іншими за своїм призначенням. Так, в цивільному праві неминуче присутні норми конституційного, адміністративного, фінансового і інших галузей законодавства. У трудовому праві норми конституційного, адміністративного, цивільного і цивільно-процесуального законодавства.

Таким чином інститути, знаходячись в тісному взаємозв'язку утворять нові компонент системи права - галузь права.

Галузь права є наступним структурним елементом системи права. Галузь права має такі ознаки:

• сукупність юридичних норм (приписав) і правових інститутів;

• регульована такою сукупністю певна сфера суспільних відносин;

• критерієм відмежування однієї галузі від іншої є предмет і метод правового регулювання;

• урахування принципів, завдань, мети правового регулювання.

Отже, галузь права-це сукупність правових норм(приписів) інститутів права, що регулюють певну сферу суспільних відносин у межах конкретного предмету і методу правового регулювання з урахуванням принципів і завдань такого регулювання.

Галузі права можна класифікувати за різними підставами. Залежно від предмета і методу правового регулювання розрізняють право: державне, адміністративне, фінансове, земельне, цивільне та ін.

Галузь права - це головний підрозділ системи права, який виділяється специфічним режимом юридичного регулювання і охоплює цілі комплекси однорідних суспільних відносин. Галузь права не являє собою механічне об'єднання норм з кількох інститутів. Це цілісне утворення, що характеризується рядом властивостей, ознак, не властивих правовим інститутам. Зокрема, галузь права регулює суспільні відносини, пов'язані із здійсненням якої-небудь широкої сфери предметної діяльності суспільства, держави, громадян і інших суб'єктів права. Наприклад, цивільне право регулює всі майнові і пов'язані з ними особисті немайнові відносини, сімейне право регулює відносини, пов'язані з шлюбом і відносини пов"язані з належністю людини до сім'ї. Трудове право регулює відносини, в які вступають робітники і службовці в процесі здійснення трудової діяльності в сфері виробництва. Здатність здійснювати правове регулювання широкої сфери суспільних відносин відрізняє галузь права від будь-якого правового інституту, регулятивні функції якого обмежуються якою-небудь порівняно вузькою сукупністю відносин. Крім того, на відміну від інституту галузь права містить вичерпний перелік юридичних засобів, методів правового впливу, відносин відповідної сфери, що встановлюються державою в процесі регулювання.

Галузь права містить повний набір юридичних засобів, покликаних забезпечити ефективну дію як галузі загалом, так і кожного її компонента на рівні правових інститутів і конкретних норм права. При цьому для кожної галузі характерний специфічний, тільки їй властивий набір юридичних засобів правового регулювання, що дозволяє не тільки об'єднувати норми права в єдине ціле, але і надавати їм впорядкований, системний характер і відрізняти одну галузь права від іншої.

За місцем, що його галузі права посідають у правовій системі, вони діляться на основні та комплексні.

Основні галузі права-такі, що утворюють головний масив права у правовій системі держави. Серед них розрізняють профілюючі (традиційні); процесуальні; спеціальні та ін.

Система права сучасного суспільства складається з наступних основних галузей: державне(конституційне), адміністративне, фінансове, земельне, цивільне, трудове, сімейне, цивільно-процесуальне, кримінальне, кримінально-процесуальне, виправно-трудове, міжнародне право.

Можна зробити висновок, що система права являє собою сукупність діючих норм права, об”єднаних по інститутах, підгалузях і галузях відповідно до характеру і специфіки регульованих ними суспільних відносин.

Отож, внутрішня форма права характеризується відповідною сукупністю правових норм, що об’єднаються в інститути, підгалузі та галузі права.

Висновок: