АДМІНІСТРАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
ПІВДЕННЕ РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ
МЕТОДИЧНИЙ МЕРЕРІАЛ для проведення гуманітарної підготовки з персоналом
Тема №5
Форми і способи саморегуляції прикордонника для подолання складних службових та життєвих ситуацій
м. Одеса 2013 рік
|
Персонал підрозділів охорони державного кордону виконує свої службові обов’язки часто у напружених, екстремальних умовах. Це пов’язане не тільки з ризиком для здоров’я та життя у випадках реальних сутичок з порушниками державного кордону. Напруженість та негативний психологічний вплив пов’язані, крім того, з незвичним ритмом оперативно-службової діяльності прикордонників.
За цих умов важливого значення набуває робота посадових осіб щодо психологічного забезпечення служби з охорони державного кордону, як головної складової психологічного забезпечення діяльності Державної прикордонної служби України в цілому.
Заходи психологічного забезпечення служби з охорони державного кордону поперед усім ґрунтуються на результатах вивчення військовослужбовців та колективів підрозділів. Для того щоб впевнено керувати підлеглими начальнику підрозділу необхідно знати про них по можливості найбільш вичерпну інформацію, що стосується їх індивідуальних психологічних характеристик: особливості характеру та темпераменту; домінуючу спрямованість особистості прикордонника, переважні потреби, мотиви діяльності та схильності; рівень розвитку емоційно-вольових, організаторських, комунікативних якостей та інтелектуальних здібностей; спроможність до свідомої регуляції власної поведінки; рівень самооцінки та її адекватність; особливості побутової поведінки; місце прикордонника серед інших членів колективу.
Психіка людини система рухлива, стан якої змінюється за короткий час. Для того щоб урахувати в своєму рішенні ці зміни начальнику підрозділу необхідно оцінити психологічний стан персоналу, що заступає на службу з охорони державного кордону. Для цього начальник підрозділу на основі інформації про характер оперативної обстановки (ступінь її можливого негативного впливу на психологічний стан особового складу), психологічні особливості того або іншого прикордонника, уточнює та прогнозує, шляхом обговорення з офіцерами підрозділу (начальниками груп), власних спостережень, поточний психологічний стан, його можливі зміни щодо певного військовослужбовця та приймає рішення про його залучення до служби з охорони державного кордону. За необхідністю, начальник підрозділу може провести особисту співбесіду з підлеглим, під час якої уточнити (підтвердити або спростувати) той або інший висновок про готовність прикордонника до виконання службових завдань. Також важливим чинником прийняття рішення щодо складу прикордонних нарядів є психологічна сумісність прикордонників - чи не найважливіша передумова ефективної спільної діяльності.
Індивідуальних заходів потребують перш за все особи, які перебувають у складі групи динамічного психологічного спостереження, особи які відчувають вагання щодо власної спроможності діяти під час служби впевнено та цілеспрямовано; особи, які не спроможні об’єктивно оцінити свій поточний емоційний стан або мають пригнічений настрій. Проте загальне психологічне налаштовування на якісне несення служби проводиться з усіма військовослужбовцями, які заступають на службу. З цією метою проводиться обов’язкове інструктування наряду (зміни нарядів) про обстановку на кордоні. Цей захід спрямований на те, щоб створити психологічні передумови для переходу від повсякденного життя з його проблемами до виконання службових обов’язків, які вимагають зосередженості, зібраності, спостережливості та пильності, повного “заглиблення” прикордонника в зміст та обставини майбутньої служби. Однією з дієвих форм цього налаштування є доведення на конкретних реальних (тобто за участю прикордонників підрозділу) обов’язково лише позитивних прикладах порядку дій нарядів за тих чи інших умов обстановки. До особового складу зміни нарядів доводяться прийоми саморегуляції та самоконтролю (згідно Пам’ятки прикордоннику про засоби психологічної самоактивізації, самоконтролю та регуляції психологічних станів під час виконання службових завдань, підготовленої управлінням виховної роботи) та здійснюється декілька основних вправ під контролем офіцера, який проводить інструктаж.
З початком несення служби зусилля у психологічному забезпеченні зосереджуються на підтриманні у прикордонників психологічної стійкості і готовності до дій. На цьому етапі найбільш дієвими є перевірки несення служби прикордонними нарядами, особливо на прикордонних заставах. Служба прикордонних нарядів на заставах не має жорсткого структурованого характеру. Тобто дії прикордонників визначені у більшості випадків лише часом несення служби та маршрутом руху. З виходом з прикордонної застави порядок подальших дій прикордонників визначається не стільки логікою служби, скільки ставленням до виконання поставлених завдань складу прикордонного наряду. У цьому випадку проведення систематичних перевірок, використання інших форм контролю за несенням служби прикордонними нарядами задає діям прикордонників необхідного алгоритму, сприяє більш відповідальному ставленню до неї, запобіганню негативним явищам.
Важливо забезпечити контроль за психічним станом прикордонників під час несення служби. Інформацію про це можна отримати як під час особистої перевірки служби так і від старшого прикордонного наряду. Для цього старші прикордонних нарядів повинні знати зовнішні ознаки основних негативних психоемоційних станів (розгубленості, паніки, перезбудження, роздратованості, страху, переляку тощо) і своєчасно інформувати начальника про зміни у психічному стані складу наряду. Часом буває, що значне почервоніння, або, навпаки – блідість обличчя військовослужбовця, підвищена пітливість, нав’язливі, занадто вуглуваті або дивні рухи, незвичайні зміни мовлення сигналізують про проблеми у психологічному стані прикордонника.
Перевірки прикордонних нарядів дозволяють начальнику особисто контролювати психічний стан прикордонників, які несуть службу і у разі необхідності вживати заходів для підтримки військовослужбовців які відчувають підвищене психічне навантаження.
Контролюючи психічний стан прикордонників, що несуть службу, начальник підрозділу звертає особливу увагу на осіб, які перебувають у групі динамічного психологічного спостереження; останнім часом сильно переживають з приводу якихось неприємних подій (важка хвороба або втрата близьких, сімейні проблеми тощо), та на тих військовослужбовців, поведінка яких під час служби значно відрізняється від звичайної (підвищена дратівливість або, навпаки – надмірна відстороненість, “загальмованість”, відчуття страху, розгубленості, невпевненості у власних діях та ін). Особливу увагу слід приділяти тим прикордонним нарядам, які несуть службу на найбільш складних ділянках державного кордону; у складі яких є військовослужбовці, що мають незначний досвід прикордонної служби, спроможні розгубитися у складних умовах обстановки.
Для того, щоб прикордонники були всебічно готові до наступного виходу на службу здійснюються заходи з відновлення їх психічних і фізичних сил. Для цього необхідно вивчати думку прикордонників щодо їх впевненості у загальній готовності до виконання службових завдань, повноти та якості їх відпочинку, загального настрою на службу, наявності особистісних проблем, які б негативно впливали на загальний психологічний стан і вживати відповідних заходів. Необхідно розуміти, що бажання полегшити собі умови служби є природним бажанням особистості мати належні умови для несення служби. Перенесення основних зусиль з долання труднощів у несенні служби на зосередженість на виконанні її завдань принесе лише позитивні результати.
Посадові особи підрозділів охорони державного кордону повинні знати, що існують добові ритми з фізіологічної та психологічної активності. Протягом доби активність людини змінюється: в ранкові часи (8 -12 годин) і вечірні часи (16 — 20 години) вона досягає свого максимального рівня, а всередині дня (12— 16 годин), і особливо вночі (2 — 8 годин) вона стає мінімальною. Саме періоди спаду активності є найбільш небезпечними, щодо помилкових дій під час служби та у позаслужбовий час. Саме тому в цей час доцільно ретельно контролювати власний психологічний стан та стан підлеглих, проводити заходи, що підтримують у їх оптимальну активність, запобігають перевтомі, перезбудженню, зниженню якості самоконтролю.
Перший період - адаптаційний. Він характеризується звиканням до обстановки, поступовим зростанням ефективності служби, перебудови психіки на інший режим і займає біля тридцяти хвилин з моменту заступання в прикордонний наряд.
Другий період, третій період - періоди оптимальної ефективності і повної компенсації. Охоплюють не менше 50% усього службового часу. На них приходить пік максимальної працездатності який супроводжується позитивним емоційним фоном, відсутністю ознак стомлення у військовослужбовців.
В період компенсації спостерігаються процеси, які компенсуються поки за рахунок внутрішніх резервів організму, що зберігаються.
Четвертий період - період хитливої компенсації. Настає після 6 - 8 годин з моменту заступання в наряд. Негативні явища і процеси, як і в психіці особистості, так і в психології колективу, компенсуються лише частково. А повнота компенсації залежить від моральної атмосфери колективу, побутових умов, службово-професійної, фізичної і психічної підготовленості військовослужбовців, вольових і багатьох інших особистих факторів. Продуктивність і якість служби, активність протікання психічних процесів різко зменшується. Якщо прикордонник заступає в наряд у вечірній або нічний час, після чого заступає на службу в період з 12.00 до 16.00 наступного дня, компенсація стає все більш проблематичною. У більшості випадків вона не відбувається взагалі. Виникає потреба у відпочинку, фізичній і психофізичній реабілітації.
П'ятий період - етап прогресуючого зниження ефективності службової діяльності. В ідеальному випадку до нього доходити не рекомендується, для чого обов’язково вживаються попереджувально-профілактичні міри, або своєчасна зміна складу прикордонного наряду. Разом з тим в умовах коли військовослужбовці несуть службу через добу і позбавлені повноцінного відпочинку, даний етап є неминучим. Психологами засвідчується, що за 20-30 хвилин до закінчення несення служби у наряді виникає ефект короткочасного підвищення ефективності службової діяльності, що свідчить про наявність резервів в організмі військовослужбовця, разом з тим у більшості випадків це свідчення об’єктивно наступаючої втомленості. Якщо після цього військовослужбовцю не надається достатньо часу для відпочинку об’єктивно розвивається стан перевтоми, який характеризується зниженням самоконтролю, притупленням почуття небезпеки, збільшенням вірогідності помилкових дій на фоні загальної неуважності та нехтування елементарними нормами особистої безпеки. Саме у цей період під час поводження зі зброєю виникають прикрі випадки помилкових пострілів, водії допускають дорожньо-транспортні пригоди, знижується спостережливість операторів тощо. Знання та врахування начальником прикордонної застави, відповідальним по заставі добових біоритмів та їх періодів дозволяє найбільш доцільно будувати виховну роботу, здійснювати розстановку особового складу по прикордонним нарядам з урахуванням їхніх індивідуальних і психологічних особливостей.
Під час несення служби відповідальний по прикордонній заставі повинен:
забезпечити суворе дотримання ритуалу проведення розводу прикордонних нарядів;
опитати, особовий склад по знанням обов'язків, оглянути, зовнішній вигляд і зброю;
виявити скарги і заяви про самопочуття;
забезпечити контроль, аналіз психологічного стану особового складу прикордонних нарядів під час різних періодів несення служби;
своєчасно вживати заходи спрямовані на недопущення перевтоми особового складу на службі.
Підвищення тонусу психіки на етапі адаптації до обстановки в прикордонному наряді.
Керівник прикордонного підрозділу (відповідальний по підрозділу) повинен довести до особового складу інформацію про особливості впливу факторів службової діяльності на психологічний стан та поведінку підлеглого, сформувати переконання, що його психіка організована та діє під впливом об’єктивних законів природи, яким підвладні усі люди, а не тільки він особисто (ця аксіома, яка доведена до свідомості невпевненої в собі людини, діє як заспокійливе).
Кожному прикордоннику необхідно знати! Впродовж доби біологічна активність людини змінюється: в ранкові часи (8 - 12 годин) і вечірні часи (16-22 годин) вона буде почувати себе, найбільш добре та впевнено, а в середині - дня (12-16 годин) і особливо у ночі (2-8 годин) у всіх спад працездатності.
У нічний час, особливо з 3 до 5 години ранку кожна здорова людина відчуває душевний дискомфорт (страх, апатія, сумніви, пригнічення, інколи марення) та загальне зниження працездатності. Не треба цього боятись, так збудовані всі люди. Про це треба пам’ятати завжди.
Як підвищити тонус психіки підлеглого перед його заступленням на службу з охорони державного кордону:
під час спілкування проявляти активність, щирість, доброзичливість;
довести до свідомості кожного підлеглого, що виконання ним завдань з охорони державного кордону під час несення служби в прикордонному наряді є завданням державної ваги, почесним обов’язком перед українським народом, командуванням, його родиною;
невимушено показати військовослужбовцю свою зацікавленість в тому, щоб на службі у нього не виникало проблем;
довести що під час служби відповідальний по підрозділу обов’язково контролюватиме виконання службових обов’язків прикордонним нарядом;
- за необхідністю добрим жартом підвищити настрій;
- доцільно уночі, перед заступанням в прикордонний наряд, надати можливість підлеглому випити склянку гарячого та солодкого чаю, привести до ладу однострій та спорядження, перевірити справність та працездатність засобів зв’язку, технічних засобів.
Прикордоннику необхідно нагадати, що:
під час несення в прикордонному наряді є вірогідним виникнення екстремальних ситуацій, що пов’язані з активністю представників кримінальних структур, спрямованої на здійснення порушення державного кордону, викрадення зброї, тощо;
найбільш небезпечний час для нападу на прикордонника є час з 3 до 5 години ранку та як правило на ділянках які є найбільш скритими від зовнішнього візуального спостереження;
злочинець чекає, коли ти заспокоїшся та втратиш пильність;
із-за хвилинного бажання розслабитись в прикордонному наряді, можна пропустити порушника державного кордону або втратити життя.
особиста активність, спостережливість, сміливість та впевненість у своїх силах, зброї, товаришах є беззаперечним фактором успішного виконання поставленого завдання;
Попередження втоми та боротьба з нею:
Відповідальний по прикордонній заставі повинен пам'ятай, що в приміщенні підрозділу повинна дотримуватись тиша. Вона необхідна, щоб завжди була можливість почути сигнали від прикордонних нарядів, які виконують службовий обов’язок по охороні державного кордону. Вона необхідна щоб надати можливість спокійно відпочити перед заступанням в наряд. На сьогодні коли в розташуванні кожної прикордонної застави є телевізор, відеомагнітофон, аудіо засоби відповідальний особливо повинен турбуватись про відпочинок прикордонників, які повинні заступати в наряд. Нерідко зустрічаються факти, коли із-за цікавої передачі військовослужбовці заступають в прикордонний наряд не встигши відпочити. Не припускай цього! Втомленість знижує пильність, якість несення прикордонної служби., що є передумовою порушень.
Навчи підлеглих наступному:
втомленість є об’єктивною реакцією організму на напружену службову діяльність, але її можливо попереджувати та уникати;
уникати втоми можливо контролюючи власний стан виконуючи елементарні прийоми саморегуляції та самодопомоги;
при несенні служби в прикордонному наряді намагайся, щоб шия та плечі не закріпачувались, рухай – ними, втома починається з них;
- щоб ноги менш втомлювались, перед заступанням у наряд рекомендується їх вимити, огорнути сухими, чистими онучами, або одягнути чисті шкарпетки.
Заходи психологічного забезпечення тільки тоді дають бажаний результат та ефект, коли вони проводяться комплексно, цілеспрямовано і безперервно, за умов використання найбільш доцільних форм, методів та прийомів роботи з особовим складом. Коли на вирішення завдань психологічного забезпечення спрямовується вся система повсякденної службової діяльності та професійної підготовки особового складу. Важливі завдання психологічного забезпечення також вирішуються в ході підготовки і проведення занять, тренувань, тактичних навчань в умовах наближених до реальних.
Таким чином організація та проведення заходів психологічного забезпечення є важливими аспектами повсякденної діяльності керівного складу органів та підрозділів охорони державного кордону, які повинні суттєво впливати на рівень професійної майстерності прикордонників, результативність несення ними служби з охорони державного кордону.
Додаток 1
Пам’ятка прикордоннику про способи емоційно-вольової саморегуляції
Сучасні умови, в яких знаходяться військовослужбовці Державної прикордонної службу України при виконанні наказу по охороні Державного кордону відрізняється високою інтенсивністю, напруженістю, швидкоплинністю. Ці умови призводять до психічного та фізичного виснаження, що в свою чергу безпосередньо впливає на якість виконання функціональних обов’язків. Використання запропонованих у пам’ятці вправ дозволить Вам зменшити вплив на організм негативних факторів та покращити самопочуття.
Навчитись володіти собою допоможе емоційно-вольова саморегуляція (ЕВС) - суть якої полягає в розвитку у людини здібностей до самостійного впливу на свої регулюючі психологічні та нервові механізми певними вправами та прийомами.
Емоційно-вольова саморегуляція розвиває та вдосконалює ряд важливих психологічних якостей: самовладання, впевненість у власних силах, увагу, образнє мислення. Одночасно емоційно-вольова саморегуляція попереджує розумове та фізичне перевтомлення, сприяє зміцненню нервової системи і збільшенню стійкости психіки до негативного впливу, підвищує працездатність.
В основі вправ, які рекомендуються нижче, лежать прийоми аутогенного (само розвиваючого) тренування.
Більшість вправ та тренувань пов`язано з тимчасовим розслабленням м`язів (релаксацією), так як тілесним відображенням негативних емоцій є м`язове напруження (зкривлене обличчя, затруднене дихання, нервовий тремор, оцепеніння або метушливість). Вміння розслабляти (знижувати) тонус м`язів допоможе військовослужбовцю покращити загальне самопочуття.
Для оволодіння методикою емоційно-вольової саморегуляції необхідні певні зусилля та послідовність у вивчені та використанні прийомів та вправ.
1. Самоконтроль за зовнішніми виявленнями негативних емоцій (хвилювання, гнів, страх):
- Звернути увагу чи немає напруження на обличчі. Ознаки: похмурий лоб, зжаті зуби. Якщо ознаки виявлено, то необхідно розжати зуби, примусити себе посміхнутися (хоча б внутрішнє).
- Звернути увагу на своє дихання. Якщо є хаотичне поверхневе дихання, то потрібно зробити два - три глибоких вдохи з повним видихом. Перейти на ритмічне дихання: вдох короткий, але середній по глибіні, а видох в два рази триваліший (5-7 разів).
- Звернути увагу чи немає зайвого напруження м`язів тіла. Ознаки (зкованісті, оцепеніння). Особливу увагу звернути на м`язи шиї, пліч та рук. Виявити, які м`язи сковані. Розслабити цю групу м`язів (тимчасово або вміру допустимого в ході роботи).
2. Застосування емоційно - вольової саморегуляції для зменшення напруженості, заспокоєння, підвищення емоційно-вольової стійкості.
а) перед заступанням на службу:
- самоконтроль за зовнішнім проявом негативних емоцій;
- само переконання. Потрібно переконати себе в своїй підготовленості до виконання (вирішення) завдання, яке поставлене, в надійності бойової техніки та озброєння (зброї);
- звернення до свого ідеалу, думки військового колективу, друзів. (А як би зробив мій командир? Що скажуть потім мої товариші?);
- використання аутотренінгу для само настройки. Для цього потрібно прийняти зручну позу (краще сидячиі), опустити плечі, по можливостіі закрити очі, перевірити відсутність скованості, дихання спокійне. При цьому застосовується наступні ствердження: “Я володію собою”, “Увага загострюється”, “Максимально організований”, “Пильність на висоті“, “До бою готовий”, “Все буде нормально, все буде добре”. Ствердження повторюються мисленно або шопотом 3-4 рази, не поспішаючі, впевненно, яскраво уявляючиі свою поведінку та дії;
б) в ході виконання завдань служби:
- самоконтроль за зовнішнім проявом негативних емоцій;
- регулювання дихання. Вдох короткий, але середній по глибіні. Видох тривалий поштовхами черех губи, які складені трубочкою (як будто гасите підпалений сірник). Так дихати декілька разів до оволодіння ритмом дихання. При швидкій ходьбі або неквапливому бігі контролювати тривалість видоху;
- само підбадьорення. В трівожний момент сказати собі (можна в голос): “Тримайся, у мене все получиться”, при цьому можна повторювати своє ім`я;
- застосування формул самонастройки (однієї або декількох) на місці або під час руху: „Збуджений, але контролюю себе”, „Я керую собою”, „Я сильний”, „Я рішучій”, „Я впевнений в своїх силах”. Повторювати 3-4 рази.