3. Траншеї і ходи сполучення

Траншея призначаються для ведення вогню, спостереження, прихованого розташування підрозділу та маневру у ході бою. Вона обладнується бійницями, чарунками для стрільців, майданчиками для кулеметів і чарунками для інших вогневих засобів, а також схованками для особового складу.

Т раншеї (ходи сполучення) відривають вручну або землерийними машинами (слайд 19). При відриванні вручну вони влаштовуються ломаного накреслення в плані із протяжністю прямолінійних ділянок 40...50 м.

Траншеї основного профілю (рис. 2.6-а, слайд 20) глибиною 110 см дозволяють ведення вогню із стрілецької зброї стоячи на дні рову.

Н а окремих ділянках при наявністі часу траншею поглиблюють до повного профілю (рис. 2.6-б) – 150 см.

Землерийні машини можуть застосовуватися для відривання траншей в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником. Профілі траншей (ходів сполучення), що відриваються різними землерийними машинами (рис. 2.6), залежать від конструкції робочого органу машини.

Траншеї розташовуються на передніх і зворотніх схилах висот у залежністі від бойового завдання підрозділу й умов місцевості. Розташування траншей повинне забезпечувати огляд й обстріл місцевості перед ними на відстань не менше 400 м.

На передньому схилі зручнішим місцем для розташування траншеї є бойовий гребень. При розташуванні траншеї у підгрунтя схилу забезпечуються задовільні умови ведення вогню, але погіршується сполучення з тилом. При розташуванні траншеї в районі топографічного гребню погіршуються умови обстрілу підступів із-за наявності дулянок місцевості, о не прострілюються.

На зворотньому схилі траншеї слід відривати на віддаленні 200...300 м від топографічного гребню.

Д ілянки траншей і ходів сполучення на основних позиціях підрозділів, які відриті у слабких і нестійких грунтах, слід влаштовувати з одягом крутостей із жердин і дерну (рис.2.8, слайд 21).

Ходи сполучення улаштовуються для укритого переміщення особового складу і маневру усередині опорних пунктів, а також для сполучення з тилом.

Для захисту траншей і ходів сполучення від заповнення водою улаштовуються нагорні водовідвідні канави, водозбірні і водопоглимлюючі колодязі. Водовідвідна канава відривається на схилі на 5...10 м вище траншеї. Винутий грунт укладається валикім за нижнім краєм канави. Вода із канави відводиться на більш низькі ділянки місцевості. Водозбірні (водопоглимлюючі) колодязі улаштовуються в найнизьких точках дна траншеї.

4. Окоп на відділення

Окоп на відділення розташовується на місцевості за можливістю таким чином, щоб він не спостерегався противником і одночасно забезпечував можливість ведення дійсного вогню на всіх підступах перед позицією відділення і на флангах, на підходах до загороджень і перешкод можливість спостереження за ними.

1. Влаштування окопу на відділення вручну

В лаштування окопу на відділення починається з відривання одиночних окопів (рис. 2.9, слайд 22), які потім поглублюються (рис. 2.10, слайд 23) і з’єднуються траншеєю (рис. 2.11).

Н адалі (рис. 2.12, слайд 24) окоп на відділення поглиблюється до 1,1 м, в ньому влаштовуються бійниці, перекриті щілини (бліндажі) і ніші для боєприпасів, призводиться його бойове, господарче та санітарне обладнання, відривається і обладнується хід сполучення в тил.

На влаштування окопу на відділення потрібне:

• піхотною лопатою – 200...300 люд.-год.;

• саперною лопатою – 100...150 люд.-год.