2. Способи установки мінних полів

   1. Способи установки протитанкових мінних полів (слайд 6)

У протитанкових мінних полях міни встановлюють у три-чотири ряди з відстанню між рядами 20…40 м і між мінами в ряді 4…5,5 м для протигусеничних типу ТМ-62 і 9…12 м для протиднищевих мін типу ТМК-2. Витрата їх на 1 км мінного поля відповідно складає 750…1000 і 300…400 шт.

Протитанкові мінні поля встановлюють мінними загороджувачами, за допомогою автомобілів, обладнаних спеціальними лотками, і вручну.

1. Установка протитанкового мінного поля вручну способом стройового розрахунку (слайд 62)

Установка протитанкового мінного поля вручну способом стройового розрахунку здійснюється підрозділом поза вогневим впливом противника.

О собовий склад взводу (відділення) підносить від польового сховища по чотири міни і вишиковується на вихідній лінії в одну шеренгу з інтервалом 8 кроків обличчям убік мінного поля (слайд 63).

По команді командира вся шеренга просувається вперед і робить рознесення мін, для чого, досягши чергового ряду, кожен солдат у цьому ряді кладе одну протитанкову міну ліворуч від себе на відстані одного кроку, потім робить два кроки вправо і просувається на наступний ряд.

Вийшовши на перший ряд, солдати починають встановлення мін в ґрунт. При наявності трав'яного покриву дерен акуратно відвертається. Після установки міни ретельно маскуються (рис 4.2, слайд 64). На місцях установки не можна залишати укупорку від мін і підривачив, інструмент, віхи і вказівки.

За командою командира солдати, повертаючи назад, встановлюють у ґрунт міни в другому, третьому і четвертому рядах.

Командири відділень перевіряють якість установки і правильність спорядження мін. Командир правофлангового (лівофлангового) відділення під час установки мін позначає границі замінованої ділянки віхами. Після установки мін віхи знімаються, підрозділ вишиковується на вихідній лінії і висувається на наступну ділянку мінування.

Підготовлений взвод за 10 годин цим способом може установити 1000...1200 мін.

2. Установка протитанкового мінного поля за допомогою мінного загороджувача

Мінні загороджувачи можуть бути причіпні і самохідні (рис. 4.3, слайд 65).

У становку проти-танкового мінного поля за допомогою причіпного мінного загороджувача ПЗ-4 робить обслуга у складі п'яти номерів.

Перший номер — оператор, він же старший обслуги, — знаходиться на загороджувачі.

Він установлює крок мінування, керує плужним пристроєм і стежить за проходженням мін у транспортері.

Другий, третій і четвертий номери знаходяться в кузові загороджувача. Вони витягають міни з контейнера, подають їх на прийомний лоток і транспортер загороджувача.

П'ятий номер обслуги

— водій транспортера.

Крок мінування приймається

рівним 4 або 5,5 м (слайд 66).

Трьохрядне мінне поле довжиною 800…1100 м установлюється трьома загороджувачами за один захід. Час установки — 35…40 хвилин.

Із застосуванням загороджувачів протитанкові міни можуть установлюватися з заглибленням у ґрунт або на його поверхню. Завантаження мін у загороджувачі здійснюється поза межами мінного поля силами обслуги із залученням водіїв транспортних машин.

У ході бойових дій із підрозділів, що мають на озброєнні ПМЗ-4 (ГМЗ), створюються рухомі загони загородження (РЗЗ). РЗЗ застосовуються командирами частин і з’єднань для затримки просування танків противника на загрозливих напрямках. На один день бою їм виділяється 3 боєкомплекти (1800) протитанкових мін.

2. Установка протипіхотних мінних полів (слайд 67)

Протипіхотні мінні поля влаштовуються з фугасних і осколкових мін. Вони можуть встановлюватися перед протитанковими мінними полями, перед невибуховими загородженнями або в сполученні з ними, на ділянках місцевості, доступних для дій механізованих військ і розвідки противника у пішому порядку.

Протипіхотні мінні поля мають довжину за фронтом від декількох десятків до сотень метрів, а глибину — 10…15 м і більш. Вони можуть складатися з двох, трьох, чотирьох і більш рядів з відстанню між ними більш 5 м. Фугасні міни в ряді встановлюються з інтервалом не менш 1 м. Витрата на 1 км мінного поля — 2…3 тис. мін.

Протипіхотні мінні поля встановлюють мінними загороджувачами ПМЗ-4 (ГМЗ), за допомогою автомобілів, обладнаних лотками, і вручну.

При установці мін вручну способом стройового розрахунку (слайд 68) застосовуються тільки фугасні міни. Кожен солдат за один захід установлює стільки мін, скільки рядів у мінному полі.

Установка мінного поля виробляється аналогічно установці протитанкового мінного поля, але на відміну від протитанкових установка протипіхотних мін у ґрунт починають від першого ряду без попереднього їхнього рознесення.

По команді командира солдати, закінчивши установку першого ряду, переходять до другого, третього і четвертого ряду. Границі заходів позначають віхами, прапорцями, що переставляють при наступних заходах і знімають наприкінці установки. Командири відділень стежать за дотриманням солдатами запобіжних заходів і правильністю установки.

За 10 годин підготовлений взвод може установити 3000—4000 мін.

Із застосуванням загороджувачів протипіхотні фугасні міни розкладаються на поверхню ґрунту.