Зміст
Вступ
1. Відомості про місце проведення практики
1.1. Фактори і умови грунтотворення Харківської області
1.2Грунтовий профіль та морфологічні ознаки
Розділ 2. Характеристика факторів грунтотворення
2.1. Клімат
2.2 Рельеф
2.3 Рослинність
2.4 Тваринний світ
2.5 Материнські породи
Розділ 3.Прцеси грунтотворення району досліджень та грунтовий покрив
3.1 Підзолистий процес грунтотворення
3.2 Буроземний процес грунтотворення
3.3 Дерновий процес грунтотворення
3.4 Болотний процес грунтотворення
3.5 Профілі основних представників грунтового покриву які були обстежені під час проходження практики
Висновки
Використана література
Додатки
Вступ
Ґрунтозна́вство — наука про ґрунт, його склад, властивості, походження, розвиток, географічне поширення, раціональне використання. Належить до природничих наук. Вивчає ґрунт як природне тіло, засіб виробництва і предмет праці.
Ґрунт — самостійне природно-історичне органомінеральне тіло, що виникло у поверхневому шарі літосфери Землі в результаті тривалого впливу біотичних, абіотичних і антропогенних факторів, має специфічні генетико-морфологічні ознаки і властивості, що створюють для росту і розвитку рослин відповідні умов.
Грунт — це природне тіло, що складається з твердих (мінеральних і органічних) речовин, рідини і газів, утворюється на поверхні землі, має горизонтальне поширення і характеризується одним або двома послідовними горизонтами або шарами, які відрізняються від вихідного матеріалу в результаті накопичення, виносу, зміни і перетворення енергії та матерії і здатне підтримувати коріння рослин в природному середовищі.
Грунт (земля) в сільському господарстві виступає як основний засіб виробництва. Даний засіб відрізняється від промислових (трактори, машини, комбайни, плуги, споруди, будівлі тощо), по-перше, своєю обмеженістю. Це зобов'язує селянина зберігати і постійно поліпшувати його як засіб сільськогосподарського виробництва, що досягається завдяки другій особливості грунту (землі) – його незношуваності. Всі промислові засоби виробництва в міру їх використання зношуються і замінюються новими, на відміну від грунту, який за умов правильного використання полі, тобто систематично відтворює та підвищує родючість.
Грунт – основний засіб і об'єкт праці в сільськогосподарському виробництві, а його розподіл є причиною гострих соціальних конфліктів. Землеробство та інші галузі сільського господарства прямо чи опосередковано базуються на використанні потенційних можливостей грунтової родючості і впливають на суть сучасних грунтових процесів. Розвиток сільського господарства потребує правильного обліку особливостей грунтового покриву при розміщенні й плануванні його галузей, при виборі й розміщенні культурних рослин, агротехніки, використання добрив тощо. Наприклад, багато культур не виносять високої кислотності грунтів (пшениця, кукурудза, конюшина), надлишку СаСО3 (чай, цитрусові) віддають перевагу слабкому засоленню (буряк) тощо. Тому важливе раціональне використання та охорона грунтів .
Під родючістю ґрунту розуміють його здатність забезпечувати рослини поживними речовинами, переважно органічними. Найбільше поживних речовин міститься в гумусі - органічній складовій частині ґрунту. Чим більше в ґрунті поживних речовин, тим він родючіший. Ґрунт постійно поповнюється органічними та неорганічними речовинами.
1.Відомості про місце проведення практики.
Мета практики:закріплення теоретичних знань,що отримані під час вивчення курсу.
Задача практики:навчитися в польових умовах діагностувати( розрізнювати різні грунти за морфологічними ознаками-це ті ознаки які можна спостерігати зовнішньо,або легко визначати за допомогою нескладних маніпуляцій досліду). До морфологічних ознак відносяться: колір, вологість, щільність, структура, грансклад, новоутворення, включення і перехід з горизонта в горизонт.
Об’єкт практики: територія навчального містечка ХНАУ ім. В.В.Докучаєва.
Для закладання розрізу потрібно вибрати типову ділянку для території і розташування розрізу. Повинно бути так,щоб передня стінка розрізу була добре освітлена сонячним світлом. Глибина розрізу залежить від того де знаходиться розріз. Зазвичай копають до виходу грунтових вод,або до материнської породи,яку визначають за кольором. Передню стінку спочатку препаровують потім кріплять сантиметрову стрічку,далі визначають горизонти знизу уверх пошарово,потім 10% НСІ визначають залягання карбонатів,далі кожен горизонт окремо описуємо за морфологічними ознаками. Після опису всіх горизонтів надається назва ґрунту. При закладці розрізу робимо прив’язку,зазначаємо проективне покриття. Щоб встанови парагенетичні зв’язки з факторами і умова грунтотворення.
В Харківській області найбільш розповсюдженими є чорноземи. Вони утворилися внаслідок дернового процесу грунтотворення. Рельєф нашої області різноманітний. В різних її частинах має свої особливості. Поверхня досить сильно розчленована балками і я рами в результаті чого створюється хвилястий і складний ерозійний рельеф. Грунти утворилися на різних породах,переважно леси та лесовидні суглинки,глини,алювіально-делювіально. Всі вони здебільшого карбонатні(це має великий вплив на процес грунтотворення). Характерною ознакою є відносно глибокий(80-120см і більше)гумусний і гумусований горизонти,на глибині 80-90 см знаходяться видимі карбонати у формі псевдо міцелію і прожилок. Родючість чорноземів звичайно досить висока,але недостатня кількість опадів обмежує повноту використання чорноземами.
Фактори і умови гунтотворення
Ґрунтоутво́рення — це складний природний процес утворення ґрунтів із гірських порід, їх розвиток, функціонування і еволюція під дією комплексу факторів ґрунтоутворення.
Ґрунтоутворення є специфічним біосферним процесом, і в результаті його прояви ґрунт набуває ряд специфічних рис, відсутніх в породі. До числа найбільш істотних рис такого роду відноситься наявність в ґрунті в тих чи інших кількостях специфічного органічної речовини — ґрунтового гумусу. З накопиченням гумусу пов'язано накопичення в ґрунті одного з найважливіших елементів — азоту, який також відсутній в породі. В результаті ґрунтоутворення ґрунт набуває специфічну будову. Ґрунтовий профіль являє собою систему горизонтів, більш-менш паралельних земній поверхні, формування яких обумовлено ґрунтоутворенням.
Фактори ґрунтоутворення
Початок вченню про фактори та умови ґрунтоутворення поклав В. В. Докучаєв. Ним встановлено, що формування ґрунтового покриву зв'язано з фізико-географічним середовищем та історією його розвитку. Він дав визначення поняття грунтів як поверхневих мінерально-органічних утворень, які мають власне походження і є результатом сукупної дії: материнської гірської породи, живих і мертвих організмів, клімату, рельєфу місцевості, часу.
Докучаєв це виразив за допомогою формули:
Г = f(K,О,М,P)Ч,
де Г — грунт, К — клімат, О — організми, М — материнська (гірська) порода, Р — рельєф, Ч — час. Поряд з названими п'ятьма природними факторами та умовами ґрунтоутворення виділяється ще шостий — виробнича діяльність людини, яка має як прямий, так і побічний вплив на ґрунтоутворення і ґрунтовий покрив. Різні комбінації факторів та умов ґрунтоутворення на земній кулі утворили багато типів ґрунтів.
Ґрунтоутворення починається з моменту поселення живих організмів на скельних породах або продуктах їх вивітрювання. Для їх розвитку, у свою чергу, потрібна деяка кількість вологи і елементів живлення в доступній формі. Те й інше з'являється в породі в результаті її фізичного і хімічного вивітрювання. Процес перетворення породи в ґрунт безперервний, він залежить від взаємодії материнської породи з живими організмами і протікає в такий спосіб. При поселенні рослин відбувається пересування елементів живлення з товщі породи і нагромадження їх у її верхній частині. Ці процеси здійснюються під впливом кореневої системи рослин, яка проникає в глиб породи, поглинає розсіяні в ній фосфор, калій, кальцій та інші елементи живлення, перекачує їх нагору в зону максимального поширення коренів і в надземну частину. Після відмирання рослини розкладаються мікроорганізмами, а елементи що перебували в них переходять у вільний (рухомий) стан. При цьому частина елементів вимивається атмосферними опадами вниз, інша закріплюється у верхній частині породи, а третя засвоюється новими поколіннями рослин. При розкладанні рослинних залишків (кореневих, наґрунтових) відбувається утворення складних органічних сполук (гумус). Гумус поступово накопичується у верхній частині породи, надаючи їй темне забарвлення і нові властивості. Одночасно з утворенням гумусу йде і процес розкладання (мінералізації) його мікроорганізмами.
Кліматичний фактор визначає забезпеченість ґрунтоутворення вологою (атмосферні опади) і енергією (сонячна радіація). Саме ці умови у великій мірі визначають інтенсивність процесів, що протікають у ґрунті. Відоме правило Вант-Гоффа, згідно з яким при підвищенні температури на 10 °C швидкість реакції збільшується в 2-4 рази, справедливо і для ґрунтових процесів. Сприятливі гідротермічні умови впливають на спільноти рослинних і тваринних організмів, збільшуючи їх продуктивність, що в кінцевому підсумку також впливає на інтенсивність ґрунтоутворення.
Рельєф впливає на ґрунтоутворення як безпосереднім чином, обумовлюючи переміщення грунтових мас по схилу в результаті ерозійно-акумулятивних процесів, так і опосередковано, перерозподіляючи своїми елементами тепло і вологу і формуючи тим самим своєрідні кліматичні умови.
Гірська порода, яку іноді називають материнською, є тією основою, на якій і з якої формується ґрунт. Мінеральна частина в переважній більшості ґрунтів складає більше 90 %, а частіше більше 95 % ґрунтової маси. Тому саме порода визначає хімічний, мінералогічний, гранулометричний склад ґрунтів. Порода в значній мірі визначає швидкість ґрунтоутворення. Так, на лесових відкладеннях при ідентичності інших умов ця швидкість буде значно вище, ніж на пісках, так само як на елювії базальтів ґрунту будуть формуватися значно швидше, ніж на елювії гранітів. В процесі ґрунтоутворення відбувається зміна хімічного складу породи. З охопленої ґрунтоутворенням товщі одні речовини виносяться, а інші акумулюються. Накопичення речовини при ґрунтоутворенні відбувається за рахунок надходження в грунт органічної речовини рослинних і тваринних залишків, а також з гідросфери (легкорозчинні солі, гіпс, карбонати лужних і лужноземельних металів, сполуки заліза, кремнезем, що надходять з ґрунтових вод) і атмосфери (пилові частинки різного розміру і складу, сполуки, що містяться в розчиненому вигляді в атмосферних опадах). Винос речовини з ґрунту може відбуватися з спадними і бічними потоками води в ґрунті, знесенням ґрунтових частинок з поверхні ґрунту водними і вітровими потоками. Співвідношення акумуляції та винесення речовини визначає баланс ґрунтоутворення.
Завдяки процесу ґрунтоутворення порода набуває якісно нову властивість — родючість.