3. Облік операцій по купівлі іноземої валюти. Операції з продажу іноземної валюти. Облік курсових різниць. Придбання іноземної валюти

Імпортуючи товар, підприємство зобов'язане розрахуватися в іноземній валюті. Оскільки на території України розрахунки провадяться у грошовій одиниці України, виникає потреба у купівлі іноземної валюти.

Порядок придбання іноземної валюти регламентують Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, затверджені постановою Правління НБУ від 18.03.99 р. №127.

підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торговельними операціями є такі документи:

- договір з нерезидентом, оформлений відповідно до законодавства України;

- вантажна митна декларація, якщо товар ввезено на територію України (вантажні митні декларації, за якими здійснюється митне оформлення тимчасово ввезених вантажів із зобов'язанням про їх зворотне вивезення, не є підставою для купівлі іноземної валюти);

- документи, передбачені при документарній формі розрахунків (акредитив, інкасо);

- довідка державної податкової адміністрації (інспекції), в якій резидент зареєстрований як платник податків, із зазначенням інформації про основний поточний рахунок резидента в гривнях і поточний рахунок в іноземній валюті, який визначений резидентом як рахунок, з якого здійснюються всі перерахування з метою виконання зобов'язань резидента перед нерезидентом.

Придбання іноземної валюти здійснюється через уповноважені банки.

Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, зобов'язані перерахувати такі суми протягом 5 робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів (ст. 3 Закону №185). У разі порушення резидентами вищезгаданих термінів Законом №185 (ст. 5) передбачено штрафні санкції, а саме: придбану валюту уповноважений банк продає протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому додатна курсова різниця, яка може виникнути при здійсненні такої операції, щокварталу спрямовується до Державного бюджету України, а від'ємна - відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97 р. №400/97-ВР, особи, які здійснюють операції з купівлі-продажу валюти, є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, особи, які купують валюту за гривні, зобов'язані здійснити відрахування в розмірі 1 відсотка від суми операції купівлі-продажу валюти.

Продаж іноземної валюти

При здійсненні експортних операцій на валютний рахунок резидента надходить виручка в іноземній валюті.

Нагадуємо, що виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованості, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписування вивізної митної декларації). При перевищенні цих термінів потрібна індивідуальна ліцензія НБУ (ст. 1 Закону №185). Наявності індивідуальної ліцензії НБУ також потребують імпортні операції резидентів, здійснювані на умовах відстрочення поставки, у разі якщо таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставляння векселя на користь постачальника імпортної продукції (робіт, послуг). При застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива зазначений термін діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента (ст. 2 Закону №185).

Порушення резидентами термінів призводить до стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неотриманої виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості (ст. 4 Закону №185).

Бухгалтерський облік

З метою відображення в обліку валютних операцій іноземна валюта підлягає перерахуванню у грошову одиницю України.

Крім того, відповідно до п. 20 ПБО 16 "Витрати", у разі реалізації валюти з метою бухгалтерського обліку визначається її собівартість, що складається з:

- вартості валюти, перерахованої за курсом НБУ на дату продажу;

- витрат, пов'язаних з її продажем (комісійна винагорода).

Для бухгалтерського обліку придбання (продажу) іноземної валюти використовуються такі рахунки:

312 "Поточні рахунки в іноземній валюті";

314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті".

Ці рахунки призначені для узагальнення інформації про наявність і рух коштів у іноземній валюті.

334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті";

332 "Грошові документи в іноземній валюті".

За дебетом цих рахунків відображається надходження грошових документів до каси підприємства і коштів у дорозі, за кредитом - вибуття грошових документів і списання коштів у дорозі після їх зарахування на відповідні рахунки.

Курсова різниця – це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти одного найменування при різних валютних курсах.

Курсові різниці виникають при коливаннях курсу валют НБУ на день здійснення господарської операції, або на дату баланса. Курсові різниці визначаються лише по монетарним статтям обліку.

Відповідно до стандартів обліку курсові різниці виникають або на дату проведення розрахунків, або на дату складання бухгалтерської звітності (на кінець кварталу). Курсові різниці можуть бути операційними або неопераційними. Операційні курсові різниці виникають у зв’язку з операційною діяльністю, а неопераційні – з інвестиційною або фінансовою діяльністю. В бухгалтерському обліку для відобрааження курсових різниць – є відповідні рахунки: 714,744 – для позитивної і 945,974 – для негативної курсової різниці. Бухгалтерський облік валютних коштів регулюється П(с)БО 21 і згідно нього вводиться поняття монетарних та немонетарних статей. І треба дуже чітко розрізняти ці статті.

Монетарні – кошти та їх еквіваленти, а також заборгованість, що буде погашена грошима.

Курс НБУ на день здійснення господарської операції впливає тільки на монетарні статті обліку.