163. Модель коеволюційного шляху розвитку сучасного суспільства.

Коеволюція сукупність поглядів, відповідно до яких суспільство і природа — це соціоприродна система, де гармонійний розвиток суспільства неможливий без всебічного врахування природного і навпаки. Інакше кажучи, дальший розвиток суспільства, всіх його духовних і матеріальних факторів неможливий без узгодження з розвитком природи. Глибокі відносини суспільства і природи будуються так, що деякі зміни в природі відображаються на суспільстві і навпаки. Коеволюція через це вчить необхідності досліджувати взаємозв'язки і взаємозалежності суспільства і природи — враховувати їх характер у практичній діяльності людини. Мова йде не про перетворення природи, а про адаптацію до неї, збереження розвитку екосистем, створення штучного середовища там і в такій формі, щоб екосистема не деформувала природне середовище існування людини. Філософське осмислення особливостей сучасної взаємодії системи людина - суспільство — природа духовного процесу без революційного виміру неможливе. Увесь духовний процес суспільства в цілому і в конкретних сферах важливо осмислити з коеволюційних позицій. Тут одним із пріоритетних напрямків, безумовно, є розробка екологічних імперативів сучасного виробництва. Розвинувши потужні виробничі сили, людина вже в середині XX ст. опинилася певною мірою їх заручником.

164. Методи прогнозування.

Прогнозування є окремим видом передбачення. Прогнозування — процес передбачення майбутнього стану предмета чи явища на основі аналізу його минулого і сучасного, систематична інформація про якісні й кількісні характеристики розвитку цього предмета чи явища в перспективі. Результатом прогнозування є прогноз — знання про майбутнє і про ймовірний розвиток сьогочасних тенденцій.

Існують два підходи до прогнозування: якісний та кiлькiсний.

Кiлькiсний пiдхiд базується на математичних моделях й історичних даних. Якісний пiдхiд покладається на освічену думку, інтуїцію й досвід професіоналів.

Соціальне прогнозування використовує такий специфічний метод, як експертне опитування. Воно ґрунтується на логічному аналізі об'єктів управління, проводиться за загальними принципами, має на меті виявлення довготермінових проблем і визначення способів їх розв'язання.

Для прогнозування соціального прогресу на десятки років вперед ученими використовуються досконаліші науково-організаційні методи отримання експертних оцінок. Серед них, зокрема, є дуже популярним «метод Дельфі». Він передбачає складну процедуру отримання і математичного опрацювання відповідей.

Соціальне прогнозування ґрунтується на вивченні об'єктивних закономірностей науково-технічного і соціального прогресу та моделюванні варіантів майбутнього розвитку з метою формування, обґрунтування й оптимізації перспективних рішень.

165. Визначення та характеристика понять “закон”, “зв’язок”, “закономірність”.

Зв'язок - це залежність одного явища від іншого в будь-якому відношенні. До основних форм зв'язку належать: просторові, часові, генетичні, причинно-наслідкові, суттєві і несуттєві, необхідні і випадкові, закономірні, безпосередні та опосередковані, внутрішні і зовнішні, динамічні і статичні, прямі і зворотні і ін Зв'язок - це не предмет, не субстанція, вона не існує сама по собі, поза тим, що пов'язано.

Пізнання світу переконує нас у тому, що у Всесвіті є свій «кодекс з-нів», все введено в їх рамки. З-н завжди виражає зв'язок між предметами, елементами всередині предмета, між властивостями предметів і в рамках даного предмета. Але не б.-я. зв'язок є з-н: зв'язок може бути необхідною і випадкової. Закон - це необхідні, стійкі, повторювані, істотні зв'язки і відносини речей. Він вказує на певний порядок, послідовність, тенденцію розвитку явищ.

Необхідно розрізняти закони будови, функт-ня і розвитку системи. З-ни можуть бути менш заг-ми, що діють в обмеженій області (закон природного відбору), і більш загальними (закон збереження енергії). Одні закони виражають сувору кількісну залежність між явищами і фіксуються в науці математичними формулами. Інші не піддаються математичному опису, наприклад закон природного відбору. Але й ті й інші закони виражають об'єктивну, необхідний зв'язок явищ.

З категорією “закон” має зв’язок категорія “закономірність”. Це – не тотожні поняття. Вони є однопорядковими, бо у них відображені необхідні, об’єктивні, загальні зв’язки, що існують в об’єктивній дійсності.

Але закономірність є ширшим, ніж закон поняттям. Це сукупна дія багатьох законів, що конкретизують, наповнюють певним змістом закономірність розвитку природи і суспільства.