131. Поняття “субстанція”.

Субстанція. (лат. — те, що покладено в основу) В загальних рисах субстанцiю мислили як основу свiту, абсолютне буття, яке iснуе безвiдносно. Це буття е причиною самого себе, воно не породжуеться i не визначаеться чимось iншим. Будучи пертлопричиною, субстанцiя визначас все суще. для матерiалiстiв такою субстанцiею е матерiя, для iдеалiстiв — Бог. Так розумiли субстанцiю рацiоналiсти Нового часу (декарт, Спiноза, Вольф).

Крiм основного значення, поняття «субстанцiя» мало й бiльш конкретнi: — незмiнна основа мiнливих явищ. Найбiльшого поширення поняття субстанцii набуло в рацiоналiстичнiй фiлософiї Нового часу.

Емпiризм заперечував це поняття, оскiльки в досвiдi не представленi нi першопричина, нi незмiнна основа явищ, нi субстрат властивостей.

Кант розумiв пiд субстанцiею апрiорну форму, яка так упорядковує досвiд, що в мiнливому завжди е щось незмiнне.

Марксизм субстанцiю ототожнюе з матерiсю i дим ставить пiд сумнiв додiльнiсть його вживання як окремого поняття.

Неопозитивiзм, продовжуючи емпiричну лiнiю, стверджуе, що поняття субстандiТ, як i бiльшiсть фiлософських понять, не верифiкуеться, воно, отже, позбавлене сенсу.

Сучасна фiлософiя загалом тяжiе швидше до несубстанцiйної моделi свiту. Свiт, за висловом Вiтгенштейна, — це сукупнiсть фактiв.

132. Етична форма свідомості.

Суспільна свідомість — це складне соціальне явище, яке здійснює вплив на духовне життя суспільства і на всі сфери суспільних відносин. Осмислення різноманітних явищ і процесів суспільного життя відбувається саме через форми і рівні суспільної свідомості.

Форми суспільної свідомості розмежовуються за способом відображення дійсності. Розрізняють наукову, релігійну, морально-етичну, історичну, політичну, правову, економічну та екологічну форми суспільної свідомості.

Моральна свідомість охоплює моральнісні погляди й почуття, життєві орієнтації та принципи, цілі й мотиви людських вчинків, саме мораль є сферою визначення межі між добром і злом, честю та безчестям, справедливістю та несправедливістю, нормою та девіацією тощо. Взаємозв'язок моралі з політикою та економікою розглядається у контексті двох основних вимірів їхньої взаємодії — взаємовпливу та протидії. Ідею їхнього тісного зв'язку представлено у працях Аристотеля, їхнє ж протиставлення приписують Макіавеллі, якому належить вислів «ціль виправдовує засоби».

У контексті осмислення моральної свідомості варто згадати і про її безпосередній зв'язок із такою формою суспільної свідомості, як релігія. Релігійна свідомість охоплює релігійну ідеологію як більш — менш струнку систему релігійних ідей та поглядів на світ, яку розробляють теологи, та релігійну психологію, яка складається головно стихійно, включає в себе несистематизовані релігійні почуття, настрої, звичаї, уявлення, пов'язані з вірою у надприродне. Історична еволюція релігійних ідей досить часто стає основою морально-етичних вчень, як, наприклад, біблійні заповіді стали основою християнської моралі.

133. Роль народонаселення і природних умов у розвитку суспільства.

Поряд iз природним середовищєм значною мiрою природним фактором розвитку суспiльства є народонаселения, постiйне вiд-творення людей. Цю сторону природи людини вивчає наука демографiя.

Демографiчнi вiдносини, у свою чергу, - це тi вiдносини, в якi вступають люди у багатогранному процесi вiдтворення населения. Це суто робоче поняття. Воно означає створення ciм’ї, народження, мiграцiю, шлюбнi вiдносини, взаємовiдносини мiж поколiниями тощо.

Фiлософське бачення цiєї системи сукупностi вiдносин полягає у тому, що демографiчна система, по-перше, внутрiшньо спрямована на самозбереження, самовiдтворения, i, по-друге, це - цiлicнiсть, динамiчна система, яка змiнюється з icторичним розвитком суспiльства.

Найважливiший показник стану народонаселення - народжуванiсть. Дослiдниками суспiльства, економicтами, соцiологами, полiтиками часто використовується поняття демографiчна сuтуацiя. Це насамперед стан таких демографiчних процесiв, як народжуванicть i cмертність,вступ до шлюбу i розлучення (шлюбнicть), склад i розмiщення населен¬ия на певнiй територiї у вiдповiдний перiод часу тощо. Демографiчна полiтика - система спецiальних заходiв, спрямованих на досягнення у майбутньому бажаного для суспiльства типу аборiвня вiдтворення населения. Найбiльш вiдчутно можна впливати надинамiку вiдтворення населення i на демографiчну ситуацiю черезрегулювання або через вплив з боку держави на piвень народжуваностi. Важливою характеристикою демографічної системи є якiсний стан населення.Насамперед, це стан здоров'я (фiзичного, генетичного), oсвітa, квалiфiкацiя населення тощо. А тому оптимальний тип вiдтворення населення забезпечується за допомогою демографiчної полiтики, спрямованої на розширене вiдтворення не тiльки з точки зору кiлькicних показникiв, а й якiсних характеристик. Найгoловнiший показник якiсноro стану населення - стан здоров'я.