126. Основні функції філософії.

Філософія (від грец. — «любов до мудрості»)— особлива форма пізнання світу, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світу. Також під філософією розуміють форму людського мислення, теоретичну форму світогляду.

Філософія є одним із різновидів світогляду, поряд з релігією та міфологією. На відміну від останніх інтерес філософії спрямований не на окремі сфери буття, а на світ загалом, світ як цілісність.

Функції філософії – головні напрямки викр-ня філософії в суспільній (матеріальній і духовній) практиці, у результаті чого реалізується її мета, завдання та призначення.

Серед основних функцій філософії, що мають як індивідуально-особисте, так і суспільне значення, традиційно виділяють:

- світоглядна — філософія допомагає людині знайти й обґрунтувати свої життєві орієнтири, з'ясувати зміст і значення життєвих пріоритетів та цінностей;

- методологічна – виробляє основні методи пізнання дійсності;

- пізнавальна — завдяки дослідженню загальних проблем пізнання філософія озброює людину орієнтирами в пізнавальній діяльності, критеріями та ознаками правильного руху на шляху до надійних, достовірних знань;

- логічна — філософія сприяє формуванню культури людського мислення, виробленню критичної неупередженої позиції у міжіндивідуальних та соціально-культурних діалогах;

- соціально-адаптивна — філософія допомагає зорієнтуватися у складних, строкатих, розмаїтих проявах суспільного життя і виробити власну соціальну позицію;

- критична — проявляється в опозиції філософії до емпіричної дійсності, до світу повсякденної реальності, руйнуванні звичних стереотипів та забобонів, пошуку шляхів до більш вдосконаленого, людяного світу;

- виховна — філософія прищеплює інтерес і смак до самовиховання, сприяє посиленню потягу людини до самовдосконалення, творчого підходу до життя, пошуку життєвих сенсів;

- прогностична – осмислює перспективу розвитку світу..

127. Філософія як методологія.

Метод — сукупність правил дій, спосіб, знаряддя, які сприяють розв’язанню теоретичних чи практичних проблем. Метод ґрунтується на знанні. Насправді філософія продукує свої методи пізнання, свої способи бачення загального, які відкривають нові смислові горизонти загальних понять, дають їм особливу інтерпретацію.

Філософські методи мислення. 1) діалектика - це один з методів філософії, згідно з яким будь-яке явище перебуває у процесі зміни, розвитку, в основі якого — взаємодія (боротьба) протилежностей. Вiн найпоширеніший серед фiлософських методiв. Однак цьому методу властивi й деякi вади: реальна дійсність не береться нею до уваги. 2)Феноменологічний метод. Головним своїм завданням вбачає формування понять, якими оперує фiлософiя. На думку його прихильників, це відбувається шляхом інтуїтивного вбачання (схоплення) сутностей (загального) в одиничному. Феноменологічний метод найбільш плідно спрацьовує в естетиці, філософії культури, фiлософськiй антропологiї, психології — там, де загальні поняття, типи, види не виводяться логічно одне з одного i не мають чіткої, як у науці, залежності вiд фактiв. Вадою цього методу є довiльнiсть інтуїції. Часто його прихильники на основі інтуїції вбачають вiдмiннi сутностi. 3)Трансцендентальний метод. Запроваджений у фiлософiю нiмецьким мислителем I. Кантом. Суть його полягає в тому, що визначення сущого дається через розкриття суб'єктивних умов (засад) його конституювання (формоутворення). Сам цей метод плідно застосовується в дослiдженнi діяльності свiдомостi. Його вади полягають у тому, що, повернувши суще до суб'єкта, вiн залишає поза увагою об'єктивний зв’язок, який існує мiж сущим i сущим, не бачить логiки розвитку сущого. Герменевтика. Цей метод набув значного поширення останнім часом. Вiн передбачає проникнення в смисл деяких феноменів на основі з'ясування їх місця та функцій в культурі, тобто в контексті культури.