124. Чуттєве пізнання та його форми.

Чуттєве пізнання — це суб'єктивний образ об'єктивного світу, що його свідомість людини формує за допомогою використання органів чуття (зір, слух тощо), які є не тільки результатом біологічної еволюції людини, а й продуктами історичного розвитку суспільства. Чуттєвий рівень пізнання реалізує свої можливості у трьох взаємозв'язаних формах — відчутті, сприйнятті та уявленні.

Відчуття є найпростіша форма відображення об'єктивного світу за допомогою чуттєвого досвіду, завдяки якому людина одержує суб'єктивний образ об'єктивного світу. Результатом відчуття є розуміння окремих аспектів, властивостей предметів, що безпосередньо контактували з органами чуття людини. Відчуття є складовою частиною сприйняття.

Сприйняття — це цілісний образ предмета, синтез окремих відчуттів (чуттєвих образів). Результати сприйняття утримуються у свідомості людини завдяки пам'яті. Свідомість має можливість оперувати цими суб'єктивними образами за допомогою уявлення.

Уявлення — це узагальнений чуттєвий образ предмета, що був зафіксований: сприйнятий раніше, але в цю мить уже відсутній. На цьому рівні, поряд з елементарним узагальненням, виокремлюються деякі суттєві характеристики, а несуттєві, випадкові відкидаються.

Суто чуттєвого рівня пізнання без впливу на нього мислення не існує. Сучасна гносеологія вносить істотні корективи в розуміння чуттєвого пізнання, доповнюючи його новими знаковими компонентами, наприклад феноменом розуміння.

125. Категорії діалектики.

Діалектика – у сучасній філософії – теорія розвитку всього сущого, а також заснований на ній метод пізнання дійсності.

Етимологічно "діалектика" (від грецьк. dialektike) означає вести розмову, вчену бесіду, діалог, зіткнення полярних суджень. Матеріалістична діалектика є вченням про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства й пізнання, людського мислення, що осягає світ. У сучасному розумінні — це спосіб світовідчуття, теорія і метод пізнання. Першим, хто надав поняттю "діалектика" значення методу розумного пізнання, був Гегель. Він наголошував, що діалектика осягає світ в єдності протилежних визначень у саморусі, саморозвитку.

До системи діалектики входять її принципи, закони та категорії.

Категорії – універсальні форми мислення та свідомості (поняття), що відображають загальні властивості й відношення об’єктивної дійсності, закономірності розвитку всіх матеріальних, природних і духовних явищ. Категорії діалектики є найузагальненішими основоположними поняттями, за допомогою яких здійснюється філософське мислення.

В основі створення ка­тегорій лежить процесу абстрагування. Абстрагування — це розумовий процес відхилення від одних власти­востей речей і концентрація уваги на інших. У категоріях діалектики фіксується, відображається загальне в речах. Вони є результатом дуже високого рівня процесу абстрагування. Приклад шляху абстрагування до поняття матерія: "троянда" - "квітка" - "рослина" - "живе" - "матерія".

До таких категорії належать загальне, особливе, одиничне, сутність – явище, зміст – форма, можливість – дійсність, необхідність – випадковість, причина – наслідок, частина – ціле, система – структура – елементи тощо. Категорії діалектики стосуються б.-я. предмета, явища або процесу дійсності.

Сутність – явище. Будь-якому розвиткові властива взаємодія сутності і явища. Сутність відображає внутрішні, глибинні, стійкі і необхідні зв'язки й відносини предмета, явища чи процесу, які визначають їх природу. Категорія явища відображає зовнішні, більш рухливі, видимі, змінювані характеристики предметів.

Причина – наслідок. Причина – це таке явище, яке породжує інше або зумовлює в ньому певні зміни. Явище (або зміни в ньому), породжене причиною, називається наслідком. Причина і наслідок взаємообумовлюють одне одного.

Необхідність – випадковість. Необхідність – це обумовлений зв'язок явищ, за якого поява "події – причини" неминуче викликає певне "явище – наслідок". Випадковість – це такий зв'язок причини і наслідку, за якого причинність допускає реалізацію будь-якого наслідку із багатьох можливих альтернатив.

Можливість – дійсність (рух явища від причини до наслідку в природі, суспільстві та мисленні). Категорія можливість відображає об'єктивні, необхідні умови і тенденції виникнення і розвитку предмета, явища. Категорія дійсності виражає ступінь і форму реалізації можливого. Дійсність є конкретною існуючою формою предмета.

Форма – зміст. Під змістом розуміють єдність суттєвих, необхідних елементів, їх взаємодію, що визначає основний тип, характер конкретного предмета, явища, процесу. Форма – зовнішнє упорядкування цієї єдності, її стійкий прояв, спосіб існування певного змісту

Категорії діалектики мають власну суперечливу підсистему (взаємозв’язок), яка перебуває в стані розвитку від абстрактного до конкретного, від простого до складного з метою здобуття істини. З огляду на це старі категорії змінюються новими – відбувається процес «зняття» на вищому рівні.