11. Формаційна теорія суспільного розвитку к. Маркса.

Філ-я історії – розділ філ-ї, спрямований на пояснення іст-го процесу загалом і аналіз методологічних проблем іст-го пізнання. Розрізняють два головні підходи в аналізі історії: формаційний (Маркс, Енгельс) та цивілізаційний (А.Тойнбі, М.Я.Данилевський та ін.)

Марксова теорія суспільно-ек-х формацій з комплексу факторів суп-го життя виокремлює ек-ий, а матеріальні виробничі відносини розглядає як базисні, що визначають усі інші надбудовні віносини – духовні, політичні, ідеологічні, культурні, ціннісні.

Зідно з Марксом суспільно-економічна формація – це іст-ий тип суп-ва, його ек-на структура. Існує 5 таких типів суп-ва: первіснообщинній, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, комуністичний (з двома фазами соціалізмом та комунізмом). Завдяки об’єктивному природно-іст-му процесу одна формація закономірно змінюється іншою вищою формацією. Причому перші 4 типи формації оцінювались Марксом як передісторія суп-ва, а остання п’ята повинна відкрити нову сторінку справжньої історії людства.

Рушійною силою процесу переходу від нижчих формацій до вищих є суперечності між консервативними виробничими відносинами та «революційними» прод-ми силами. Головними структурними елементами прод-х сил є люди та засоби вир-ва, вони постійно змінюються, зростають. Вир-чі відносини є стабільною стороною способу вир-ва і, мають, по-перше, суто ек-ий зміст, оскільки визначають спосіб поєднання людей і засобів вир-ва на основі певного типу власності; по-друге, мають лише суп-ий характер, бо є відносинами з приводу їх місця в системі суп-го вир-ва, ролі орг-ції праці, способів отримання частки суп-го багатства; по-третє, є первинними, бо визначають собою майже всі інші суп-ні відносини.

У структурі суспільно-ек-их формацій виокремл-ть також базис (сукупність вир-чих відносин) та надбудову (система ідей, почуттів, відповідних їм орг-цій та установ, а аткож тих суп-их відносин, в які вступають люди в процесі їх реалізації). Базис визначає характер надбудови. Зміна формацій переважно відбувається стихійно. До детермінант розвитку суп-ва також належать природа та народонаселення.

12. Радикалізм соціально-філософських поглядів д. Донцова.

Д. Донцов. (1894-1977) прихильник філ-х ідей Ф. Ніцше, автор праць «Модерне москвофільство», «Сучасне політичне положення нації і наші завдання», «Націоналізм», «Дух нашої давнини».

У світогляді Донцова можна виокремити такі риси: перша з них характеризує ірраціоналізм, тобто негативне ставлення до розумового начала, абсолютизацію стихій, спонтанності; друга, релігійність, ідеалізм, тобто проголошує примат нац-го духу над мат-ми складовими; третя - волюнтаризм, тобто віру у всепереможність волі, пристрасті та насильства.

Нація у Донцова ототожнюється з поняттям етносу, суто біологічного утворення, яка хар-ся єдністю крові, походження, генофонду. На такому розумінні нації він будує свою концепцію «інтегрального матеріалізму», головними рисами якого стали воля, жадання боротьби, «беззастережна віра»в національні міфи та легенди.

Донцов обґрунтував необх-ть «революційного аморалізму». На його думку, велика ідея має право розчавити окрему людину з її нікчемними потребами та повсякденними турботами. Носіями таких ідей і моралі за Донцовим є «кращі люди нації», лицарська каста, еліта. Нації, як і люди нерівні від природи, виживають, з них лише ті, які мають здорові інстинкти агресії та змагань і виконують корисні функції в світовій історії.

Основним поняттям ідеології Донцова є ідеалізм.