112. Предмет філософії.

Філософія (від грец. — «любов до мудрості»)— особлива форма пізнання світу, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світу. Також під філософією розуміють форму людського мислення, теоретичну форму світогляду.

Філософія є одним із різновидів світогляду, поряд з релігією та міфологією. На відміну від останніх інтерес філософії спрямований не на окремі сфери буття, а на світ загалом, світ як цілісність.

Своїм основним завданням філософія має встановлення перших, основних істин, які слугують першопочатком або принципами для інших істин. Як наука філософія встановлює свої істини шляхом дослідження і доведення. Тобто філософія прагне раціональними засобами створити гранично узагальнену картину світу і місця людини у ньому, досліджуючи пізнавальне, ціннісне, соціально-політичне, моральне й естетичне ставлення людини до світу.

Завдання філософії спричиняє постановку ряду питань, які потребують відповіді, а саме: питання про сутність буття та його походження; сутність матеріального світу; про субстанцію світу; походження свідомості; взаємодію матерії та свідомості; про появу людини, мету її життя; наявність душі та духовного світу людини; взаємодію природи й суспільства; особливості процесу пізнання; учення про істину; перспективи розвитку людини й суспільства; розвиток філософських категорій тощо. Ці питання філософія вивчає в таких розділах: онтологія (учення про буття), гносеологія (учення про пізнання), антропологія (учення про людину), соціологія (учення про суспільство).

Німецький філософ ХІХ століття Г. Гегель так визначав предмет філософії: Філософія є наукою про причини або накою про «чому»?

Отже, предмет філософії – історично змінні форми співвідношення буття й духовності, матерії та духу, де співвідношення матеріальної та духовної сфери визначається рівнем розвитку матеріальної та духовної культури суспільства.

113. Співвідношення буття і матерії.

Учення про буття – онтологія.

У широкому розумінні буття – найузагальненіше поняття про все, що існує в безмежному світі: предмети, речі, властивості, зв'язки об'єктів, численні вияви свідомості людини і суспільства, чуття, розуму. У ньому фіксується також складний і комплексний зміст самого існування, причому не лише його факт, а й сенс.

Поняття «буття» ввів у філософію давньогрецький мислитель Пармені (5 ст. до н.е.). Буття, на його думку, реально існує, є незмінним, однорідним та абсолютно непорушним. Загалом філософи античності під буттям розуміли все, що істинно існує, що є вічним і незмінним і має причину в самому собі (самопороджує себе). Середньовічні мислителі надавали онтології теологічного змісту – ототожнювали поняття буття та Бога.

Сучасна матеріалістична філософія вважає, що буття – це реально існуюча стабільна, самостійна, об’єктивна, вічна, безмежна субстанція, що містить у собі все суще матеріального та духовного світу.

Буття має свою реальну структуру і поділяється на:

- об’єктивну реальність – «матерію»

- суб’єктивну реальність – «свідомість».

Усі вияви буття об’єднані матерією.

У діалектичному матеріалізмі матерія – це філософська категорія для позначення об’єктивної реальності, яка дається людині в її відчуттях і яку вона може пізнати, але при цьому матерія існує незалежно від людини.