111. Філософія і релігія.

Філософія (від грец. — «любов до мудрості»)— особлива форма пізнання світу, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світу. Також під філософією розуміють форму людського мислення, теоретичну форму світогляду.

Філософія є одним із різновидів світогляду, поряд з релігією та міфологією. На відміну від останніх інтерес філософії спрямований не на окремі сфери буття, а на світ загалом, світ як цілісність.

Релігія – лат. Religare «звязок», reeligare «відновлювати». Релігія – світовідчуття, світорозуміння, світобачення, а також відповідна до них практика, в основі яких лежить віра в існування трансцендентної абсолютної сили, яка у світових релігіях наз. Богом.

Релігія є більш пізньою та зрілою формою світогляду людства, а тому і більш дослідженою. В релігійній свідомості вже чітко розділяються суб'єкт і об'єкт, а отже, долається характерна для міфу неподільність людини й природи і закладаються основи проблематики, яка стане специфічною для філософії. В релігії ідея відділяється від матерії і навіть протиставляється їй. Світ роздвоюється на духовний та тілесний, земний і небесний, горний і дольний, природний і надприродний, до того ж земний починає розглядатися як наслідок надприродного. Віра виступає головним способом осягнення буття. Зв'язок із богом через культ та релігійну організацію (церкву) є критерієм наявності релігійного світогляду і належності до певної конфесії.

Особливістю релігійного світогляду є його практичність. Релігію творить народ, він є і суб'єктом і об'єктом релігійної творчості, яка в історії виступала джерелом потужних зрушень у суспільстві.

Помилково вважати релігію цілком самостійною у формуванні життєво важливих цінностей. Релігія заповнює дефіцит інформації про смисл космосу, смисл життя людини і суспільства. Ці ж питання є предметом дослідження й інших форм суспільної свідомості, зокрема й філософії.

У теоретичному плані пояснити релігійні ідеї, принципи має теологія як система обґрунтування та захисту релігійних вчень про Бога, його якості, ознаки та властивості, а також комплекс доведень істинності догматики, релігійної моралі. Відмінність філософії від теології, на думку релігійних філософів, полягає в тому, що філософія не в змозі осягнути істини одкровення, недосяжні для людського розуму. Головне питання релігійної філософії — це питання про ставлення Бога до створеного ним світу та до людини і ставлення людини до Бога.

На відміну від релігії філософія є особливим науково-теоретичним видом світогляду, який вирізняється найвищим рівнем раціональності, системності, наявністю логіки й теоретичного мислення. Філософський світогляд в своїй основі має знання, стає підґрунтям наукового світогляду, інтерес філософії спрямовується на світ як цілісність тощо.

Загалом відділити їх так складно, як визначити межі, в рамках яких філософія – уже не релі­гія, але ще не наука. Філософія прокладає шлях від релігії до науки, несучи образ і подібність того й іншого. Філософія, як наука, щось вивчає, будучи спорідненою з релігією – вчить. В історичному аспекті релігія передує філософії, а філософія пе­редує науці. Філософія своїм виникненням не заміняє релігію, а наука не витісняє філософію.