Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
0937810_76271_vidpovidi_z_filosofi_aspirantura.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.66 Mб
Скачать

105. Особливості антропогенного впливу суспільства на природу. (такий як і 169).

Взаємовідносини суспільства та природи пройшли в своєму розвитку ряд етапів, які суттєво відрізняються один від одного. Людство досить давно усвідомлювало цей факт і намагалось класифікувати ці періоди у розвитку глобальної системи «суспільство-природа».

Розгляд історії взаємовідносин суспільства та природи дозволяє зробити висновок, що визначальним для їхнього характеру є пануючий в суспільстві спосіб організації людської діяльності, який визначає і спосіб освоєння природного простору, і ставлення до природи і, врешті-решт, характер відносин між людьми. Спосіб організації людської діяльності (технологія) пройшов у своєму розвитку ряд основних етапів: природна технологія первісних збирачів та мисливців, природна технологія землеробства та ремесла, неприродна технологія індустріального промислового виробництва.

Таким чином, в історії розвитку взаємовідносин суспільства та природи, взявши за критерій пануючий спосіб організації людської діяльності, можна вичленити такі основні етапи:

• етап природоподібної людської діяльності - період присвоєння готових продуктів природи, коли людина діє у своїх зовнішніх проявах як і будь-яка інша жива істота;

• етап природозгідної людської діяльності - період, коли в результаті накопичення знань про природу, людина переходить до пристосування природного середовища до своїх потреб і відтворює необхідні їй компоненти природи, узгоджуючи свої запити з пізнаними вимогами природи;

• етап «неприродної» (індустріальної) людської діяльності - період, коли з'являються машини і людина намагається підкорити природу, проголошуючи себе її «царем» (власне період формування та розгортання глобальної екологічної кризи, викликаної антропогенним втручанням у природні процеси і виникнення загрози глобальної екологічної катастрофи).

Сьогодні найбільш розвинуті країни переходять у своєму розвитку до нових, постіндустріальних технологій, що дає можливість говорити про наступний, четвертий етап у розвитку системи «суспільство-природа» - постіндустріальний, або нової природозгідності - період, коли головною метою виробництва стає інформація у широкому розумінні, коли машини замінюються системами машин і виникають реальні передумови запобігання глобальній екологічній кризі та подолання глобальної екологічної катастрофи.

106. Економічна сфера життєдіяльності суспільства. (Див. 157)

Економічна сфера суспільства служить для виробництва, розподілу, обміну матеріальних благ, кінець кінцем для демосоциального споживання (відтворення людей). Із структурного боку вона є процесом взаємодії продуктивних сил і економічних відносин, які в єдності утворюють спосіб виробництва матеріальних благ. З функціонального боку економічна сфера суспільства є процесом виробництва, розподілу, обміну, споживання матеріальних благ між географічною сферою і людьми, між людьми. Спосіб виробництва матеріальних благ утворює частину громадського способу виробництва, яким виступає практична (громадська) формація суспільства.

У способі виробництва матеріальних благ продуктивні сили грають роль виробничого змісту, а економічні відносини - економічної форми. І виробничий зміст, і економічна форма мають відносну самостійність у своєму розвитку, внаслідок чого між цими двома елементами економічного способу виробництва виникає протиріччя, що є джерелом його розвитку. Якщо продуктивна сила суспільства характеризує відношення суспільства до природи, то виробничі відносини - стосунки між людьми.

Продуктивні сили є єдністю засобів виробництва і робочої сили (працівників, технічних керівників). Засоби виробництва включають предмети праці (землю, ліс, нафта і тому подібне), знаряддя праці (лопати, верстати, прилади і тому подібне), умови праці (залізниці, лінії електропередач, заводські приміщення і тому подібне).

Знаряддя виробництва є винаходами творчого духу людей, результатом функціонування духовної сфери суспільства. Чим більше вони удосконалюються, тим більшою мірою духовна сфера суспільства виходить на передній план в творінні продуктивних сил, громадського буття.

Таким чином, уся історія стає історією відкриттів, історією творчих актів духу, що остаточно відривають людину від тваринного царства, тобто що протиставляють його природі і матерії як вільна і духовна істота, пануюча над цими нижчими і підпорядкованими східцями буття.

В економічній сфері реалізуються економічні потреби, інтереси людей з економічної свідомості в цілому, здійснюється управління економічними процесами з боку суспільства. За ступенем значущості для життя суспільства ця сфера є основоположною.