- •1. Філософія античності: космоцентризм
- •3. Антропологічний матеріалізм л. Фейєрбаха.
- •4. Л. Українка про синтез вічних проблем і сучасних запитів.
- •5. Постмодернізм.
- •6. Цивілізаційна модель розвитку суспільства а. Тойнбі.
- •7. Епікуреїзм в античній філософії.
- •8. Визначальні риси філософії Просвітництва.
- •9. Стихійна діалектика (Геракліт).
- •10. Діалектика доби Відродження (м. Кузанський).
- •11. Формаційна теорія суспільного розвитку к. Маркса.
- •12. Радикалізм соціально-філософських поглядів д. Донцова.
- •13. Прагматизм (ч. Пірс, в. Джеймс, д. Дьюї).
- •14. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх розв’язання.
- •15. Філософія Сократа
- •16. Натурфілософія доби Відродження (д. Бруно, м. Копернік, г. Галілей).
- •17. Консерватизм соціально-філософських поглядів в. Липинського.
- •18. Філософська антропологія (м. Шеллер, г. Плеснер, а. Гелен).
- •19. “Філософія життя” (ф. Ніцше, а. Бергсон, о. Шпенглер).
- •20. Екологічна свідомість, “екологічний імператив”.
- •21. Концепція ідеальної держави Платона.
- •22. Філософія доби Київської Русі.
- •25. Персоналізм (е. Муньє).
- •26. Релігійно-філософська система йоги.
- •27. Апологетика: примат віри.
- •28. Основні риси філософії Нового часу.
- •30. Релігійно-філософські ідеї джайнізму.
- •31. Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р. Декарта.
- •32. Монадологія в. Лейбніца.
- •33. Розвиток філософії українського духу в Києво-Могилянській академії.
- •34. Російський космізм (к. Ціолковський, п. Флоренський). Ціолковський — основоположник теорії міжпланетних сполучень
- •35. Принцип плюралізму в історії філософії.
- •36. Особливості філософії досократівського періоду.
- •37. Етика стоїків (Сенека, Епіктет, Марк Аврелій).
- •38. Соціально-філософська концепція т. Гоббса.
- •39. Позитивізм (о. Конт, г. Спенсер, р. Авенаріус, е. Мах).
- •40. “Філософія серця” п. Юркевича.
- •41. Особливості філософії класичного сократівського періоду.
- •43. Філософія історії г. Гегеля.
- •44. Періодизація етапів розвитку української філософії.
- •45. Екзистенціоналізм (м. Хайдеггер, а. Камю, ж.-п. Сартр).
- •46. Характерні риси філософії Стародавньої Індії.
- •47. Філософія Реформації (м. Лютер, ж. Кальвін).
- •48. Натуралістичний пантеїзм б. Спінози.
- •49. Університетська філософія в Україні XVIII – поч. XIX ст. (м. Костомаров, п. Куліш).
- •50. Матеріалістична позиція французьких просвітителів XVII–XVIII ст. (Ламетрі, д. Дідро, к. Гельвецій, п. Гольбах).
- •51. Основні риси філософії Відродження.
- •5) Геліоцентризм;
- •6) Підвищення ролі фактору часу, прискорення темпу життя.
- •52. Агностицизм філософії і. Канта.
- •53. Британське просвітництво (д. Локк).
- •55. Філософські ідеї т.Г. Шевченка.
- •58. Об’єктивний ідеалізм і. Канта, г. Гегеля , ф. Шеллінга.
- •59. Філософія українського космізму (в.І. Вернадський).
- •60. Феноменологія.
- •61. Конфуціанство.
- •62. Особливості римського періоду античної філософії.
- •63. Основні риси філософії Середньовіччя.
- •64. Філософські погляди ф. Прокоповича.
- •65. Фрейдизм.
- •66. Сутність вчення кініків та кірінаїків.
- •67. Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження (н. Макіавеллі, т. Мор, т. Кампанелла).
- •68. М. Гоголь як філософ.
- •69. Неофрейдизм (г. Маркузе, е. Фромм, г. Юнг, в. Райх).
- •70. Герменевтика.
- •71. Марксизм і релігія.
- •72. Християнський еволюціонізм (т. Де Шарден).
- •73. Скептицизм.
- •74. Патристика: віра для розуміння.
- •75. Неоплатонізм філософії епохи Відродження (Піко делла Мірандола, Парацельс)
- •76. Суперечність між методом і системою філософії г. Гегеля.
- •77. Філософія марксизму.
- •78. Головні періоди розвитку античної філософії.
- •79. Гуманістичний напрям філософії Відродження (д. Аліг’єрі, Петрарка, л. Валла).
- •80. Сенсуалістична філософія Нового часу (д. Локк, д. Берклі, д. Юм).
- •81. Проблема релігії в філософії л. Фейєрбаха.
- •82. Неотомізм (е. Жильсон, ж. Марітен).
- •83. Характерні риси філософії чарвака-локаята.
- •84. Деїстичний напрям філософії Просвітництва (ф. Вольтер, ш. Монтеск’є, ж.-ж. Руссо).
- •85. Д. Чижевський про історію філософії України.
- •86. Коротка характеристика економічної теорії к. Маркса і ф. Енгельса
- •87. Персоналізм м. Бердяєва та л. Шестова.
- •88. Загальна характеристика філософії Стародавнього Китаю.
- •89. Середньовічна містика в філософії м. Екгарта.
- •90. Філософія г.С. Сковороди.
- •91. Філософсько-правові і суспільно-політичні погляди французьких утопічних соціалістів (г. Маблі, Мореллі, г. Бабеф, к. Сен-Сімон).
- •92. Особливості філософської концепції санкх’я.
- •93. Раціоналістична філософія Нового часу (б. Спіноза, г. Лейбніц).
- •94. Суб’єктивна діалектика й. Фіхте.
- •95. Українська філософська думка доби Відродження (XIV–XVI ст.).
- •96. “Філософія конкордизму” в. Винниченка.
- •97. Основні риси елліністичного періоду античної філософії.
- •98. Томізм: проблема гармонії віри з розумом.
- •99. Основні риси філософії Просвітництва.
- •100. Філософські погляди Костомарова.
- •101. Сутність релігійно-філософської системи даосизму.
- •02. Закон заперечення заперечення.
- •1) Єдності та боротьби протилежностей
- •2) Переходу кількості в якість
- •3) Заперечення заперечення (з-н зз)
- •103. Коротка характеристика понять “розвиток”, “прогрес”, “регрес”.
- •104. Естетична свідомість.
- •105. Особливості антропогенного впливу суспільства на природу. (такий як і 169).
- •106. Економічна сфера життєдіяльності суспільства. (Див. 157)
- •107. Суспільна свідомість та її структура.
- •108. Критерії істини.
- •109. Людина, індивід, особа, особистість.
- •110. Проблеми спрямованості історичного процесу.
- •111. Філософія і релігія.
- •112. Предмет філософії.
- •113. Співвідношення буття і матерії.
- •114. Основні елементи наукового пізнання.
- •115. Діяльність як спосіб існування соціального
- •116. Форми суспільної свідомості.
- •117. Буття та його основні форми.
- •118. Простір і час, основні характеристики.
- •119. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.
- •1) Єдності та боротьби протилежностей
- •2) Переходу кількості в якість (зпкя)
- •3) Заперечення заперечення
- •120. Методи наукового пізнання.
- •121. Структура особистості (потреби, інтереси).
- •122. Суспільство як система, що саморозвивається.
- •123. Агностицизм та його головні напрями.
- •124. Чуттєве пізнання та його форми.
- •125. Категорії діалектики.
- •126. Основні функції філософії.
- •127. Філософія як методологія.
- •128. Коротка характеристика структури пізнавального процесу. (Див. 124)
- •129. Інтуїція в процесі пізнання.
- •130. Філософія як світогляд.
- •131. Поняття “субстанція”.
- •132. Етична форма свідомості.
- •133. Роль народонаселення і природних умов у розвитку суспільства.
- •134. Соціальне прогнозування: види, типи, методи.
- •135. Методології загально-наукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо).
- •136. Система філософії та її структурні складові.
- •137. Емпіричні методи пізнання.
- •138. Основні принципи діалектики.
- •139. Філософія і наука.
- •140. Відображення як загальна властивість матерії.
- •141. Діалектика як метод.
- •142. Головні функції свідомості.
- •143. Політична сфера життєдіяльності суспільства.
- •144. Теоретичні методи пізнання.
- •145. Проблема свободи і відповідальності людини.
- •146. Сутність духовного життя суспільства.
- •147. Синергетика як нова методологічна орієнтація сучасної науки.
- •148. Ціннісна орієнтація та її соціальна детермінація.
- •149. Проблема матеріальної єдності світу.
- •150. Історичні форми діалектики.
- •151. Рух, основні його форми і властивості
- •152. Форми наукового пізнання (ідея, факт, проблема, гіпотеза, теорія)
- •153. Історичні типи взаємовідношень людини і суспільства.
- •154. Взаємодія пізнавальної та практичної діяльності людини.
- •155. Проблема сутності людини і сенсу життя.
- •156. Парадигма, стиль мислення, наукова картина світу
- •157. Головні сфери життя суспільства.
- •158. Проблема філософського осмислення історії.
- •159. Духовна сфера життєдіяльності суспільства.
- •160. Соціальне передбачення. Співвідношення понять “передбачення” та “прогнозування”.
- •161. Роль матеріального виробництва в житті суспільства.
- •162. Культурологічна концепція розвитку цивілізації.
- •163. Модель коеволюційного шляху розвитку сучасного суспільства.
- •164. Методи прогнозування.
- •165. Визначення та характеристика понять “закон”, “зв’язок”, “закономірність”.
- •166. Співвідношення свідомості і матерії.
- •167. Проблема пізнання в історії філософії.
- •168. Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •169. Взаємодія природи і суспільства.
- •170. Матерія та основні форми її існування. Види і властивості.
- •171. Діалектична суперечність як джерело розвитку.
- •172. Співвідношення біологічного та соціального в походженні свідомості.
- •173. Практика і процес пізнання.
- •174. Культура як специфічна соціальна реальність.
- •175. Метафізика та її різновиди.
- •176. Принципи пізнання.
- •177. Коротка характеристика поняття “природа”.
- •178. Структура свідомості.
- •179. Етичні проблеми наукового пізнання.
- •180. Соціальні норми як вимоги до особистості.
- •181. Основні елементи структури матерії (нежива природа, жива природа, соціум).
- •182. Критерії наукового знання.
- •183. Соціальна сфера життєдіяльності суспільства.
- •184. Функції культури.
- •185. Історичні форми світогляду.
- •186. Некласичні концепції діалектики (“трагічна діалектика”, діалектична теологія, негативна діалектика).
- •187. Сцієнтизм і антисцієнтизм.
- •188. Способи подолання негативного антропогенного впливу на природу.
- •189. Вищі цінності людського існування (життя, свобода, любов, мир).
- •190. Ключові стратегії вирішення глобальних проблем сучасності.
- •191. Діалектика чуттєвого та раціонального рівнів пізнання.
- •192. Політична свідомість.
- •193. Істина як процес.
- •194. Проблема визначення поняття “культура”.
- •195. Цінності та їх функції.
- •196. Свідомість як вища форма відображення дійсності. Рівні відображення.
- •197. Закон єдності і боротьби протилежностей.
- •198. Проблема відчуження в філософії марксизму і неофрейдизмі.
- •199. Соціальна філософія про сутність і структуру суспільства.
- •200. Діалектика взаємодії природи і суспільства.
105. Особливості антропогенного впливу суспільства на природу. (такий як і 169).
Взаємовідносини суспільства та природи пройшли в своєму розвитку ряд етапів, які суттєво відрізняються один від одного. Людство досить давно усвідомлювало цей факт і намагалось класифікувати ці періоди у розвитку глобальної системи «суспільство-природа».
Розгляд історії взаємовідносин суспільства та природи дозволяє зробити висновок, що визначальним для їхнього характеру є пануючий в суспільстві спосіб організації людської діяльності, який визначає і спосіб освоєння природного простору, і ставлення до природи і, врешті-решт, характер відносин між людьми. Спосіб організації людської діяльності (технологія) пройшов у своєму розвитку ряд основних етапів: природна технологія первісних збирачів та мисливців, природна технологія землеробства та ремесла, неприродна технологія індустріального промислового виробництва.
Таким чином, в історії розвитку взаємовідносин суспільства та природи, взявши за критерій пануючий спосіб організації людської діяльності, можна вичленити такі основні етапи:
• етап природоподібної людської діяльності - період присвоєння готових продуктів природи, коли людина діє у своїх зовнішніх проявах як і будь-яка інша жива істота;
• етап природозгідної людської діяльності - період, коли в результаті накопичення знань про природу, людина переходить до пристосування природного середовища до своїх потреб і відтворює необхідні їй компоненти природи, узгоджуючи свої запити з пізнаними вимогами природи;
• етап «неприродної» (індустріальної) людської діяльності - період, коли з'являються машини і людина намагається підкорити природу, проголошуючи себе її «царем» (власне період формування та розгортання глобальної екологічної кризи, викликаної антропогенним втручанням у природні процеси і виникнення загрози глобальної екологічної катастрофи).
Сьогодні найбільш розвинуті країни переходять у своєму розвитку до нових, постіндустріальних технологій, що дає можливість говорити про наступний, четвертий етап у розвитку системи «суспільство-природа» - постіндустріальний, або нової природозгідності - період, коли головною метою виробництва стає інформація у широкому розумінні, коли машини замінюються системами машин і виникають реальні передумови запобігання глобальній екологічній кризі та подолання глобальної екологічної катастрофи.
106. Економічна сфера життєдіяльності суспільства. (Див. 157)
Економічна сфера суспільства служить для виробництва, розподілу, обміну матеріальних благ, кінець кінцем для демосоциального споживання (відтворення людей). Із структурного боку вона є процесом взаємодії продуктивних сил і економічних відносин, які в єдності утворюють спосіб виробництва матеріальних благ. З функціонального боку економічна сфера суспільства є процесом виробництва, розподілу, обміну, споживання матеріальних благ між географічною сферою і людьми, між людьми. Спосіб виробництва матеріальних благ утворює частину громадського способу виробництва, яким виступає практична (громадська) формація суспільства.
У способі виробництва матеріальних благ продуктивні сили грають роль виробничого змісту, а економічні відносини - економічної форми. І виробничий зміст, і економічна форма мають відносну самостійність у своєму розвитку, внаслідок чого між цими двома елементами економічного способу виробництва виникає протиріччя, що є джерелом його розвитку. Якщо продуктивна сила суспільства характеризує відношення суспільства до природи, то виробничі відносини - стосунки між людьми.
Продуктивні сили є єдністю засобів виробництва і робочої сили (працівників, технічних керівників). Засоби виробництва включають предмети праці (землю, ліс, нафта і тому подібне), знаряддя праці (лопати, верстати, прилади і тому подібне), умови праці (залізниці, лінії електропередач, заводські приміщення і тому подібне).
Знаряддя виробництва є винаходами творчого духу людей, результатом функціонування духовної сфери суспільства. Чим більше вони удосконалюються, тим більшою мірою духовна сфера суспільства виходить на передній план в творінні продуктивних сил, громадського буття.
Таким чином, уся історія стає історією відкриттів, історією творчих актів духу, що остаточно відривають людину від тваринного царства, тобто що протиставляють його природі і матерії як вільна і духовна істота, пануюча над цими нижчими і підпорядкованими східцями буття.
В економічній сфері реалізуються економічні потреби, інтереси людей з економічної свідомості в цілому, здійснюється управління економічними процесами з боку суспільства. За ступенем значущості для життя суспільства ця сфера є основоположною.
