103. Коротка характеристика понять “розвиток”, “прогрес”, “регрес”.

Розвиток – найвищий тип руху, завдяки якому проходить незворотна спрямована зміна матеріальних та ідеальних об’єктів від одного якісного стану до іншого, від старого до нового.

(Рух – спосіб існування матерії, її узагальнений атрибут; б.-я. зміна у природі та суспільстві. Матерії без руху не існує, оскільки не існує й руху без матерії.)

Розвиток – специфічний процес зміни, результатом якого є виникнення якісно нового, поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного.

розвиток-це рух по колу, прогрес, регрес, рух по спіралі???

Прогрес (від лат. progressus — рух вперед, успіх) — напрям розвитку, для якого характерний перехід від нижчого до вищого, від менш досконалого до більш досконалого. Про прогрес можна говорити як щодо системи цілого, так і до окремих елементів, структури та параметрів.

Поняття "прогрес" співвіднесене з поняттям регрес (зворотний рух) — тип змін, що за своєю спрямованністю протилежний прогресу. Відомо, що будь-який прогрес, будучи сприятливим для одних явищ, здійснюється ціною придушення інших, що між прогресом і регресом існує складний багатобічний зв'язок, який проявляється, насамперед, у тому, що окремі регресивні зміни можуть відбуватися в рамках загального прогресивного розвитку системи, або ж окремі елементи здатні зберігати прогресивний напрям незалежно від наростання регресивних тенденцій системи загалом.

104. Естетична свідомість.

Естетична свідомість (ЕС), як і міфологічна, релігійна, моральна, правова, філософська, наукова, — одна з форм суспільної свідомості. Кожна форма свідомості є відображенням змісту духовного досвіду людства, що у своїй сукупності утворюють цілісність і постають формуючою основою духовного світу особистості.

ЕС — це форма суспільної свідомості, що відображає закономірності переживаючого ставлення людини до світу з позицій суспільного ідеалу. Предметом ЕС є творення та переживання виразних форм дійсності.

Специфіка ЕС, у порівнянні з іншими формами духовного життя людства, полягає у таких критеріях:

- ЕС у бутті людини та суспільства являє собою комплекс почуттів, уявлень, поглядів, ідей;

- власне, поняття «ЕС» — абстракція, яка означає особливого роду духовне утворення, що характеризує естетичне ставлення людини чи суспільства до дійсності. На рівні суспільства ЕС існує у формі суспільної свідомості, яка відображає ступінь естетичного освоєння світу на рівні індивіда — у формі особистої характеристики окремої людини;

- ЕС формується тільки на підставі практики. Чим багатша естетична практика людини або суспільства, тим багатша та складніша їхня ЕС;

- процес формування ЕС особистості стисло повторює процес її формування в історії людства. Цим зумовлюється й структура ЕС;

- базується на особливого роду відношенні людини до світу, в якому переважає емоційне начало. В цьому родові особливості ЕС;

- видові особливості ЕС визначаються єдністю структури її форм.

Теоретично розрізняють два рівні функціонування даного феномена:

- повсякденний, побутовий рівень, що базується на узагальненні емпіричного досвіду. Повсякденні естетичні переживання особистості мінливі, часто суперечливі;

- теоретичний рівень, що базується на загальних філософських уявленнях про світ, людину та її місце у світі.

Повсякденний рівень естетичної свідомості складають естетичні емоції, переживання, почуття та ін.; теоретичний — естетичні оцінки, судження, погляди, теорії, ідеали тощо. Межі між цими двома рівнями умовні, бо специфіка ЕС має прояви на кожному рівні — всюди можна знайти і почуттєві, і раціональні елементи.

ЕС — одна із форм духовного життя суспільства, яка відображає довкілля, різноманітну діяльність людини, а також продукти (результати) цієї діяльності, в тому числі художні твори, у почуттєвих образах, що усвідомлюються та оцінюються у судженнях естетичного смаку. Специфіка ЕС полягає у взаємодії людини та реальності, суб’єктивного та об’єктивного, яка переживається, оцінюється і розуміється суто індивідуально, але детермінована історично мінливими ідеалами втілення краси у житті та мистецтві.

ЕС — це діалектична єдність особливого і всезагального у досвіді небайдужого ставлення до світу.

Отже:

1 - ЕС — це духовна цілісність, що є єдністю багатьох складових творення особливого — емоційно-інтелектуального відношення до дійсності;

2 – собливість ЕС - творення відношення до предметів, безпосередньо не пов'язаних з практичними потребами, а спрямованих у духовну сферу.;

3 - ЕС характеризується наявністю у змісті знання не лише результатів пізнавальної діяльності, а й цілісності відношення до них;

4 - у змісті ЕС відображається об'єктивна закономірність здатності почуттів бути формуючим началом духу та об'єктивувати себе у різних видах діяльності: оцінній, образно-формуючій та теоретико-рефлексивній.