95. Українська філософська думка доби Відродження (XIV–XVI ст.).

У XIV -- XVI ст. філософію України оригінальне представляли єресі. Філософські ідеї єретиків проявлялися у світоглядній оцінці діяльності церковної ієрархії, ченців. Єретики пропагували критичне ставлення до окремих православних догматів, церковних обрядів, розвивали думку про свободу волі, умовою реалізації якої вони вважали поширення освіти. Всупереч філософським ідеям єретиків використовувалась схоластична філософія. Розвитку схоластики протидіяли гуманістичні ідеї, які почали поширюватись в Україні в XVI ст. До ранніх українських гуманістів належали Юрій Дрогобич (1450--1494), Павло Русин (1470 -- 1517) із Кросна, Лукаш із Нового Міста, Станіслав Орловський (1513 -- 1566) та інші.

Важливу роль у розвитку філософської культури України відіграла Острозька академія -- перша українська школа вищого типу. В Острозькій академії вивчали сім так званих вільних наук, викладали старослов'янську, грецьку та латинську мови. Філософія як окрема дисципліна в Острозькій академії ще не значилась, але читався курс логіки, яка називалась тоді діалектикою. Але викладання вільних наук (граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, фізика й астрономія) мало узагальнюючий, філософський характер.

Особливого значення в процесі духовного становлення людини надавали тодішні українські книжники самопізнанню. Іван Вишенський, зокрема, вважав, що завдяки самопізнанню людина стає спроможною подолати свою земну форму й увійти у внутрішній духовний контакт із вищим буттям. Унаслідок цього, осяяний небесним світлом, людський розум проникає в приховану сутність вагомого повчального слова Біблії. Осягнення істини через самопізнання острозькі книжники ґрунтували на переконаності в нерозривному зв'язку між розумом окремої людини і Богом, у безпосередньому контакті людського мислення і буття.

96. “Філософія конкордизму” в. Винниченка.

Винниченко. Основна філософська праця «Конкордизм».

«Конкордизм – система будування щастя». «Конкордизмом ми називаємо систему лікування та реорганізації сил сучасного людського організму (чи то індивідуального, чи то колективного), сил як фізичних, так і психічних, систему базовану на рівновазі та погодженні тих сил», – писав В. Винниченко.

- Щастям можемо назвати стан певної задоволеності. Але оцінюється така задоволеність індивідуально. Людина постійно мусить вибирати: або між задоволеннями, або між задоволеннями і стражданнями, бо ці поняття пов’язані (за задоволенням може приховуватись страждання або через страждання можна досягти задоволення), або вибір може бути між особистими інтересами і загальним благом.

- людське пізнання обмежене і що є багато явищ, «яких нам зовсім несила зрозуміти».

- Винниченко був переконаний, що людина не може бути щасливою вповні, якщо вона позбавлена Батьківщини або на її рідній землі є якісь страждання і нещастя.

- Він каже, що щастям не можемо вважати володіння якимись цінностями (багатство, влада, здоров’я, кохання), бо вони є відносними і за певних обставин їх значення може змінюватися (для одного це цінність, для іншого – ні, зараз це добро, завтра – зло).

- «Конкордизм» містить правила, що стосуються внутрішньої гармонії, правильного харчування, статевих стосунків тощо. Ці принципи не є постулатами, обов'язковими для виконання, а скоріше порадами, що охоплюють усі сфери життя людини й стосуються її внутрішньої моральності. «Конкордизм, – пише В. Винниченко, – є система методів і правил боротьби з нещастям, яке панує над людством протягом величезної частини його історії..