86. Коротка характеристика економічної теорії к. Маркса і ф. Енгельса

К. Маркс. Основна праця «Капітал» в 4-х томах.

Ідейно-теоретичними джерелами економічної теорії К. Маркса були:

1) класична політична економія, насамперед Д. Рікардо.

2) німецька філософія, репрезентована діалектикою Гегеля і матеріалізмом Фейєрбаха;

3) французький утопічний соціалізм.

- Наріжним каменем економічної теорі К. Маркса є учення про вартість та додаткову вартість.

- Товар за Марксом це продукт праці, призначений не для власного споживання, а для обміну.

- Абсолютизувава роль праці як єдиного фактора вартості, стверджував, що всі товари, як вартості є кристалізованою людською працею.

- Вказував на посилення капіталістичної експлуатації найманого робітника.

- Трактував гроші як специфічний товар, який стихійно виділився із товарної маси у процесі еволюції обміну і став відігравати роль загального еквівалента – виразника вартості усіх інших товарів.

- Визнчив капітал як самозростаючу вартість

- Енгельс і Маркс розробили формаційний підхід до аналізу розвитку суспільства.

- Енгельс та Маркс сформулювали загальні положення комуністичного суспільства: 1) комуністичне суспільство пройде у своєму розвитку два етапи – соціалізм і комунізм; 2) для соціалізмц буде характерним збереження деяких рис попереднього історичного розвитку; 3) комунізм є «вищею стадією» в розвитку суспільства.

87. Персоналізм м. Бердяєва та л. Шестова.

Персоналізм (від лат. persona - особа), теїстичної напрям сучасної буржуазної філософії, що визнає особистість первинною творчою реальністю і вищої духовною цінністю, а весь світ проявом творчої активності верховної особи - Бога. Персоналізм сформувався в кінці 19 столітті в Росії і США, потім у 30-х рр.. 20 в. у Франції та інших країнах.

У Росії ідеї Персоналізму розвивали Н. А. Бердяєв, Л. Шестов, почасти Н. О. Лоський і інші.

Філософія Бердяєва - персоналізм, або філософія особистості. У своїй філософській автобіографії мислитель підкреслював: «я завжди був персоналістом». Разом з тим, у філософській літературі ім'я Н.А. Бердяєва міцно зв'язується з релігійним напрямком філософії екзистенціалізму. У статті для німецького «Словника філософів» він писав: «Філософія моя екзистенціального типу, якщо користуватися сучасною термінологією». Автор книги про філософів XX століття А.Хюбшер, узагальнивши ці визначення, таким чином охарактеризував філософію Бердяєва: «Це персоналістський, якщо завгодно, - екзистенційно-філософське мислення ...». Згідно цим характеристикам в дисертації до філософії російського мислителя цілком коректно застосовується визначення екзистенціальний персоналізм.

Розповсюдження Персоналізм-симптом кризи позитивістського світогляду та посилення тенденцій ірраціоналізму. У Росії Персоналізм розроблявся в руслі філософсько-літературного ідеалістичного руху початку 20 ст., представники якого вважали особистість єдиним суб'єктом історії і носієм культури в протилежність народним масам і виступили одними з перших теоретиків "масової культури" і "масового суспільства". Особа була протиставлена суспільству та його домаганням визначати все її життя, а доля особистості була протиставлена теорії прогресу. Теоретичною базою розвитку ідей П. в Росії з'явилася спроба знайти "третю лінію" у філософії, знімає протилежність матеріалізму та ідеалізму, суб'єкта та об'єкта. За думки Бердяєва і Шестова, всі вчення про людину, що розглядають його у співвідношенні з природою або суспільством, а не самого по собі, не досить. Згідно з П., існування індивіда, вплетені в складну мережу суспільних відносин, підпорядковане соціальним змінам, виключає для нього можливість затвердити своє неповторне "Я".