63. Основні риси філософії Середньовіччя.

Виникненню середньовічної філософії передував ряд змін не тільки у сфері економічно-політичних відносин, а передусім у світоглядній орієнтації тодішнього суспільства. Розвиток монотеїстичної релігійності призвів до перемоги християнства, яке й стало пануючою ідеологією.

Основні риси філософії середньовіччя:

1) теоцентризм, відповідно до якого джерелом будь-якого буття, блага й краси є Бог, а вищою метою життя людини є служіння йому, визначення свого особливого місця в світобудові:

2) монотеїзм, завдяки якому філософські та богословськи системи будуються на основі системо утворюючого поняття єдиного Бога;

3) креаціонізм, тобто визнанням створюваності світу Богом з нічого, уявлень творіння не стільки як фізичного, скільки сутнісного акту, під час здійснення якого Бог немає потреби ні у світі, ні в чому-небудь іншому;

4) провіденціалізм, тобто таким розумінням історії, яке є здійснення заздалегідь передбаченого Богом плану спасіння людини;

5) символізм, тобто наявністю чисельних сакральних текстів, істинний смисл яких глибоко прихований і потребує певних «технологій» для його розшифрування.

6) переходом від циклічних до лінійних вимірів часу, пов’язаних з народженням, смертю та воскресінням Ісуса Христа., поділом історії на період, що передував народженню Христу, і тому після Нього, на старозаповітну та ново заповітну.

64. Філософські погляди ф. Прокоповича.

Філософські погляди Ф.Прокоповича базувалися на об'єктивному ідеалізмі. Він доводив, що Бог існував «раніше буття світу… як найдосконаліший розум». Виникнення світу речей за Ф.Прокоповичем сталося шляхом божественної еманації (випромінювання, витікання). Треба сказати, що ці погляди (близькі до неоплатонізму) поширювалися ще в Киівській Русі. Але поряд з тим у творах Ф. Прокоповича є багато тверджень, які тяжіють до пантеїзму та деїзму. Так в своїй «Натурфілософії» він пише: «Під природою розуміють самого Бога.

Одночасно Ф.Прокопович виступає проти антропоморфізму в розумінні Бога: «Не розумно міркують ті, — говорить він,- які думають, що Бог є подібним до складу людини і що нібито він має і голову, і бороду, і руки, і ноги та всі інші тілесні члени».

Ф. Прокоповичем сформульовано фундаментальну тезу про зв'язність часу, простору і матерії, яка лежить в основі сучасної теорії відносності.

А ось хоча й теологічне за формою, але наукове за змістом формулювання закону незнищуваності матерії за Ф.Прокоповичем: «…матерію не можна ніколи створити, ані зруйнувати, також ні збільшити, ні зменшити ту, яку створив Бог на початку світу, і якою і в якій кількості створена, такою залишається досі й буде залишатися завжди». За Ф. Прокоповичем світ є «матеріальним сполученням речей», а «небо складається з матерії». Ф. Прокопович фактично визнає множинність світів. Наголошує, що Чумацький Шлях — скупчення зірок, вчить про єдність світу через матерію: «Матерія є спільною й однаковою в усіх тілах, проте форми різні». Мислитель цілком слушно вважав, що «немає матерії без форми». Таких визначень, тлумачень ми зустрічаємо безліч, читаючи «Фізику» Ф. Прокоповича. Не погоджується Ф. Прокопович і з Епікуром у тому, що атом є неподільним: «всі… тіла теж складаються з нескінченно подільних тілець». До сьогодні ця фундаментальна теза є в центрі уваги фізики.