І знову Весна!

— Здрастуй, — сказала Весна. — Як ти виріс! Ось тобі новенька сіра шубка, тобі в ній буде зручніше, ніж у зимовій одежі.

— Спасибі, Весно, — подякував Зайчик. — А скажи, ти принесла мені свіжу зелену травичку?

— Звичайно, їж скільки заманеться!

— Як добре, — зрадів Зайчик. — Як добре, що знову Весна!

Потім слідом за Весною знову прийшло Літо, і Зайчик радісно зустрів його і прийняв його дарунки. Потім прийшла Осінь — Зайчик зрадів і їй. А коли настала Зима, Зайчик сміливо поскакав їй назустріч:

— Здрастуй, Зимо! Добре, що ми знову зустрілися. Ти принесла мені нову білу шубку?

— Звичайно, мій Зайчику, — сказала Зима і лагідно щипнула його за вушко.

— А я ще почую голоси маленьких ангелів? — поцікавився Зайчик

— Авжеж, почуєш.

— І так буде щороку?

— Так, Зайчику, все буде повторюватися щороку…

Автор Олена Крижановська.

Правда й вигадки про зайця

Матеріали для проектної діяльності

На території України поширені два види зайців:

• Заєць сірий, або заєць європейський, або русак (Lepus europaeus) – відносно звичайний,

• Заєць білий (Lepus timidus) — рідкісний в межах України.

Заєць білий взимку Заєць русак

Обидва ці види є традиційними об'єктами полювання і у більшості регіонів України – головними. У зв'язку з малою чисельністю в Україні зайця білого цей вид внесено до Червоної книги України. На жаль, у зимовий час, коли проводяться полювання, ці два види дуже схожі у польових умовах.

Перші зайчата з’являються у квітні – на початку травня, другий виводок – в кінці травня – червні (пік розмноження), третій – у серпні. Однак вагітних самок і маленьких зайченят можна побачити раніше і пізніше звичних сезонів розмноження.

Вже з першого дня появи на світ вони здатні бігати. Малюки ростуть швидко. 3 першого тижня життя вони їдять траву. Самка годує зайченят молоком раз на день. Увесь виводок тримається неподалік від матері, не розбігаючись. Іноді зайчиха намагається відвести від малюків ворога, прикидаючись пораненою. 

Зайчиха виносить дитинчат 50 днів. Новонароджене зайченя важить приблизно 100 г. Ця крихітка, ледь з'явившись на світ, добре вдягнена в хутро, все бачить і навіть вміє бігати! А через два-три дні його вже не наздоженеш. Силу зайчаті дає материнське молоко, це навіть не молоко, а концентрат з 12% білків, 15% жирів і інших високопоживних речовин. Попоївши такої суміші, зайченята можуть протриматися 4 дні, зачаївшись під кущиком або в ямці в очікуванні матусі. До 17 днів зайченята, хоча вже й починають їсти траву, не можуть обійтися без молока, а потім, коли мати піде назовсім, живуть деякий час так званою дитячою сім'єю – триматися гуртом, що б не було страшно.

Кількість зайченят у виводку коливається від от 1 до 9. Напередодні родів самки облаштовують примітивні гнізда з трави, викопують ямки, а в спекотних районах риють неглибокі нори. Самка приходить кормити потомство раз на добу, а інколи рідше –1 раз на 4 дні. С 5-го дня життя зайчата починають переміщатися поблизу місця народження; у 2 тижні досягають маси 300–400 г і вже активно їдять траву, а в 3–4 тижні стають повністю самостійними.

Щоб їх не знайшли хижаки, маленькі зайчата лежать на одному місці і нікуди не ходять, доки не підростуть. Їх може підгодувати інша зайчиха, яка пробігає неподалік. Таке явище характерніше для зайця білого, ніж для русака.