Глобалізація як новий етап розвитку інтеграційних процесів у світовій економіці

Характерною особливість розвитку людської цивілізації початку третього тисячоліття є зростання вагомості зовнішніх факторів розвитку, які стали визначальними в економічному поступі більшості країн світу.

Сьогодні світове господарство розкриває найсуттєвіші прояви економічного життя, що розгортається та функціонує на рівні домашніх господарств, підприємств, транснаціональних корпорацій, різних галузей, окремих країн, але обов’язково має міжнародне забарвлення. Як цілісна система воно прямо чи опосередковано впливає на розвиток кожної країни світу. Міжнародне співтовариство створює сприятливі умови та стимулює до об’єднання науково-технічних, матеріальних, трудових ресурсів і фінансових засобів для вирішення проблем економічного, соціального, екологічного, військового, культурного, освітнього характеру.

Посилення планетарних процесів взаємозв’язку та взаємозалежності різних сфер, суб’єктів та регіонів світового господарства, які суттєво інтенсифікували взаємні зв’язки  суб’єктів господарювання, держав, людей отримали назву глобальних. Зростаюча економічна взаємозалежність національних господарств та регіонів планети сьогодні розглядається як найважливіша риса глобалізації. Глобалізація – це новий етап економічного розвитку, породжений взаємозалежністю складових елементів світового господарства, що посилюється в умовах широкого розгортання інтернаціоналізації виробництва та обігу. Відбувається суперечливий процес глобального синтезу в який втягуються всі країни світу. У сучасному світі глобалізація має домінуючий вплив на розвиток будь-якої держави. Глобалізація надає інтеграційним процесам загальносвітовий характер, оскільки кожна країна взаємодіє з іншими країнами не лише безпосередньо, через зовнішню торгівлю, але опосередковано, долучаючись до світового ринку товарів та послуг, світової валютної системи, до системи міжнародних організацій глобального типу.

Поняття «глобалізація» увійшло в науковий обіг у 80-ті роки XX ст. як відображення фундаментальних перетворень сучасної світової економіки, зумовлених посиленням дії загальноцивілізаційних законів та закономірностей, які охоплюють усі сфери суспільного життя й формують постіндустріальну світову цивілізацію.

Слід відзначити, що сучасні процеси глобалізації породжені економічними чинниками, зокрема, суспільним розподілом праці, міждержавними інтеграційними процесами, міжнародними суспільними об’єднаннями і неурядовими організаціями, науково-технічним прогресом в умовах ринкової економіки, різноманітними формами міжнародного культурного обміну і спілкування. Основу економічної глобалізації є інтернаціоналізація виробничих зв’язків у високотехнологічних галузях за рахунок прямих іноземних інвестицій, формування глобальних за масштабом та режимом роботи ринків.

В глобалізованому середовищі інтернаціоналізація економіки набуває нових таких нових характеристик як:

- по-перше, формується глобальне світове виробництво на основі планетарного охоплення світової економіки транснаціональними корпораціями і транснаціональними банками, розвиток довгострокових виробничих зв’язків, стратегічних альянсів, договорів про співдружність тощо;

- по-друге, кардинально змінюється зміст світових господарських зв'язків: темпи зростання міжнародної торгівлі випереджають темпи зростання виробництва, фінансові потоки перевищують трансакції, пов'язані з експортом товарів і послуг;

- по-третє, змінюється спрямованість і структура міжнародної торгівлі, зростає товарообмін наукомісткою, високотехнологічною продукцією між розвинутими країнами;

- по-четверту, якісних перетворень зазнає фінансова сфера, змінюється її роль у світовій економіці на основі прогресуючого зростання валютних, фондових, кредитних ринків тощо;

- по-п’яте, посилюється орієнтація розвинутих економік на розгортання всіх сфер людської активності: здатність генерувати нові знання, швидко їх застосовувати, використовуючи сучасні методи обробки інформації;

- по-шосте, інтенсифікується пошук світового центру управління та інструментів регулювання глобальних світогосподарських процесів.

Отже, як бачимо, процес глобалізації охоплює такі основні елементи, такі як: міжнародну науково-технологічну сферу; систему міжнародного виробництва, світовий ринок та міжнародну торгівлю, міжнародну валютно-фінансову систему.

   Процес глобалізації тісно пов’язаний з економічною регіоналізацією світового господарства. Регіоналізація виступає, як своєрідний прояв і форма реалізації глобалізації, загострюючи суперечності глобального розвитку. З одного боку, це дві різнонаправлені за характером дії та наслідками тенденції, а з іншого – глобальний ринок посилює діяльність потужних регіональних коаліцій країн, які, мають спільні економічні інтереси та об’єднують свої зусилля з метою забезпечення найбільш сприятливих умов для реалізації міжнародного співробітництва в регіональному масштабі і це в свою чергу дозволяє їм досягати ефекту від співробітництва з іншими членами угруповання та ефективно реалізовувати на міжнародній арені широке коло стратегічних інтересів.

Глобалізація світової економіки характеризується залученням нових суб’єктів світогосподарських зв’язків. Головними суб’єктами глобалізації світового господарства на сьогоднішній день є: країни великої сімки, регіональні інтеграційні угрупування, міжнародні організації, транснаціональні корпорації і банки, великі міста та відомі особистості, що мають великий вплив та авторитет.

35. Проблеми та наслідки входження України до Світової організації торгівлі.