39.4. Вплив нтр на галузеву структуру та розміщення виробництва

НТР сприяла значній структурній модернізації світового господарства, зміні співвідношення найважливіших сфер економіки. Так, частка сільського господарства в структурі світового матеріального виробництва зменшилася з 21 % в 1950 р. до 8 % в 1990 р. У структурі світової промисловості під впливом НТР поступово зменшується частка видобувних і зростає роль обробних галузей. Якщо в 70-х роках співвідношення між ними складало 13:87, то на початку 90-х років — 8:92. Це пояснюється зниженням матеріаломісткості виробництва і зростаючою заміною мінеральної сировини штучною; частка промисловості в розвинутих країнах знижується, а в країнах, що розвиваються, — зростає. Характерно, що випереджальними темпами розвиваються наукомісткі галузі економіки.

Про тенденції структурної модернізації економіки передових країн свідчать зміни у виробництві США. Структурна перебудова господарства під впливом НТР в американському суспільстві супроводжується неухильним посиленням ролі нематеріальних елементів виробничих ресурсів — наукових знань, інформації, кваліфікації, які активно доповнювали й опосередковували елементи матеріальні (сировинні, енергетичні, техніко-технологічні). Неухильно знижується частка базових галузей матеріального виробництва — сільського й лісового господарства, видобувної та обробної промисловості. Галузі так званої важкої промисловості значною мірою втрачають свою роль фундаменту індустріальної економіки, "локомотива" її зростання. До цього слід додати, що визначальною характеристикою техніко-технологічного переснащення господарства США (й не лише цієї країни) є дедалі чіткіша ресурсозберігальна спрямованість. Це означає, що загальне підвищення ефективності господарства забезпечується переважно посиленням економії всіх видів ресурсів (трудових, капітальних, сировинних, енергетичних, фінансових).

Під впливом НТР у структурі господарства відбуваються істотні зміни. У високорозвинутих країнах зростає роль високотехнічних і наукомістких виробництв. Посилюється спеціалізація країн, що розвиваються, на ресурсо- і трудомістких галузях промисловості (нафтопереробна, хімічна, металургійна, легка). Важливого значення набуває екологічний фактор, завдяки якому здійснюється перенесення в країни, що розвиваються, так званих "брудних виробництв" (нафтохімії, чорної та кольорової металургії).

Важливими факторами структурної модернізації стають центри науки і висококваліфіковані кадри. Зараз будь-якій передовій країні потрібні не просто трудові ресурси, а освічені, висококваліфіковані люди, здатні управляти сучасною технікою. Різниця в кваліфікації й вартості робочої сили впливає на розміщення виробництва. "Перші поверхи" обробної промисловості дедалі більше перемішуються в країни "третього світу" для того, щоб використати дешеву робочу силу. Напівкваліфікований робітник в Індії одержує 1—2 дол. за день, тоді як у США за ту саму роботу сплачується 66 дол.

Новий етап науково-технічної революції, що розгорнувся в другій половині XX ст., призвів до глибокої структурної кризи в усіх країнах, насамперед розвинутих. Це не звичайна циклічна криза, а стадіальна, тобто криза, пов'язана з переходом до нової фази соціально-економічного розвитку. Сутність нинішньої структурної кризи полягає в переході від періоду індустріалізації до постіндустріальної епохи.

У рамках єдиної глобальної економічної системи країни й регіони перебувають на різних стадіях розвитку: постіндустріальній, індустріальній і доіндустріальній. Саме різностадійність визначає закономірності просторової організації глобальної системи. Постіндустріальний розвиток істотно ускладнився б без переміщення багатьох видобувних і переробних виробництв у країни й регіони з дешевшою працею, особливо в країни нової індустріалізації.

Розрив основних соціально-економічних показників між країнами Півночі та Півдня ще й досі сягає 10—15 і навіть 100 разів. Це супроводжується й дуже істотними відмінностями в ресурсоспоживанні та рівні виробництва.

Галузево-територіальна структура економічно розвинутих країн зазнає впливу HTR Уній істотно зростає значення наукоємних галузей у структурі промислового виробництва при зменшенні ролі традиційних галузей, посилюється концентрація науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), а також координаційно-управлінських функцій.

На територіальну структуру господарства (ТСГ) впливають нові структури, що формуються в центрах НДДКР та інформації, тобто безпосередні носії НТР. Зміни ТСГ відбуваються також завдяки впровадженню, матеріальному втіленню результатів НТР. Зростаюча роль наукомістких галузей сприяє переміщенню промислового виробництва до центрів НДДКР, до центрів підготовки й зосередження кваліфікованих кадрів. Вплив НТР та ТСГ полягає насамперед у вдосконаленні та здешевленні інфраструктури, в її ущільненні й поліпшенні забезпеченості нею території. Відтак складаються вигідні умови для прогресу промисловості в більшості районів цих країн, у тому числі складних для освоєння, зникає необхідність жорсткої прив'язки матеріаломістких та енергомістких виробництв до центрів добування відповідних видів сировини та палива, а також виробництва дешевої енергії. Все це сприяє дальшому ущільненню й удосконаленню ТСГ розвинених країн, господарському освоєнню нових територій.

Характер структурних і просторових зрушень у господарстві розвинених країн наприкінці XX ст. був далеко не однозначний. Один із радикальних напрямів зрушень, властивий усім країнам, визначався орієнтацією на дешеву працю. Головним результатом цього руху став прискорений розвиток і висунення на перший план країн з великими ресурсами дешевої робочої сили. В країнах з дешевшою робочою силою концентрувалися масові види продукції, що вимагали в основному праці середньої та низької кваліфікації. До таких галузей належать легка промисловість, виробництво побутових електроприладів, масових видів конторських машин, сільськогосподарських і дорожчих машин, масової електроніки.

Важлива тенденція в територіально-галузевій структурі світового господарства — де підвищення територіальної ефективності і розміщенні промисловості, що виражається в подальшій концентрації індустрії в оптимальних пунктах, передусім у морських портах, які стали своєрідними сировинними базами розвинутих країн. Посилилась орієнтація виробництва на висококваліфіковану робочу силу, що виявилося в переміщенні промисловості до районів із найсприятливішою екологічною ситуацією. В Західній Європі — це райони, прилеглі до Альп, у США — Каліфорнія, південь гірських штатів, Флорида. Рівночасно в окремих країнах із відносно невисоким рівнем розвитку (Італія, Іспанія, Греція та інші) триває орієнтація на дешеву робочу силу, що стимулює прискорення економічного зростання цих країн. Це потягне за собою подальше збільшення ролі Іспанії в Європі. Помітне певне зниження темпів зростання промисловості в Японії, підвищення економічного потенціалу тих частин Північноамериканського континенту, де є можливість використовувати дешеву робочу силу (примексиканський південь США, Пуерто-Ріко та ін.).

Наприкінці XX ст. створюються міждержавні, навіть міжконтинентальні, системи розміщення, представлені транснаціональними корпораціями (ТНК). Елементи такої системи закладалися давно, починаючи з 60-х років,але тільки тепер, із подальшою інтернаціоналізацією світогосподарського життя, набули значних масштабів. На нинішньому етапі розвитку техніки потужності окремих агрегатів давно переросли національні, а іноді й континентальні кордони, й потреби оптимального u використання вимагають створення міждержавної — транснаціональної — системи розміщення виробництва. У процесі розвитку техніки й, головне, конкурентної боротьби розширяється номенклатура виробів. Це спонукає створювати чимраз більше спеціалізованих заводів, що працюють на всю Західну Європу або на весь світ у цілому.

Глобалізація світового господарства дедалі масштабніше включає в нього відсталі країни та їхній активний соціально-економічний простір.

33.Міжнародна торгівля та міжнародний поділ праці. Концепція «порівняльних» переваг.

Концепції меркантилізму, протекціонізму і фритредерства

Меркантилізм - домінуючий напрям економічної думки та різновид економічної політики, властивий перехідній добі первісного нагромадження капіталу. Меркантилісти підкреслювали необхідність такої зовнішньоекономічної політики, яка б сприяла досягненню позитивного сальдо торговельного балансу. Головною формою багатства вважалися гроші, а їх джерелом - сферу обігу.

Протекціонізм (від лат. рrotectio - заступництво, захист) - економічна політика держави, спрямована на захист вітчизняної економіки від іноземної конкуренції. Основними заходами протекціоністської політики є:

- забезпечення перевищення експорту товарів над імпортом товарів;

- підтримка експансії торговельного капіталу, стимулювання створення монопольних торговельних об'єднань;

- захист та стимулювання розвитку національної промисловості, збільшення виробництва товарів на експорт, надання пільг експортерам (привілеїв, монопольних прав, експортних премій, субсидій тощо);

- обмеження імпорту готової продукції, особливо предметів розкоші шляхом встановлення високих ввізних митних зборів, квот, тарифів;

- заборона або обмеження вивезення сировини та стимулювання її ввезення;

- розвиток мореплавства тощо.

Фритредерство (від англ. free - вільний, trade - торгівля) - напрям у економічній теорії, політиці та господарській практиці, орієнтований на вільну торгівлю та невтручання держави у приватнопідприємницьку діяльність. Являє собою політику, в якій тарифи та інші бар'єри на шляху торгівлі між націями скасовуються.