Боротьба світоглядів у вітчизняній філософії XIX - XX ст.

1. ІРРАЦІОНАЛІЗМ- філософський погляд, згідно з яким дійсність не доступна розумовому пізнанню; протилежність раціоналізмові.

2. Екзистенціальна філософія - на перший план висунула ідею абсолютної унікальності людського буття, зосередившись навколо проблеми людини та її місця в світі, проблеми духовної витримки людини, яка потрапила в потік подій і втратила контроль.Філософія серця — поняття в філософії, започатковане Дмитром Чижевським. Аналізуючи творчу спадщину Григорія Сковороди, Миколи Гоголя, Пантелеймона Куліша, Памфіла Юркевича як типових представників національної традиції, Чижевський сформулював поняття «філософія серця», яка є «характеристична для української думки»

3. Слов'янофі́льство — світоглядно-ідеологічна і суспільно-політична течія в Росії у 1840 — 1870 рр., яка на противагу російській орієнтації на Західну Європу (так званих «західників») перейшла на шлях російського панславізму.

4. Українофі́льство (відгрец. phileo—люблю) —термін, поширений з другої пол.XIX ст., на означення любові до України, українського народу, української культури.

5. Соціальний прогрес — глобальний, всесвітньо-історичний процес сходження людських суспільств від примітивних станів (дикості) до вершин цивілізованого стану, заснованого на вищих науково-технічних, політико-правових, морально-етичних досягнень.

6. Західники, Західництво — напрямок російської антифеодальної громадської думки 1840-х років, що протистояв слов'янофілам.

7. Ноосфе́ра (відгрец. νουςвзначенні«розум») — сучасна стадія розвитку біосфери, пов'язана з появою в ній людства.

8. Філософія ХХ ст..

1. Сцієнтизм (від лат. scientia — знання, наука) — тенденція до витлумачення філософського і соціологічного знання у світлі принципів і методів, властивих природничим наукам.

2. Філосо́фська антрополо́гія (від філософія та антропологія) — у широкому сенсі — філософське вчення про природу (сутність) людини.

3. Філософія життя — філософський напрямок, який склався в другій половині 19 ст. у Німеччині та Франції, визначними представниками якого вважаються Фрідріх Ніцше.

4. Інтуїтиві́зм (лат. intuitio —уява, споглядання) —влітературознавстві—напрям, щоабсолютизуєінтуїціюякмоментбезпосередньогоосягненнясвітувдіяльностітворчоїфантазії, вактійогоестетичногосприйманняйоцінки.

5. Психоаналіз — 1) група психологічних теорій особистості, методів дослідження ментальних процесів, а також методів терапії невротичних захворювань; 2) спосіб інтроспекції людини, що передбачає систематичне пояснення несвідомих зв'язків та процесів.

6. Неофрейдизм (грец.. Νέος - новий фрейдизм) — напрям у сучасній філософії (соціології, психології, психоаналізі), що розвинувся в 20-30х роках ХХ століття з фрейдизму.

7. Термін «феноменологія» походить від грецьких слів phainómenon, яке означачає «те, що з'являється» і lógos — вивчення.

8. Прагматизм — доктрина або, скоріш, світогляд, що ставить усе знання і правду у пряме відношення до життя та дії; прагматизм судить про значення ідей, суджень, гіпотез, теорій і систем відповідно до їхньої здатності задовольнити людські потреби та інтереси у соціальний спосіб.

9. Неотомізм – головний напрям неосхоластики, що вбачає у вченні Фоми Аквінського (1225–1274) найдосконаліше вираження "вічної філософії"; неотомізм різко протиставляє себе як матеріалізму, так і суб'єктивному ідеалізму

10. Персоналі́зм (лат. persona — особа) — релігійно-ідеалістична течія в сучасній філософії, яка розглядає особу як первинну реальність і найвищу духовну цінність, а світ — як вияв творчої активності верховної особи — Бога.

11. Позитиві́зм (лат. positivus —позитивний) —парадигмальна гносео-методологічна установка, відповідно до якої позитивне знання може бути отримане як результат суто наукового (не філософського) пізнання.

12. махізм - суб'єктивно-ідеалістичний напрям у філософії і методології науки, розроблене на початку 20 століття в роботах Е. Маху.

13. Логічний позитивізм — напрям позитивізму, що виник у 1920-х роках (Віденський гурток); намагався сполучити емпіризм, що ґрунтується на принципі верифікації, з методом логічного аналізу наукового знання.

14. Неопозитивізм- являє собою третій етап у розвитку позитивізму.

15. Лінгвістичний позитивізм (від лат. posutious - позитивний, суб´єктивний) - ідеалістичний напрям, представники якого все справжнє

16. Мо́ва—системазвуковихіграфічнихзнаків, щовиникланапевномурівнірозвиткулюдства, розвивається і має соціальне призначення; правила мови нормалізують використання знаків та їх функціонування як засобів людського спілкування. Мова — це найважливіший засіб спілкування і пізнання.

17. Верифіка́ція (пізньолат. verificatia —підтвердження; лат. verus — істинний, facio — роблю) — логіко-методологічна процедура встановлення істинності наукової гіпотези (так само як і поодинокого, конкретно-наукового твердження) на підставі їхньої відповідності емпіричним даним (пряма або безпосередня верифікація) або теоретичним положенням, що відповідають емпіричним даним (непряма верифікація).

18. Екзистенціалі́зм— (фр. existentialisme відлат. exsistentia —існування), Філософіяіснування—напрямуфілософії XX ст., щопозиціонуєідосліджуєлюдину, якунікальнудуховну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.