Види руху цілей та їх характеристика.

В залежності від величини курсового кута розрізнюють при направлення руху цілі:

- фронтальний;

- косий;

- фланговий.

При фронтальному русі цілі видно тільки її лобову (кормову) частину або видима даіна не більше її ширини.

При косому русі цілі видима її дліна перевищує ширину не більше ніж в три рази.

При фланговому русі цілі видима її довжина перевищує ширину більше ніж в три рази або видно тільки борт.

Правила призначення вихідних установок приціла і точки прицілювання під час стрільби. Правила призначення вихідних установок

У тому випадку, коли дальність до цілі й напрямок до неї не змінюються й інші умови стрільби мало отличаются от нормальних (табличних), а також коли потрібне негайне відкриття вогню, вихідні установки для стрільби з кулемета назначають:

• установку прицілу - відповідно до обмірюваної дальності до мети; прицільну марку - центральний косинець;

• крапку прицілювання -центр мети.

У випадку коли дальність до мети й напрямок на нееизменяются й стрільба ведеться в умовах, що значно відрізняються від нормальних, вихідні установки призначають:

• установку прицілу - відповідно до обмірюваної дальності до мети з урахуванням сумарного виправлення на рух мети, на рух своєї БМП і на відхилення умов стрільби;

• прицільну марку - з урахуванням сумарного виправлення напрямку на рух мети й БМП і на вітер;

• точку прицілювання - центр мети.

Способи ведення вогню.

Вид вогню й кількість патронів, необхідне для поразки мети, як правило, указуються кулеметникові командиром, - наприклад: «Скільки-то патронів

вогонь» або «Скільки-то патронів, довгими (короткими, безперервним) — вогонь».

Якщо в команді вид вогню не вказується, то навідник вибирає його самостійно.

Вогонь чергами (короткими - на граничних дальностях, довгими -на середні) доцільно вести вогонь по цілях, що з'являються рухаються одиночним цілям, а також з метою уточнення установок прицілу й цілика.

Безперервний вогонь застосовується найчастіше по скупченнях супротивника, по груповим цілям, у межах дальності прямого пострілу, при відбитті атаки або контратаки.

По способі ведення вогонь із кулемета підрозділяється:

— при стрілянині із сошки — на вогонь у крапку й вогонь із розсіюванням по фронті;

— при стрілянині з верстата й кронштейна бронетранспортера — на вогонь у крапку, вогонь із розсіюванням по фронті, вогонь із розсіюванням у глибину й вогонь із одночасним розсіюванням по фронті й у глибину.

Швидкість кутового переміщення (повороту) кулемета при стрілянині з розсіюванням куль по фронті мети залежить від дальності стрільби й необхідної щільності вогню, що у всіх випадках повинна бути не менш двох куль на кожний метр фронту мети.

При веденні вогню з розсіюванням у глибину маховичок механізму тонкого наведення повертати зі швидкістю три щиглики в одну секунду або переміщати лінію прицілювання на 100 м у секунду. Межі розсіювання вогню в глибину визначаються залежно від глибини мети й рельєфу місцевості, на якій перебуває мета. При визначенні меж повороту маховичка механізму тонкого наведення треба до числа щигликів, що відповідають глибині мети, додати число щигликів, отриманих при переміщенні лінії прицілювання від ближнього краю мети до далекого або навпаки.

1

113