Стрільба по нерухомим і цілях, що з'являються

По нерухомим і цілях, що з'являються, стрільбу вести з розподілами сітки оптичного прицілу (установками механічного прицілу) і точкою прицілювання, обраними відповідно відстані до мети, а також швидкості й напрямку бічного вітру.

Якщо відстань до мети дорівнює цілим сотням метрів, наприклад 400 м, то для прицілювання вибирається розподіл шкали прицілу, що відповідає цій відстані, тобто горизонтальна лінія, позначена цифрою 4 (мал. 70).

При стрільбі з механічним прицілом вибирається приціл 4.

При стрільбі по цілям на проміжних відстанях, наприклад 350 м, для прицілювання вибирається точка на сітці між горизонтальними лініями; у зазначеному прикладі між лініями, позначеними цифрами 3 і 4.

При бічному вітрі для прицілювання по нерухомій меті вибирається точка перетинан-ня горизонтальної лінії, що відповідає відстані до цілі, і вертикальній лінії, що відпо-відає виправленню на вітер. При стрільбі з механічним прицілом точка прицілювання виноситься у фігурах убік, куди дує вітер, на величину виправлення на бічний вітер.

Мал..70 Прицілювання при стрільбі з гранатомета с оптичним прицілом по нерухомому танку на відстані 400м (вітер відсутній)

Приклад. Визначити розподілу сітки прицілу для стрільби пострілами ПГ-7У по неру-хомому танку на відстані 400 м при сильному вітрі праворуч попереду.

Рішення.

1. З таблиці знаходимо виправлення на помірний вітер під кутом 90° до площини стрільби; вона дорівнює,на 400 м 1,5 розподілу шкали бічних виправлень.

2. Відповідно до примітки 2 до таблиці знайдене виправлення збільшимо вдвічі, а відповідно до примітки 3 зменшимо її вдвічі й тоді одержимо виправлення на силь-ний вітер праворуч попереду, рівну 1,5 розподілу сітки.

3. Для прицілювання призначити в правій частині сітки точку на горизонтальній лінії, позначеною цифрою 4, між 1 і 2 вертикальними лініями (мал. 71).

Стрільба по рухомих цілях

При русі бронеціли на гранатометчика або від нього розподіл сітки оптичного

Мал. 71. Прицілювання при стрільбі вистрелами ПГ-7В з гранатомета с оптичним прицілом по нерухомому танку на відстані 400м при сильному вітрі справа спереді.

прицілу (установка механічного прицілу) і точка прицілювання вибираються відповідно до тій відстані, на якому ціль може виявитися в момент пострілу, а також з урахуванням впливу бічного вітру.

Виправлення на бічний вітер уводяться по тимі ж правилам, що й при стрільбі по нерухомим цілям.

При стрільбі по бронеціли, що рухається під кутом до площини стрільби, необхідно вводити виправлення на переміщення цілі за час польоту гранати, а також ураховувати вплив бічного вітру. Відстань, на яке переміщається ціль за час польоту гранати до неї, називається попередженням.

ПК . Вибір цілі

Для автоматів (кулеметів) найбільш характерними є живі цілі -розрахунки кулеметів і знарядь, групи стрільців або окремі фігури, що ведуть вогонь із різних положень, а також живаючи сила на автомобілях, мотоциклах і т.п. Крім того, з автоматів (кулеметів) вогонь ведеться й по повітряним цілям. Цілі на поле бою можуть бути нерухомими, що з'являються на короткий час і рухаються.

Автоматник (кулеметник) у бої веде вогонь, як правило, у складі відділення або взводу, знищуючи цілі, зазначені йому командиром. Тому він повинен уважно слухати й точно виконувати всі команди командира.

Якщо автоматникові (кулеметникові) у бої ціль для поразки не зазначена, він вибирає її сам. У першу чергу необхідно вражати найнебезпечніші й важливі цілі, наприклад розрахунки кулеметів і знарядь, командирів і спостерігачів супротивника. Із двох різних по важливості цілей вибирати для обстрілу найближчу й найбільш уразливу. З появою під час стрільби нової, більше важливої цілі . повільно перенести вогонь на неї.

Вибір прицілу, точки прицілювання

Для вибору прицілу, точки прицілювання необхідно визначити дальність до цілі й урахувати зовнішні умови, які гут вплинути на дальність і напрямок польоту кулі. Приціл, цілик й точка прицілювання вибираються з таким розрахунком, щоб при стрільбі середня траєкторія проходила посередині цілі.

При стрільбі на дальності до 400 м вогонь варто вести, як правило, із прицілом 4 або «П» і цілком 0, прицілюючись у нижній край цілі або в середину, якщо ціль висока (біжучі фігури й т.д.). При стрільбі на дальності, що перевищують 400 м, приціл установлюється відповідно дальності до цілі, округленої до цілих сотень метрів, і цілина 0. За точку прицілювання, як правило, приймається середина цілі. Якщо умови обстановки не дозволяють змінювати установку прицілу залежно від дальності до цілі, то в межах дальності прямого пострілу вогонь варто вести із прицілом, що відповідає дальності прямого пострілу, прицілюючись у нижній край цілі.

Дальність до цілей визначається окоміром. При цьому дальність до цілей і місцевих предметів визначається по відрізках місцевості, що добре запечатлілися у зоровій .пам'яті, по ступені видимості й гаданій величині цілей (предметів), а також шляхом сполучення обох способів.

При визначенні дальностей по відрізках місцевості необхідно яку-небудь привичну дальність, що міцно зміцнилася в зоровій пам'яті (наприклад, відрізок 100, 200 або

ПРО м), подумки відкладати від себе до предмета (цілі). При визначенні дальності по ступені видимості й гаданій величині предметів (цілей) необхідно зрівняти видиму величину цілі з видимими розмірами, що запам'яталися в пам'яті, даної цілі на певних видаленнях.

Якщо ціль виявлена поблизу орієнтира або місцевого предмета, дальність до якого відома, то при визначенні дальності до цілі необхідно на око враховувати її

видалення від орієнтира. Уночі дальність до освітлених цілей визначається так само, як і вдень.

При визначенні дальності окоміром необхідно враховувати наступне:

• гадана величина того самого відрізка місцевості з видаленням його від автоматника або кулеметника (у перспективі) поступово скорочується;

• яри, лощини, річки, що перетинають напрямок на місцевий предмет або ціль, скрадають (зменшують) дальність;

• дрібні предцілі (кущі, камені, окремі фігури) здаються далі, ніж великі предцілі, що знаходяться на тім же віддаленні, (ліс, гора, колона військ);

• одноколірне, одноманітне тло місцевості (луг, сніг, рілля) виділяє і як би наближає предцілі, що перебувають на ньому, якщо вони інакше пофарбовані, а строкате, різноманітне тло місцевості, навпаки, маскує і як би видаляє предцілі, що перебувають на ньому;

• у похмурий день, у дощ, суиерки, у туман дальності здаються збільшеними, а у світлий, сонячний день, навпаки, зменшеними.