3.1 Засада на залізниці.

Найбільше вигідно влаштовувати засади (катастрофи) потягу в глибокій виїмці при русі потягу під ухил. Поїзд зупиняється підривом рейки або локомотиву. Локомотив, який зійшов з рейки, упреться у крутість виїмки, а вагони будуть насідати один на одного, створюючи пробку. При цьому загине рухомий склад і рух поїздів по цій лінії буде перервано, поки не вдасться розібрати уламки дерева і металу. Катастрофа залізничного складу з цистернами пального зазвичай супроводжується ще і пожежею.

Місце нападу вибирається подалі від залізничних станцій і вузлів де знаходяться гарнізони військ противника. Перед катастрофою бажано ушкоджувати лінії зв'язку з найближчими станціями. Перед нападом треба провести ретельну розвідку, визначити вигідне місце, зручні підступи, розклад потягів, час проходження патрулів.

Кожен солдат повинен знати своє завдання в операції: зняти ворожого вартового, розібрати або підірвати рейки, охороняти вогнем своїх товаришів та інше.

При нападі необхідно оточити зруйновані вагони, при цьому головні сили повинні розташовуватися ближче до середини та до хвоста ешелону, тому що  головні вагони руйнуються при катастрофі найбільше. Противника легко знищувати вогнем зі схилів виїмки, причому вогнем перекривається весь ешелон. Частина солдатів (бажано з кулеметами) розташовується проти хвоста ешелону, з обох боків. Так зручніше вести стрілянину увздовж вагонів і уражати ворогів, які вибігають із них.

Потрібне чітке управління засідкою: сигналом до нападу на ешелон буде підрив рейки та сама катастрофа потягу. Вогонь необхідно припиняти по команді, інакше можна зачепити своїх товаришів, які атакують.

3.2 Засада на автомобільному шляху.

Шосейні та ґрунтові дороги мають велике значення, тому засади, які спрямовані на підрив цих шляхів сполучення відіграють чималу роль у локальних війнах.

Колони організуються в основному з простих автомобілів і бронетехніки, на яких пересувається особовий склад противника. Тут багато загального з засадами на залізниці. На дорогах є багато вузьких місць, які підходять для засад. Одною з основних вимог до позиції для засади є обмеження можливостей щодо маневру противника, який потрапив у засідку. Це досягається як вибором місця засади (у дефіле, на березі річки, на просікі в густому лісі, на гаті на болоті, на високій і крутій дамбі, на ущелині в гірській місцевості), так і відповідним інженерним забезпеченням - мінуванням місцевості, руйнуванням доріг і т.п.

При нападі дуже важливо здійснити підрив головної та хвостової машин (іноді декількох посередині). Тоді інші машини потраплять у вкрай скрутне становище та легше буде їх знищити. Щоб машини не спромоглися згорнути убік, варто замінувати також і узбіччя дороги в місці нападу. Під час ведення вогню по противнику треба прагнути добивати бойові машини до кінця веденням вогню по одній машині з декількох гранатометів. Повне знищення невеликого числа машин краще, ніж багато недобитих - часто вони здатні продовжувати вести вогонь. Якщо їдуть цистерни з пальним - їх потрібно уразити, насамперед. Якщо відомо, що в колоні велика кількість бронетехніки, застосовують наступний тактичний прийом. Мала частина особового складу починає вести вогонь з однієї сторони дороги. Солдати противника спішуються з бойових машин і вкриваються за ними, ведучи оборонний вогонь. У цей час замаскована більша частина людей відкриває вогонь по противнику з іншого боку дороги, де противник не перебуває під захистом корпусів бойових машин. Результат часто дуже гарний, але необхідно, щоб свої не попали під вогонь (наприклад, на схилах ущелин). Напад з засади на колону найчастіше провадиться ближче до вечора. По-перше, у цей час його найменше чекають, по-друге, засадна група одержує можливість для виходу з бою з настанням темряви, значно зменшені відповідні дії противника, особливо авіації.

Засади поділяються на два основних типи: окрема засада і засада з кількох позицій. Окрема засада практикується значно частіше і характеризується однією зоною вогневої поразки, вогневим мішком, де концентрується вогонь усіх вогневих засобів, із завданням ізолювати, накрити та знищити противника.

Засада з декількох позицій являє собою дві або більше взаємопов’язані між собою окремі засади.

Найбільш часто зустрічаються два варіанти побудови бойових порядків у засідці: лінійний бойовий порядок і бойовий порядок у формі L. При лінійному бойовому порядку ударні і підтримуючі елементи розгортаються паралельно напрямку руху противника. Такий бойовий порядок забезпечує ведення флангового вогню по противнику. При лінійному бойовому порядку відносно легко організувати бойове керування, менше імовірність поразки вогнем своїх.

Засада у формі L більш ефективна. Довге плече паралельно напрямку руху противника дозволяє вести по ньому фланговий вогонь. Коротке плече, утворене підтримуючими елементами, розташовується наприкінці та під прямим кутом до зони вогневої поразки. Кулемети завжди варто встановлювати на короткому плечі. При веденні вогню з кулемета завжди існує розсіювання куль через багато факторів. Сніп траєкторій має в перетині форму еліпса. При установці кулеметів на короткому плечі L маємо можливість вести поздовжній вогонь, що перехрещується із фланговим вогнем. При веденні поздовжнього вогню в найбільшій мері використовуються бойові можливості кулемета, тому що ціль накривається більшою кількістю куль. У засідці варто застосовувати тільки настильний вогонь, при якому центр снопа траєкторій не піднімається вище стоячого на повний зріст людини.

Виходячи з викладеного, можна зробити висновок, що засада, ретельно спланована та проведена, займає одну з ключових позицій у локальних малих війнах. Вона цілком виконує вимоги, але вимагає великої підготовки та часто чималих технічних засобів. Це непростий метод бойових дій, але дуже ефективний. При ньому часто мінімальні втрати особового складу. Перспектива розвитку засад, безсумнівно, полягає у виробленні нових тактичних рішень.