І. Вступна частина.

Історія диверсій

Спочатку «диверсією» називалися воєнні операції, виконані незначними силами для дезорієнтації противника (рейд отамана Платова під час Бородинської битви.)

Термін змінив своє значення з появою бризантних вибухових речовин (таких як динаміт), що дозволяло невеликим групам здійснювати у тилу ворога ефективну діяльність.

Диверсії в ХХ-ХХ століттях

Диверсії в Першій світовій війні

Подальший розвиток диверсія як спосіб збройної боротьби одержала в Першій світовій війні. У війні в Іспанії 1936—1939р. у складі чотирнадцятого корпусу республіканців, призначеного для дій у тилу ворога, були диверсійні бригади та загони, підрозділи яких робили диверсії на залізничних і шосейних дорогах, лініях телеграфного і телефонного зв'язку.

Диверсії у Другій світовій війні

Особливо широкий розмах одержали диверсії в Другій світовій війні. В ряді воюючих країн створювалися спеціально підготовлені військові диверсійні підрозділи.

Диверсії у Великій вітчизняній війні

У ході Великій вітчизняній війні диверсії в тилу німецьких військ мали велике значення. Для здійснення диверсій залучалися частини інженерних військ. Були створені спеціальні підрозділи гвардійських мінерів.

У бойовій діяльності партизан і підпільників диверсії займали провідне місце.

ДИВЕРСІЯ (Д) (від лат. diversio - відхилення, відволікання):

1. Дія окремих осіб, груп (підрозділів, частин, партизанських загонів) у тилу противника.

2. Один із способів підривних дій розвідок і спеціальних служб на території інших держав у мирний час.

Не треба плутати диверсію з тероризмом. Обов'язкова умова тероризму – резонанс терористичної акції в суспільстві. Диверсія – силова акція підривного характеру, здійснювана спецслужбами держави, суспільний резонанс операції не цікавить диверсанта й навіть є небезпечним. В ідеалі диверсія імітує техногенну катастрофу, нещасний випадок або силову акцію, зроблену іншою силою. Такі диверсії, як політичні вбивства, виконані спецслужбами, реальні виконавці віддають перевагу звалювати на помилково винних.

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА.

Навчальні питання:

1.Загальні положення.

1.1.Класифікація спеціальних дій

Підставою для розподілу обсягу поняття «спеціальні дії» можуть бути тип, форма, масштаб спеціальних дій та інші підстави.

Основним показником функції бойового застосування сил і засобів є мета і завдання їхнього бойового застосування. Залежно від цілей і завдань спеціальні дії (СД) поділяються на наступні різновиди, або типи:

-диверсійні;

-диверсійно-розвідувальні;

-протидиверсійні;

-допоміжні;

-інформаційно-психологічні;

-правоохоронні;

-СД по організації і веденню збройної боротьби спеціальним методом;

-СД по забезпеченню безпеки іноземних держав;

-пошуково-рятувальні;

-специфічні та інші.

Диверсійні СД — дії з метою завдання безпосередніх збитків об'єктам противника спеціальними способами відволіканню сил і засобів противника з інших напрямків.

Диверсійно-розвідувальні СД — дії з метою добування всіх видів інформації спеціальними способами (спеціальна розвідка).

Протидиверсійні (контртерористичні) СД — дії по пошуку, блокуванню, захопленню або ліквідації диверсійних формувань зі складу сил спеціальних операцій іноземних армій. Світовий досвід боротьби з диверсійними або партизанськими формуваннями показує, що для успішної боротьби з ними безпосередньо в районі дій необхідно створити угруповання сил і засобів з бойовим потенціалом в 7-10 разів, який перевищує бойовий потенціал диверсійного формування.

Таким чином, середній коефіцієнт необхідного збільшення звичайних сил і засобів щодо боротьби з диверсійними формуваннями, дорівнює 8.

Так для розгрому десанту у складі роти потрібен батальйон, а для розгрому десанту у складі батальйону — бригада. Тому, кидати елітні анти -терористичні підрозділи у вуличні бої або в бій на місцевості, м'яко кажучи, недоцільно. Диверсійній тактиці великих терористичних формувань необхідно протиставити таку ж диверсійну тактику спеціальних формувань Збройних Сил, які володіють відповідним озброєнням і технікою.

Розрахунки показують, що ввід однієї зі сторін у тил противника всього 6 % своїх сил для дій спеціальними способами, змусить іншу сторону залучити для боротьби з ними половину своїх сил і засобів.

Допоміжні СД — дії по збільшенню ефективності засобів поразки авіації, ракетних військ і артилерії, а також по забезпеченню виконання інших завдань військами, силами і службами у тилу противника.

Інформаційно психологічні СД — дії з метою зміни у необхідному напрямку поведінкових і емоційних установок військовослужбовців і цивільного населення противника (країни або району призначення).

Правоохоронні СД — дії по захисту конституційного ладу і державного устрою, власності і прав держави та її громадян за кордоном, забезпеченню виконання державою і іноземною державою своїх обов'язків по захисту і дотриманню прав людини відносно своїх громадян , а також дії Збройних Сил щодо виконання постанов міжнародних і правоохоронних органів.

СД щодо організації і ведення збройної боротьби спеціальним методом — дії (надання допомоги) щодо формування, підготовці, підтримці, забезпечення і бойового застосування іррегулярних сил, інших сил опору у тилу противника або на території, контрольованої противником, в інтересах вирішення завдань Збройними Силами або держави у цілому.

СД щодо забезпечення безпеки іноземних держав — дії по посиленню угруповань військ і сил союзних держав у випадку загрози агресії ззовні, по наданню допомоги у збройній боротьбі по забезпеченню внутрішньої безпеки.

Пошуково-рятувальні СД — дії, метою яких ставиться звільнення військовополонених, а також пошук і повернення у розташування своїх військ або в інше безпечне місце військовослужбовців, інших громадян , захоплених як заручників у зонах збройних конфліктів, що пропали без звістки або утриманих насильно за межами держави і з інших причин.

Специфічні дії — миротворчі дії, інші дії Збройних Сил у зонах збройних конфліктів та в інших небезпечних місцях по наданню гуманітарної допомоги іноземним державам, ліквідації стихійних лих, відновленню цивільної адміністрації, проведенню карантинних заходів.

Інші СД — дії, які указом Президента або директивою Міністра оборони можуть бути віднесені до спеціальних.

Найважливішим критерієм класифікації спеціальних дій є їх масштаб.

Стосовно масштабу спеціальні дії можуть бути стратегічними, оперативними та тактичними. На відміну від звичайних бойових дій, основними показниками масштабу яких є просторові і часові показники, а також склад угруповань військ і сил, основним показником масштабу спеціальних дій є їх мета.

Стратегічна мета спеціальних дій передбачає такий результат бойового застосування сил і засобів, досягнення якого приводить до корінних змін у військово-політичній і стратегічній обстановці, сприяє створенню сприятливих умов для використання стратегічних угруповань і видів Збройних Сил у перших операціях, подальшому успішному веденню війни або проведенню стратегічної операції.

Оперативна мета спеціальних дій передбачає досягнення такого результату бойового застосування сил і засобів, який приведе до різкої зміни обстановки у смузі бойових дій (районі майбутніх бойових дій) фронту, армії, корпусу або сприяє успішному виконанню ними бойових завдань.

Тактична мета спеціальних дій передбачає досягнення такого результату бойового застосування сил і засобів, який приведе до різкої зміни обстановки у смузі бойових дій бригади, батальону, або буде сприяти успішному виконанню ними бойових завдань.