2. Перелік заходів при проведенні сто

Під технічним обслуговуванням (ТО) при використанні за призначенням розуміється технічне обслуговування при підготовці до використання за призначенням, при використанні за призначенням, а також безпосередньо після його закінчення.

У радіотехнічних військах технічне обслуговування РЕТ носить планово-попереджувальний характер і для мирного часу є регламентованим. Для воєнного часу технічне обслуговування РЕТ визначається її технічним станом. За змістом, обсягом і періодичністю на РЕТ у процесі їх використання за призначенням у мирний час установлені такі технічні обслуговування :

• контрольний огляд (КО);

• щоденне технічне обслуговування (ЩТО);

• технічне обслуговування (ТО-1);

• технічне обслуговування (ТО-2);

сезонне технічне обслуговування (СТО);

3.Перевірка потужності передавального пристрою рлс п-18

Генератор СВЧ генерирует мощные импульсы тока сверхвысокой

частоты. Генератор СВЧ собран на триоде типа ГИ-19Б по схеме

однотактного двухконтурного автогенератора с общей сеткой и емкостной

обратной связью. Колебательная система генератора включает:

короткозамкнутую коаксиальную анодно-сеточную линию

индуктивного характера;

короткозамкнутую коаксиальную сеточно-катодную линию

емкостного характера.

Положительную обратную связь в схеме генератора образуют

межэлектродная емкость лампы анод – катод и емкость кольца обратной

связи Э1.

Элементами автоматического смещения являются резисторы R13 –

R16 и конденсатор С6.

После включения станции в течение 1 мин со стабилизатора накала

(блок 99) подается пониженное напряжение накала 4 – 5 В на накал

генераторной лампы. По окончании 1 мин подается полный накал 7,5 В.

Напряжение накала контролируется прибором ИП2.

При поступлении на анод генераторной лампы импульсов

напряжения от модулятора генератор СВЧ генерирует импульсы тока

сверхвысокой частоты (рис 2.3, г). Энергия этих импульсов отбирается из

анодно-сеточного контура с помощью фишки связи Ф1 и предается в

антенный коммутатор.

Частота колебаний тока генератора зависит от длины анодно-

сеточной линии, которая может изменяться при перемещении плунжера,

связанного с автоматом перестройки АП-1.

Мощность импульсов генератора зависит от длины сеточно-

катодной линии (изменяется ручной тягой), места положения фишки

отбора энергии Ф1 (изменяется автоматом АП-2) и величины

сопротивления автоматического смещения (может изменяться винтовым

переключателем на передней панели блока 99 в пределах от 10 до 40 Ом).

Правильная величина сопротивления автоматического смещения

устанавливается по величине анодного тока (60 — 110 мА). Измерение

анодного и сеточного токов производится соответственно приборами ИП1

и ИПЗ (при нажатой кнопке). От величины мощности импульсов

передающего устройства зависит дальность обнаружения станции.

33

В анодно – сеточном контуре расположена медная пластина,

связанная с автоматом АП-4. Изменяя положение пластины, автомат АП-4

обеспечивает подстройку генератора в системе автоматической

подстройки частоты. От точности настройки генератора зависит

чувствительность приемного устройства и, следовательно, дальность

обнаружения станции.

Помимо блокировочных контактов КП-1, упоминавшихся в схеме

модулятора, в генераторе СВЧ имеются следующие блокировки:

К.П-3 – срабатывают при сближении анодно-сеточного плунжера и

фишки Ф1 на 70 – 80 мм; при этом выключается высокое напряжение с

передающего устройства и напряжение с автоматов перестройки, на АПУ

(ВПУ) загорается табло РА;

КП-2 – разрываются при открывании крышки лампового отсека;

РД – разрываются при нарушении обдува генераторной лампы.

При срабатывании любой из двух последних блокировок

выключаются накальное и высокое напряжения. В случае аварийного

снятия со станции напряжения питания включается аварийный обдув (от

аккумулятора)

• регламентоване технічне обслуговування (РТО).

• У військах деякі особливості має проведення сезонного технічного обслуговування. Переведення ОВТ на режим зимовой (літньої) експлуатації здійснюється у строки за планами командирів частин.

• Як правило, проведення СТО здійснюється сумісно з ТО-1 або ТО-2. Загальна схема організації СТО не відрізняється від схеми організації ТО-1 або ТО-2.

• Для проведення СТО видається наказ командира частини “Про підготовку ОВТ до зимового (літнього) періоду експлуатації”, в якому вказується:

• підстава проведення СТО та його цілі;

• який вид ТО (ТО-1 або ТО-2) проводиться на ОВТ, номери зразків ОВТ, які додаткові роботи необхідно виконати з підготовки ОВТ до зимового (літнього) періоду експлуатації;

• В наказі по результатах проведення СТО зазначається рішення командира про допуск особового складу до експлуатації ОВТ в зимовий період та необхідності експлуатувати ОВТ на зимових нормах витрати ПММ.

Білет 4.

1.Принципи побудови радіолокаційного поля. Показники радіолокаційного поля.

Радіолокаційне поле – це область повітряного простору, у межах якого засобами радіолокації угруповання РТВ забезпечується виявлення, супроводження та визначення тактичних характеристик повітряних цілей і своїх літаків з імовірністю не менше заданої.

РЛП формується у просторі при сумісному бойовому застосуванні засобів радіолокації підрозділів угруповання РТВ. Радіолокаційне поле, яке створюється угрупованням РТВ, повинно забезпечувати успішне вирішення задач радіолокаційної розвідки, видачі розвідувальної і бойової інформації з’єднанням, частинам ЗРВ, ВА, РЕБ з’єднання ППО.

У залежності від засобів і методів локації угруповання РТВ, які застосовуються, створюється РЛП, що складається з полей активної та пасивної локації.

За призначенням РЛП може бути полем розвідувальної інформації (розвідки) і полем бойової інформації, черговим полем і резервним

За структурою РЛП характеризується частотним діапазоном, кратністю перекриття заданої області простору, ярусністю, безперервністю

До параметрів поля активної локації належать:

рубіж виявлення на даній висоті (межа суцільного РЛП на даній висоті);

висота нижньої межі суцільного РЛП;

висота верхньої межі суцільного РЛП;

коефіцієнт перекриття РЛП.

2.Принципи побудови тракту формування зондувальних сигналів РЛС 19Ж6 (П-37) за функціональною схемою.

Апаратура передавального пристрою розміщена в шафі передавача ПС-4 машини N1 (ППК).

Зондуючі радіоімпульси формуються на фіксованій несучій частоті автогенератором на магнетроні МИ-29. При цьому радіолокаційні канали працюють на різних несучих частотах.

Імпульсний режим роботи магнетрона задається імпульсним модулятором. Модулятор виконаний за класичною схемою з резонансним зарядом накопичувача у виді штучної лінії ІДЛ від високовольтного випрямляча ВВС-3 і повним розрядом її (із приходом імпульсу запуску) через тиратронний комутатор ТС і імпульсний трансформатор. Імпульсний трансформатор забезпечує узгодження хвильового опору ІДЛ з опором магнетрона і підвищення амплітуди модулюючих імпульсів, які подаються на катод магнетрона.

Каналізація зондуючого сигналу до опромінювача антени здійснюється по хвилеводному тракті, що включає в себе елемент сполучення з магнетроном СМС, антенний перемикач АПС і відрізки жорстких і гнучких хвилеводів. Перші три канали підключаються до однорупорних опромінювачів блоку опромінювачів ОВН-АМ-1 нижньої антени, четвертий і п'ятий канали – до опромінювачів блоку опромінювачів ОВВ-АР верхньої антени.

Елемент сполучення з магнетроном забезпечує перехід від коаксиального виходу магнетрона до хвилеводного тракту.

Антенний перемикач забезпечує підключення антени до передавального пристрою на час зондуючого сигналу і до прийомного пристрою на іншій частині періоду проходження. Антенний перемикач виконаний на відрізку хвилеводу з розрядниками.

У блоці опромінювачів нижньої антени ОВН-АМ-1 реалізоване формування кругової поляризації електромагнітної енергії на передачу і прийом. Досягається це застосуванням поляризаторів у виді спеціальних хвилеводних скруток, дільників потужності і фазообертачів. Керування видами поляризації здійснюється дистанційно з блоку керування поляризацією УП-01, розташованого в індикаторної машині.

Випромінювання енергії зондуючого сигналу в простір здійснюється нижньою і верхньою антенами, кожна з якої складається з відбивача і блоку опромінювачів. Зміна кута нахилу антени з індикацією встановлюваних кутів здійснюється механізмами качання МК-I і МК-II. Керування механізмами здійснюється дистанційно із шафи дистанційного керування ДУС-4М і шафи ІКО-2М індикаторної машини.

3. Принципи побудови апаратури захисту від активних перешкод в РЛС РТВ.

Захист від активних завад для РЛС П-37 забезпечується наступними мірами:

досить високим енергетичним потенціалом (середня потужність зондуючого сигналу складає 0,7-0,8 кВт) і зосередженням енергії у вузьких нижніх променях антени;

використанням багатоканальної багаточастотної зони виявлення. Кожний із п'ятьох приймально-предавальних каналів працює на своїй несучій частоті з досить великим розносом частот між каналами. Можливість дистанційного виключення приймально-предавальних каналів, забитою завадою, і зміни нахилу антен у широких межах дозволяє заповнити кутомісцеву зону виключеного каналу зоною іншого каналу і забезпечити проводку цілей;

застосуванням апаратури захисту від несинхронних завад, що забезпечує подавлення завад, як в амплітудному, так і в когерентному режимах роботи РЛС. Коефіцієнт подавлення несинхронних завад в амплітудному каналі дорівнює 26 дБ, у когерентному – 20 дБ;

для захисту від короткоімпульсних і нестаціонарних шумових завад - використанням схеми широка смуга – обмеження - вузька смуга (ШОУ);

поліпшенню спостереженості сигналів на фоні протяжних за дальністю завад сприяють схем МАРП і диференціювання;

при наявності непереборних активних шумових завад – застосуванням пристрою пеленгації постановників завад за азимутом.

Захист від активних завад для РЛС 5Н84А додатково забезпечується багатоканальним автокомпенсатором активних завад, що використовує допоміжні канали в яких завада корельована з завадою в основному каналі. Для організації допоміжних каналів застосовується додаткові 5 антенн. Кореляція завадових коливань в основному та допоміжних каналах АКП дозволяє пригнічувати заваду в основному каналі із збереженням ехо сигналів від цілей.

Вибачте!!! На «шум» не знайшов нічого((((

Білет №5

1. Призначення сітки ППО. Видача радіолокаційної інформації з командного пункту окремої радіолокаційної роти в координатах сітки ППО. Зміст донесення про повітряну ціль.

Сітка ППО є система кодування місцевості на топографічних картах, планшетах і екранах індикаторів, що застосовується у військах ППО для передачі місцеположення літального апарату (цілі), цілевказівок і ціле розподілу.

Сітка ППО поділяє відображуємий на карті район на зони, сектори і квадрати. Сітка ППО наноситься у масштабі 1:500000,1:1000000, 1:2000000, 1: 2500000. Територія Північної півкулі поділяється на 92 зони чотирьох типів (А, Б, В, Г) у наступному порядку:

від екватора до 40⁰ північної широти – на зони типу А розміром 20⁰ за широтою, 18⁰ за довготою кожна;

від 40⁰ до 72⁰ північної широти – на зони типу Б розміром 16⁰ за широтою, 18⁰ за довготою кожна;

від 72⁰ до 80⁰ північної широти – на зони типу В розміром 8⁰ за широтою, 36⁰ за довготою кожна;

від 80^о до 90^о північної широти – на зони типу Г розміром 10^о за широтою, 180^о за довготою.

Зони поділяються на сектори:

типу А на 10 секторів (4^ох 9^о) – п’ять горизонтальних рядів по два сектори в кожному ряду;

типу Б на 8 секторів (4^о х 9^о) – чотири горизонтальних ряди по два сектори в кожному ряду;

типу В на 8 секторів (4^о х 9^о) – два горизонтальних ряди по чотири сектори в кожному ряду;

типу Г на 10 секторів – два горизонтальних ряди по п’ять секторів (розмірами 4^о х 36^о південних секторів і 6^о х 36^о північних секторів.

Сектори зон поділяються на квадрати:

в зонах типу А, Б, В паралелями, які проводяться через кожен градус, і меридіанами, які проводяться через кожні 1^о30^/, починаючи від кордону сектору, розмір квадрата по широті 1^о, по довготі 1^o 30^/;

в зоні типу Г розміри квадратів південного ряду секторів по широті 1^о, по довготі 6^о, північного ряду секторів – по широті 1^о, по довготі 12^о.

Квадрати в секторах нумеруються двома цифрами, відповідними номерами горизонтального і вертикального номерів квадратів, на схрещенні

яких знаходиться квадрат, що нумерується. Схема розподілу сектору на квадрати і принцип нумерації квадратів показані на мал.3.

5 29 3

4 5 6 7 8 9 0

3

5

2

1

Рис. 1.

Кожний основний квадрат поділяється на 9 середніх, середній – на 9 малих квадратів, малий квадрат може бути поділений на 9 уточнюючих квадратів.

Середні, малі і уточнюючі квадрати нумеруються порядковими номерами від 1 до 9 за ходом часової стрілки, починаючи з північно – західного кута і закінчуючи центральним квадратом. Схема розподілу квадратів сітки ППО на середні і малі квадрати показана на рис. 2.

Лінійні розміри квадратів в залежності від широти, місцевості змінюються (збільшуються до екватору). Так для України (Харків) лінійні розміри квадратів складають: великого – 111х111 км, середнього – 37х37 км, малого – 12х12 км

Місцезнаходження цілі за допомогою сітки ППО позначається групою з 7 або 8 цифр: перші дві цифри – номер зони, третя – номер сектора в зоні, четверта і п’ята – номер квадрата в секторі, шоста і сьома – номер середнього і малого квадратів. При восьмизначній групі цифр остання є номером уточнюючого квадрата. В цьому випадку малий квадрат поділяється на 9 уточнюючих квадратів.

1^о 30^/

.

Зона

Сектор

1	2	3						1о
8	9	4		2			3	32 5 29 3 7 4 Уточнююч.квадрат
7	6	5						20/
	8			9			4	Основний квадрат
							Мал.квадрат.
								6/40//
	7			6			5

30^/ 10^/

Рис.2

Точність передачі координат цілей за квадратами сітки ППО залежить від розміру квадрата, який передано в донесенні, і від часу запізнення оповіщення. Сітка ППО забезпечує точність передачі координат повітряних цілей за малими квадратами 8 – 10 км, а з використанням уточнюючих квадратів – 3 – 5 км.

При передачі розвідувальної інформації на кожну виявлену ціль (об’єкт) оформляється формуляр, в якому вказується її номер та основні характеристики (тип, склад, швидкість, висота, належність та ін.). при першому повідомленні цілі видаються чотирьохзначними номерами, в подальшому можуть передаватися у скороченому вигляді – двозначними номерами.