32. Бойове завдання механізованого взводу в обороні. Засоби посилення взводу в обороні. Опорний пункт механізованого в обороні (показати схемою)

Побудова оборони механізованого (танкового) взводу містить: бойовий порядок взводу; опорний пункт взводу; систему вогню.

Основні зусилля взводу в обороні зосереджуються на напрямку наступу противника, що очікується, і утриманні важливої ділянки (об’єкта) місцевості.

Побудова оборони повинна забезпечувати відбиття атаки противника і знищення його танків і живої сили перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони.

Бойовий порядок взводу будується залежно від поставленого завдання та умов місцевості. Позиції відділення механізованого взводу в обороні розташовуються, як правило, в одній траншеї у лінію. В опорних пунктах, розташованих на найбільш імовірному напрямку наступу противника, позиція одного із відділень взводу з метою посилення стійкості оборони може обладнуватися в глибині опорного пункту (на другій лінії) 100-200 м за траншеєю.

При загрозі атаки з флангу бойовий порядок може будуватися уступом вправо або вліво, а танкового взводу крім того, – кутом назад або кутом вперед.

БМП і танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту і в глибину з інтервалом до 200 м [8].

Вогневі позиції вибираються для них з урахуванням умов місцевості як на передніх, так і на зворотних схилах висот із таким розрахунком, щоб забезпечувалися спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність прямим наведенням з гармат, кулеметів і ПТРК, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, приховане розташування вогневих засобів і маскування. БТР займають вогневі позиції зазвичай у глибині опорного пункту так, щоб забезпечувалася можливість ведення вогню з кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки.

Додане взводу протитанкове (гранатометне) відділення може розташовуватися на позиціях механізованих відділень, – у проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу.

Проміжки між позиціями відділень – до 50 м.

По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу відривається суцільна траншея, яка з’єднує одиночні (парні) окопи для особового складу механізованих відділень, для БМП, танків, ПТРК, інших вогневих засобів і укриття для особового складу. Від опорного пункту у глибину оборони відривається хід сполучення, який обладнується для ведення вогню.

Перша траншея є переднім краєм оборони і обороняється взводами першого ешелону. Вона повинна забезпечувати добре спостереження за противником, кращі умови для створення зони суцільного багатошарового вогню з усіх видів зброї перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і ведення вогню з глибини оборони.

Друга траншея обороняється взводом другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на віддаленні 300-600 м від першої траншеї.

Третя (четверта) траншея обороняється взводами рот другого ешелону батальйону. Вона обладнується на віддаленні 600-1000 м від другої (третьої) траншеї.

Хід сполучення використовується для потайного маневру підрозділами, ведення бою з противником, що вклинився в оборону, евакуації поранених і подачі боєприпасів і продовольства [8].

Відсічні позиції створюють по всій глибині оборони з метою не допустити розповсюдження противника, який прорвався у сторони флангів, створити вогневі мішки, а також примусити його вийти на загородження, які прикриваються вогнем. Відсічні позиції можуть також бути рубежами розгортання підрозділів для контратак, а також вогневими рубежами танкових підрозділів та механізованих підрозділів на бойових машинах піхоти, які знаходяться у другому ешелоні (загальновійськовому резерві). їх обладнують однією-двома траншеями, а також ходами сполучення, які йдуть від фронту в тил.

Інженерне обладнання ділянки оборони може розпочинатися ще до зайняття оборони, а в повному обсязі проводиться після її зайняття і тривати безперервно під час усього оборонного бою. До основних заходів інженерного обладнання оборони відносять: перевірку місцевості на наявність мін та розмінування; фортифікаційне обладнання оборонних позицій, районів зосередження, вогневих рубежів та рубежів розгортання для проведення контратак, районів вогневих позицій, пунктів управління, створення системи інженерних загороджень; обладнання шляхів маневру підрозділів, проведення інженерних заходів щодо маскування, зокрема створення фальшивих позицій, опорних пунктів та об’єктів; обладнання пунктів водопостачання.

За відсутності безпосереднього зіткнення з противником інженерне обладнання оборони здійснюють, широко використовуючи засоби механізації. Інженерні споруди, які були створені за допомогою таких засобів, дообладнують особовим складом. Насамперед обладнують інженерні загородження у смузі забезпечення та перед переднім краєм оборони; розчищають смуги для спостереження та обстрілу; відривають окопи для механізованих підрозділів, танків, БМП, БТР та інших вогневих засобів; на основних позиціях будують основні спорудження для пунктів управління. Для особового складу влаштовують перекриті щілини, створюють ділянки суцільних траншей у взводних та ротних опорних пунктах; проводять заходи щодо маскування озброєння, техніки та споруд; створюють інженерні загородження у проміжках між підрозділами та флангами; обладнують рубежі розгортання протитанкових резервів; готують шляхи висування до них та шляхи маневру; обладнують пункти водопостачання.

Потім дообладнують опорні пункти: відривають окопи для танків, БМП, БТР та інших вогневих засобів на запасних (тимчасових) позиціях та вогневих рубежах; створюють та вдосконалюють системи траншей та шляхів сполучення; у батальйонних районах оборони дообладнують пункти управління та медичні пункти, будуються бліндажі та сховища для особового складу, озброєння, техніки, ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів; удосконалюють рубежі розгортання протитанкових резервів та рубежі мінування рухомих загонів загородження; створюють відсічні позиції; додатково влаштовують інженерні загородження та збільшують щільність мінування перед переднім краєм та на флангах; проводять інженерні заходи щодо маскування, споруджують фальшиві оборонні пункти, вогневі позиції.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником інженерне обладнання оборони здійснюють одночасно на всю глибину у послідовності, що забезпечує постійну готовність підрозділів до відбивання наступу противника та підвищення захисту їх від високоточної зброї та інших засобів ураження. Робота щодо інженерного обладнання починається відразу після уточнення на місцевості позицій підрозділів.